Медіа
Перегляди: 1515
28 грудня 2010

Наступного року Росія активно лобіюватиме свій інтерес проти укладання Україною угоди про асоціацію з Європейським союзом

Перемога Віктора Януковича на президентських виборах зробила очікуваним реверс зовнішньої політики України, зміну окремих компонентів її міжнародної політики і взагалі спосіб позиціонування її в світі. Таку оцінку стану зовнішньої політики держави в 2010 році дав під час прес-конференції «Підсумки 2010 року: оцінки експертів» науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко.

За його словами, деякі речі у зовнішній політиці були цілком прогнозовані, деякі – менше, однак офіційна відмова від курсу на членство в НАТО і специфічний спосіб розуміння відносин з Росією – це ті речі, з якими Янукович ішов на президентські вибори і, власне, їх реалізовував впродовж першого року перебування при владі.

Олександр Сушко наголосив, що ситуація 2010 року чітко виявила серйозну залежність зовнішньополітичного курсу України від внутріiшньополітичної ситуації, а також високу ступінь впливу міжнародних партнерів на внутрішньополітичне життя країни.

«Стало зрозумілим, що одним із факторів інтересу чинної влади, є збереження конструктивних приязних стосунків з усіма центрами впливу в світі, – констатував експерт. – Тобто присутнє бажання мати максимально продуктивні, прагматичні стосунки з Москвою, Брюсселем, Вашингтоном, Берліном, Пекіном й іншими центрами впливу. Ми бачили певні зусилля, спрямовані на те, щоб максимально диверсифікувати зовнішню політику і досягти певного балансу. Але здійснено лише деякі, іноді й стихійні, кроки, які в цілому поки що не призвели до якісного прориву і покращення міжнародного становища України» .

Олександр Сушко пояснив, що стосовно Росії вдалося лише частково розв’язати найбільш гостре питання залежності від високої ціни на газ, однак і це питання вирішено ціною величезних поступок у політичній, ідеологічній, військово-політичній сферах. «Це – і відмова від курсу на членство в НАТО, і погодження продовжити базування Чорноморського флоту, і перегляд багатьох спірних питань, які раніше були очевидними, – зазначив експерт. – Взамін на це Україна отримала лише готовність російської влади до більш інтенсивного діалогу і згоду на зниження ціни на газ».

Однак, за словами Олександра Сушка, це не знижка у класичному сенсі, а лише віртуальна бартерна плата за базування Чорноморського флоту в період з 2019 по 2042 роки. Політолог пояснив, що, фактично, ті уряди і ті покоління українців, які житимуть у 2019-2042-их, не отримають жодних коштів за базування Чорноморського флоту, тому що всі вони будуть отримані в період 2010-2019 років у вигляді 100-доларової знижки на газ.

Інших суттєвих успіхів у російсько-українських відносинах, на думку політолога, не досягнуто: «Досі тривають переговори щодо економічного співробітництва в найбільш чутливих секторах – енергетика, транспорт. І навіть нинішній уряд України, який вважається доволі проросійським, з більшості питань не готовий до вкладання договорів з Росією, яка має високі апетити і запити – Росія не йде на створення паритетних багатосторонніх проектів, де б на рівних права з нею брали участь інші інвестори».

Тож, на думку політолога, відбулася одностороння поступка української сторони, а сама Україна нічого суттєвого не отримала від Росії взамін на дармову відмову від курсу на членство в НАТО і продовження базування ЧФ.

Що стосується відносин з Євросоюзом, то новий уряд, на думку експерта, намагався продовжувати ті напрямки переговорного процесу, які були започатковані попередньою владою. «Сьогодні можна констатувати, що якщо буде політична воля, то протягом наступного року можна завершити переговорний процес щодо угоди про асоціацію і угоди про зону вільної торгівлі», - зазначив Олександр Сушко. Політолога непокоїть лише те, що приблизно такі ж позиції Україна мала і торік, і позаторік, однак всякий раз поставали все нові перепони на шляху до укладання угоди про асоціацію.

Експерт висловив припущення, що якщо переговорний процес триватиме хоча б так, як він тривав  останні три місяці 2010 року, то можна сподіватися, що шанс на завершення цього процесу Україна наступного року отримає. Щоправда, якщо паралельно не виникатиме додатковий ризиковий фактор – постійно мусована тема Митного союзу з Російською Федерацією, Казахстаном і Білоруссю.

«Якщо Україна справді прийме для себе можливість інтеграції в Митний союз і почне щодо цього хоча б якісь переговори, безумовно, Євросоюз відразу припинить з Україною переговори про угоду щодо асоціації, – наголосив експерт. – Тому що угода про асоціацію передбачає режим зони вільної торгівлі, а зона вільної торгівлі може укладатися тільки з країнами, які мають суверенну зовнішню економічну політику. Якщо ж буде вирішено, що ми таки укладаємо угоду про асоціацію, то це ставить жирну крапку в розмовах про приєднання до Митного союзу чи Спільного економічного простору».

Олександр Сушко наголосив, що про наслідки цього добре розуміють у Росії. Тому експерт припустив, що наступного року почнеться більш активне лобіювання з російської сторони свого інтересу проти укладання Україною угоди про асоціацію з Європейським союзом. На думку політолога, Україна в 2011 році зможе почути з російського боку те, що це суперечить стратегічному партнерству Росії з Україною або звучатимуть певні погрози щодо погіршення торговельних відносин, запровадження якихось квот, обмежень тощо.