Нам бракує часу. Кожне покоління українців воює і бореться за виживання

Коментарі
Перегляди: 445
24 травня 2021

Сенс існування українців не у тому, щоб воювати з Росією, а побудувати державу, в якій люди житимуть гідно. Так вважає  політичний аналітик "Демократичних ініціатив" імені Ілька Кучеріва Петро БУРКОВСЬКИЙ, який поділився своїми думками  в інтерв’ю журналу "Країна". Нижче публікуємо уривки з цього інтерв’ю, а повний текст читайте у друкованій версії часопису "Країна".

Чим у будівництві держави українці відрізняються від американців

" Сенс існування українців не у тому, щоб воювати з Росією, а побудувати державу, в якій люди житимуть гідно. Це держава, де поліцейські поважатимуть платників податків, політики вважатимуть, що краще програти вибори, ніж взяти брудні гроші у спонсорів, і в якій "бандити сидять в тюрмах, а не в парламенті", за словами В'ячеслава Чорновола. Це й держава, де наукові знання цінуватимуться вище за релігійні заповіді. Така матиме шанс на існування в сучасному світі наступні 30-50 років".

Петро Бурковський зауважує –  нам для цього бракує часу.

"Різниці між народами немає, крім історії, яку вони пережили. Ми відрізняємось від американців тим, що на їхній землі понад 150 років не було війни. У нас лише у минулому столітті - кожне десятиріччя. Це Перша світова, українські революції 1917-1921 років, потім була колективізація і Голодомор, розстріли інтелігенції 1936-1938 рр., Друга світова війна, голод 1947 року, війна в Афганістані, де постраждало багато молодих українців, Чорнобиль, і зараз російсько-українська війна. У нас не було покоління, яке не воювало або не втрачало рідних і не боролося за виживання".

Зараз історія в наших руках, додає він.

"Керуємо своєю долею, хоч не керували нею з 1991 року до цієї війни з Росією. Якщо виживемо у війні, це покаже, що головні якості – здатність консолідуватися, довіряти один одному - у нас є. Це буде промовистим свідченням, що ми європейська нація у сенсі, що здатні раціонально ставити цілі і досягати їх".

Зеленському порадили запросити Путіна на Афон

Петро Бурковський розкритикував можливість зустрічі Зеленського і Путіна.

Логічніше було запросити Путіна на Афон, ніж до Ватикану. Вселенський патріарх Варфоломій не відмовив би. Тоді Путіну довелося б уже самому відмовлятися їхати на Афон, що показало б фальшивість кремлівського православ'я, міркує  Петро Бурковський. Він вважає, що переговори завжди кращі за війну.

"На одному з курсів у Європейському центрі дослідження проблем безпеки Джорджа Маршалла у Німеччині американський офіцер у відставці вчив нас принципу Черчілля "Meeting jaw-jaw is better than war-war", тобто "краще рухати щелепами, ніж воювати". Але у випадку з Путіним такий принцип буде ефективним лише як засіб відстрочити військове вторгнення та виграти час. Та якщо є ілюзії, що Росія погодиться на умови, прийнятні для України, то напевне краще не зустрічатись ні в двосторонньому, ні в будь-якому іншому форматах. Якщо міністр закордонних справ не висловився проти, не пішов у відставку, значить наші дипломати допускають таку можливість".

Та чи так це, експерт не впевнений.

"Так само секретар Ради нацбезпеки й оборони не заперечив. Значить у команді президента мають міркування щодо ефективності такої зустрічі. Чи це так? Наприклад, вони вважали, що можна скасувати операцію з затримання росіян, які воювали на Донбасі. Тепер замість гучного успіху маємо неприємну ситуацію, яка б'є по іміджу України, президента, довірі до України з боку іноземних партнерів. Мабуть, це зробили, щоб не скасувати домовленості по перемир'ю. Суперечливе рішення. Так само можна оцінити і ймовірність двосторонньої зустрічі", - пояснив він.

Чого бракує Росії для повномасштабного вторгнення в Україну

Аби розпочати повномасштабне вторгнення, Росія, мабуть, очікує на внутрішньоукраїнську кризу, як і в 2014 році, вважає Петро Бурковський.

"Може бути зумовлена новою хвилею коронавірусу, чи політичною, коли, наприклад, оприлюднять якісь докази причетності керівництва держави до злочинів. Коли з'явилися докази, що Кучма причетний до вбивства Ґонґадзе, Україна різко пішла на зближення з Росією. У 2013 році, коли під час Майдану була зруйнована вертикаль правління силовими структурами, це сильно знизило опірність країни. Можуть спровокувати зіткнення між силовими структурами України. Наприклад, якщо міністр внутрішніх справ захоче залишитися на посаді після розвалу "справи Шеремета" чи спробує використати справу "вагнерівців" (довгопланована зірвана спецоперація США, України та Туреччини по затриманню бойовиків приватної компанії Вагнера, у наслідок імовірного витоку деталей операції до спецслужб Росії чи Білорусі із вищого оточення Президента України, нібито, зірвалася після доповіді в Офіс Президента України - ред.Gazeta.ua) , щоб усунути від влади президента України", - пояснив аналітик.

Атаки Росії можуть бути непрямі.

"Це вплив на критичну інфраструктуру або провокування стихійного лиха. Минулого року на північ від Києва горіли ліси і погіршилася екологічна ситуація. Можливо, застосують хімічну зброю. Росія показала що готова на це на прикладі того ж "Новачка". Ця речовина розроблена для вбивства тисяч. Можуть використати щось подібне і атакувати систему водопостачання або застосувати радіологічну зброю поблизу атомних електростанцій. Тоді заговорять про викид радіації і почнеться паніка. Росія може й заблокувати Чорне море, яким Україна експортує зерно та імпортує нафтопродукти. Використає свої регіони з нульовою протестною мобілізацією, як бази".

Завдяки кому українці могли б виграти війну на Донбасі

Якби більшість громадян була готова до запеклої боротьби, то Росія навіть не наважилася б на демонстрацію сили, вважає політичний аналітик.  

"Така більшість ставила б вимоги до уряду щодо забезпечення оборони країни, очищення правоохоронної системи, проведення реформ і соцзахисту. Була б безкомпромісна до корупції у владі. Все залежить від людей - ветеранів, волонтерів", - пояснив

Соціологи "Демініціатив" проводили фокус-групи на Донбасі.

"У Лисичанську є об'єднання ветеранів близько тисячі людей. Там не менше половини вмотивованих людей. Це цілий батальйон, готовий стояти до кінця. Завдяки таким виграємо війну".

«Демініціатви» запитують людей з 2015 року, на які умови припинення війни вони згодні.

"З 2016 року суттєвих змін у тому на які групи діляться громадська думка, немає. Є відносна більшість, яка становить 45-60 відсотків і просто хоче ділових переговорів. Тобто, ми залишаємося при своїх інтересах, повертаємо Донбас, Росія щось отримує, але небагато. Дві приблизно рівні групи на рівні 20 відсотків є у меншості. Трішки більша група хоче повернення в "рускій мір" і повного виконання Мінських домовленостей. Це означає мир за будь-яку ціну, прийняття усіх російських вимог, особливий статус ОРДЛО, та аби Україна не вступала ні в НАТО, ні в ЄС. Загалом - перетворення України на ще одну Білорусь. Трохи менша група готова до тяжкої і довгої боротьби за незалежність. Найбільше серед таких - ветеранів. Досліджували їхнє становище в Донецькій, Луганській областях. Ті, що демобілізувалися, відчувають, що живуть у ворожому середовищі. Для них тривалі переговори з Росією можуть бути виснажливі. Розуміють, що боротьба буде тривати. Критично ставляться до будь-якої влади, яка вважає, що з Кремлем можна вести такі переговори вести", - розповів Бурковський.

Які українські проблеми загострила війна

Війна не так виснажила суспільство, як загострила попередні проблеми, зауважив Петро Бурковський.

"Від часу всесвітньої кризи у 2008 році ми втрачаємо час для зміцнення державних позицій, економіки. Значну частку національного багатства створюють заробітчани. Якби не їхні мільярдні перекази, то невідомо, чи у казні вистачило б коштів покривати зовнішні позики особливо у 2013-2016 роках. А що буде, якщо зрештою заберуть свої сім'ї за кордон?", - пояснив.

Ми дуже відстали від Європи, додає він.

"Пандемія руйнує все, що залишилось від цивілізованого світу - освіту, науку. У нас ще існує демократія і це єдиний шанс на виживання. Нечесних політиків зможемо усунути від влади демократичним шляхом. Оберемо більш професійних людей. Зможемо швидко усе надолужити, як це зробили тиском громадян у 2014-2019 роках. Створили антикорупційні органи. Кошти з держбюджету передали на місця і їх почали використовувати ефективніше".

Хто то стане президентом після Зеленського

Найімовірніше, наступним після Володимира Зеленського президентом стане людина з його оточення або з тих, які сприяли його приходу до влади, міркує політичний аналітик.

"Об'єднати навколо політика може лише успіх, який буває різним. Володимир Путін теж успішний політик - спромігся об'єднати навколо себе репресивні органи, примусити до лояльності олігархів. На іншому полюсі - Ангела Меркель. Вона не лише об'єднала німців, але й більшість своїх політичних опонентів соціал-демократів у тривалій коаліції. А до того вони були запеклими опонентами християнських демократів з 1950 років. Завдяки Меркель Німеччина вийшла зміцненою з кризи 2008 року. Її політична потужність була навіть більшою за економічну. Виникає питання, де в цій системі координат Зеленський? Якого успіху хоче досягти?" -  каже Петро Бурковський.

Поки що його суперники роблять помилки частіше, ніж він, додає політичний аналітик.

"Сам виглядає пересмішником. Може вдавати і Путіна, і Меркель. Так можна навіть ще одні вибори виграти, але це не має нічого спільного з успіхом і об'єднанням країни. Якщо так триватиме, то Зеленський ризикує стати сходинкою для більш рішучого гравця. Не думаю, що це буде проросійський політик".

Недавно "Демініціативи" запитували людей, кого вважають найбільшим союзником України.

"Росію назвали лише 10 відсотків. Трохи більше 5 назвали Білорусь, а другою - Росію. Тобто, 15 відсотків - максимальна база "руского міра" в Україні. З таким результатом виборів не виграти. Це буде такий самий політик, що "і вашим і нашим", який буде говорити популістські гасла і матиме імідж сильної руки. У серпневому опитуванні торік майже більшість українців погодилися, що можна навести порядок в країні лише сильною рукою. Новим лідером також не стане людина з високим антирейтингом, доводять наші опитування, КМІСу та Центру Разумкова. Таким політикам буде важко буде перетворити Зеленського на свою сходинку. Можуть прийти до влади у випадку надзвичайної кризи".

Триває війна за незалежність - що найбільше загартувало українців

У нас все ще триває війна за незалежність. Треба її виграти, зберегти державу, життя людей, спробувати у цій ситуації зламати корупцію і на побутовому, і на політичному рівні, акцентує  Петро Бурковський.

"Лише цей крок принесе нам необхідні економічні ресурси, щоби дати можливість молоді залишитися в країні, а тій, яка виїхали за попередні 30 років, повернутися. У цьому єдиний шанс, що по завершенні війни за незалежність у нас буде сенс існувати далі єдиною країною та згодом святкувати і 60 років незалежності", - вважає він.

За час незалежності нас загартовували кожні вибори.

"Відбувалася зміни влади, керівництво мирно переходило до опозиції. 2013-2014 роки є винятком, але його спровокував сам Янукович, коли спробував встановити авторитарний режим. Диктатуру повалили і зразу відбулися вільні вибори. Нинішня війна за незалежність нас теж загартує".

Фото: Тарас Подолян