Загальноукраїнське дослідження проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології впродовж 14–24 серпня 2021 р. Загалом було опитано 2001 респондент за вибіркою, що репрезентує доросле населення України (за винятком окупованих територій). Вибірка репрезентативна за такими показниками, як стать, вік, тип поселення та область проживання. Максимальна випадкова похибка вибірки не перевищує 2,2%.
Це дослідження здійснене експертами Фондy «Демократичні ініціативи» за фінансової підтримки Уряду Великої Британії у рамках проєкту «Оцінка впливу COVID-19 на стабільність та мирне врегулювання в Україні». Погляди, висловлені у цій публікації, належать її авторам і можуть відрізнятись від офіційної позиції Уряду Великої Британії.
Ситуація в системі охорони здоров'я під час пандемії COVID-19
Уявлення українців про систему охорони здоров’я в країні залишаються доволі скептичними. 63,5% опитаних вважають, що дефіцит ліків та потрібного обладнання є серйозною проблемою в медичній системі. Стільки ж зазначають вагомий характер проблеми нестачі кількості місць у лікарнях під час спалаху захворювань. Суттєві проблеми, на думку опитаних, існують стосовно відсутності потрібних спеціалістів, неоднозначності діагностування та лікування захворювань тощо. Близько 40% респондентів заявили про серйозність проблеми корупції серед медпрацівників. Суттєвих проблем респонденти не вбачають тільки стосовно вакцинації від COVID-19: менше 20% вважають, що існують серйозні проблеми у процесі запису на вакцинацію.
Лише 31% респондентів вірить у те, що отримають повну та якісну медичну допомогу в державній чи комунальній лікарні у разі захворювання. 28% – взагалі в це не вірять, а 33% скоріше не впевнені.
COVID-19 та карантинні обмеження
Майже 14% опитаних заявили, що хворіли на коронавірус і це було підтверджено документально. Це суттєво більше, ніж дані офіційної статистики, які підтверджують захворювання на цю недугу у максимум 7% населення. Ймовірно, респонденти зазначали підтверджені результати інших діагностик, окрім ПЛР-тестів (експрес-тести, результати КТ тощо). Водночас загальна кількість респондентів, які заявили, що хворіли на COVID-19, з або без офіційного підтвердження близька до цифри досліджень[1] Центру громадського здоров’я, де повідомлялось про 40% населення з антитілами до коронавірусу SARS-CoV-2 станом на червень-липень 2021 року.
Миття рук після вулиці (54%), дотримання дистанції з оточуючими (42%), уважне ставлення до свого самопочуття і здоров’я найближчих людей (39%) та правильне носіння маски на обличчі (36%) – респонденти найчастіше називають як ефективні способи індивідуального захисту від COVID-19. Цікаво, що 22% вважають ефективним вживання засобів профілактики (наприклад вітамінів), що є приблизно співмірним з кількістю людей, які ефективним способом захисту вважають повне вакцинування рекомендованими вакцинами (23%).
Стосовно змін, які відбулись у житті респондентів з початку пандемії, можна виокремити такі: 48,5% заявили про те, що часто носять захисну маску у громадських місцях, і третина опитаних частіше користуються засобами дезінфекції. Ще 28% зазначили, що рідше відвідують звичні місця дозвілля, де важко уникнути скупчень людей, 23% – що рідше зустрічаються з рідними та друзями, а також переважно уникають близьких контактів, намагаються тримати відстань із людьми. 18% опитаних не стикалися з жодними переліченими змінами у своєму житті.
Погляди респондентів доволі розділені стосовно карантинних обмежень. 23% схиляються до думки, що потрібно якнайскоріше відмовитися від карантинних обмежень, незважаючи на ризики та застереження про поширення коронавірусу, щоб більшість людей могли працювати і заробляти на життя. 43% схиляються до іншої думки – потрібно ретельно дотримуватися карантинних обмежень, доки ризики поширення захворюваності не буде подолано, навіть якщо це обернеться зниженням добробуту для більшості людей. Важливим є, зокрема, і те, що більше третини опитаних не змогли обрати прихильність ні до першого, ні до другого твердження.
Неоднозначне ставлення до карантинних обмежень підтверджує той факт, що практично рівні частини респондентів підтримають або виступлять проти мера/сільського голови, якщо він/вона запропонує скасувати карантинні заходи у населеному пункті респондентів. Приблизно 40% респондентів виступають «за» таке рішення і така сама кількість – проти.
У разі зростання захворюваності на COVID-19 у населеному пункті респондентів, найчастіше заявлялось про підтримку обов’язкового і безкоштовного тестування для усіх, хто бажає (46%), заборону проведення масових заходів (40%), впровадження 14-денної ізоляція для всіх, хто прибуває з країн, де захворюваність вища, ніж в Україні (38%). Лише 2,6% вважають, що варто в першу чергу обмежувати рух громадського транспорту, а 16% вважають, що загроза епідемії недостатня для запропонованих заходів.
Крім того, більшість респондентів (56,5%) підтримує запровадження обмежень для масових релігійних заходів (хресних ходів, зборів) до завершення пандемії коронавірусу. Проти виступають 22,5% респондентів.
Оцінки ефективності протидії епідемії
14% опитаних вважають епідемію COVID-19 в Україні дуже загрозливою. Ще майже половина оцінюють її загрози як помірні. Водночас, коли мова заходить про особистий досвід, то 23% опитаних епідемія дуже хвилює, а 44% скоріше хвилює. Зовсім чи скоріше не хвилює епідемія трохи менше 30% опитаних.
Респонденти переважно скептичні стосовно дій центральної влади у боротьбі з епідемією коронавірусу. Так, приблизно третина респондентів оцінює дії як ефективні, а майже половина – як малоефективні. Решта – вагаються з відповіддю.
Оцінки роботи місцевої влади дещо кращі. Негативно оцінюють таку роботу 23% опитаних, позитивно – 33%. Водночас майже третина не знає нічого про діяльність місцевої влади у питанні протидії епідемії.
Ставлення до вакцинації
На початку нової хвилі захворюваності на COVID-19 рівень вакцинації в Україні є вкрай низьким порівняно з європейськими країнами. Дані опитування показують частку вакцинованих від COVID-19 осіб, майже ідентичну з офіційною статистикою, і становлять близько 18% дорослого населення країни, яке постійно проживає в Україні.
Однак низькі темпи вакцинації найближчим часом можуть ще більш пригальмувати, якщо зважати на те, що понад 56% дорослого населення країни не планує робити щеплення в найближчій перспективі. Цікавий і той факт, що респонденти, які не хворіли на COVID-19, вакцинуються або планують вакцинуватись значно рідше, аніж ті, які перехворіли на коронавірус.
З огляду на це, можна виокремити основні проблеми процесу вакцинації в Україні:
- Низьке бажання вакцинуватися. На момент опитування більше половини дорослих українців заявили, що не планують вакцинуватись від COVID-19 у найближчій перспективі. Ці показники одні з найвищих у світі та порівняно з сусідніми державами, де наявні дані таких опитувань.
- Найнижчий рівень охоплення вакцинацією спостерігається у старших людей, які перебувають в зоні ризику. Так, згідно з даними офіційної статистики, станом на 6 вересня 2021 року, лише 7,6% осіб, яким понад 80 років, отримали принаймні одну дозу вакцини. В той же час, показник для осіб 40–59 років наближається до 20%.
Причини того, що найстарші українці найменше вакциновані полягають радше у незадовільній організаційній роботі уряду.
Адже результати опитування громадської думки не фіксують кардинальних відмінностей у сприйнятті процесу вакцинації від COVID-19 серед старших осіб.
Хоча помітні відмінності в аргументації старших громадян стосовно необхідності чи відсутності такої необхідності у вакцинації, проте вищого рівня неприйняття вакцинації не спостерігається.
Стосовно основних аргументів «за» вакцинацію, то серед тих людей, які здійснили щеплення чи планують зробити його у короткотерміновій перспективі, основним мотивом є бажання працювати у період посилення карантинних обмежень.
Як основний аргумент «за» вакцинацію це твердження обрали навіть більше людей, ніж безпечність та ефективність вакцини. Існують також відмінності у вікових групах. З віком потреба працювати в період локдауну зменшується, і для старших респондентів більшу вагу набирають рекомендації лікарів. Для молодих респондентів однимі з найвагоміших аргументів є можливість виїзду за кордон.
Мало того, респонденти старше 55 років загалом менше артикулюють свої страхи перед вакцинацією практично за всіма пунктами. Єдина аргументація не вакцинуватись – яка у категорії респондентів 55+ років є більшою, ніж в інших вікових групах – «не можу вакцинуватись за станом здоров’я».
Причини вкрай низького охоплення рівня вакцинування старшого населення можуть полягати у низькій мобільності значної частини таких людей, та малій кількість вакцинальних бригад, які працюють за місцем проживання людини, особливо у сільській місцевості.
З огляду на результати опитування, зменшення масштабу поширення дезінформації та збільшення охоплення вакцинацією, можна рекомендувати відповідальним за вакцинувальний процес наступні комунікаційні меседжі.
Для респондентів старшого віку. Окрім традиційних аргументів про безпечність та ефективність вакцин, потрібно більше залучати сімейних лікарів до пояснення переваг вакцинації. Порада лікаря для старших респондентів є доволі вагомим чинником «за» вакцинацію. У випадках безпосереднього спілкування пацієнта зі сімейним лікарем також можна обговорити, чи справді існують протипоказання до вакцинації, про що заявила значна частина старших респондентів. На практиці, стан здоров’я особи може, навпаки, бути підставою для першочергової вакцинації, попри уявлення, які особа артикулювала.
Для респондентів молодшого та середнього віку. Окрім традиційних аргументів про безпечність та ефективність вакцин, варто виокремити чіткі преференції для вакцинованих в умовах посилення карантинних обмежень чи локдауну. Можливість працювати у цей період є ключовим стимулом вакцинуватися. Серед молодшої аудиторії варто акцентувати на тому факторі, що вакцинація обов’язкова для виїзду за кордон.
Ставлення до обов’язкової вакцинації
Загалом респонденти не підтримують запровадження обов’язкової вакцинації для всіх повнолітніх громадян. «За» виступають трохи більше 23% опитаних. Проти – майже 52%.
Водночас, коли мова йде про медичних працівників, то більше половини опитаних все ж виступають за обов’язковість вакцинації для цієї професійної групи. Ще 42% виступають за обов’язкову вакцинацію працівників освіти і 40% – для військовослужбовців та правоохоронців.
Респонденти, які самі хворіли або ймовірно хворіли на COVID-19, частіше виступають за обов’язковість вакцинації. Так, обов’язкова вакцинація всіх повнолітніх громадян підтримується 31,2% респондентів, які перехворіли (47,5% – проти), 56% підтримують обов’язкову вакцинацію медиків (26% – проти). 42% також підтримують вакцинацію освітян (34% – проти) і 43% – обов’язкову вакцинацію військових і правоохоронців (33% – проти).
[1] Щонайменше 40% українців мають антитіла до SARS-CoV-2. Перші результати всеукраїнського дослідження поширеності антитіл до коронавірусу SARS-CoV-2 // https://www.phc.org.ua/news/schonaymenshe-40-ukrainciv-mayut-antitila-do-sars-cov-2-pershi-rezultati-vseukrainskogo
ПРЕСРЕЛІЗ З ТАБЛИЦЯМИ РОЗПОДІЛІВ ВІДПОВІДЕЙ РЕСПОНДЕНТІВ