Мукачеве: Оруелл – "2004"

Медіа
Перегляди: 273
20 квітня 2004

 

Ірина Бекешкіна, науковий керівник Фонду "Демократичні ініціативи"

Для Української правди

 

 

Після поїздки до Мукачевого мене цілий день мучило невиразне відчуття чогось давно знайомого, тільки ніяк не могла згадати – чого. Аж ось новини від "1+1", і в пам’яті чітко сплило – ну, звичайно ж, це – Оруелл, його "Океанія" з роману "1984", тільки рік 2004, і масштаби поки що менші – невелика калюжа.

Мабуть, такі ж новини щодня дивився герой роману Уїнстон за темниками "міністерства правди", на фасаді якого були записані "три партійних лозунги": "війна – це мир", "свобода – це рабство", "незнання – це сила". Оруелл-2004 ще б додав: "Правда – це брехня", "Нусер – переможець".

Я була в Мукачевому. Телезображення з "міністерства правди" разюче відрізняється від реальності. Де бритоголові братки у чорних кожанках, що стирчали чи не біля кожної дільниці? Де побиті хлопчики з громадських організацій (які, до речі, цілком офіційно дали свідчення представникам українського Омбудсмена)? Нарешті, чому не проілюструвати картинкою говорену страшилку про депутатів-терористів, що побивають беззахисний "Беркут"?

Проте це ще можна списати на "особливості редакційної політики". А пряма, брутальна брехня - у тому, що переміг Нусер.

І тут я підхожу до того, що найбільше мене турбує. Чесно кажучи, мені було байдуже, хто переможе у Мукачевому – Балога чи Нусер. Як представнику громадської організації, що працює у царині сприяння процесам демократизації, для мене було важливо, щоб вибори були чесними і демократичними і стали виявленням воли жителів Мукачевого, а як соціолог я маю професійно цю громадську думку вивчати.

Під час виборів у Мукачевому проводився exit poll (опитування на виході з виборчих дільниць) – звичне дослідження у світовій практиці і узвичаєне в Україні, починаючи з виборів 1998 року. Усі 4 екзіт-поли, проведені провідними соціологічними фірмами під час виборів 1998, 1999 (два тури), 2002 рр., були проведені на рівні світових стандартів і визнані такими міжнародною професійною спільнотою. Та й в Україні вони жодного разу після виборів не піддавалися сумнівам.

У Мукачевому екзіт-пол був організований Фондом "Демократичні ініціативи" і проводився консорціумом, що включав усі провідні соціологічні фірми України – СОЦІС, Київський міжнародний інститут соціології, Центр "Соціальний моніторинг", Центр ім. Разумкова. Опитування проводилося на усіх виборчих дільницях Мукачевого, усього опитано понад 1386 респондентів. Дані екзіт-полу були оприлюднені у прес-центрі о 20.30, після закінчення голосування і вводу останніх анкет.

Результати були такі:

Віктор Балога – 62.4%, Ернест Нусер – 29.99%, решта кандидатів – менше 1%.
Звичайно, соціологи можуть помилятися. Але ж не на 30-40%! Такого у світовій практиці з професійними фірмами ніколи не було. Отже, щось не так або з усією українською соціологією, або з місцевою територіальною комісією Мукачевого.

Більше того, у Мукачевому фірмою "СОЦІС" на замовлення Фонду "Демократичні ініціативи" проводилися передвиборчі опитування. Результати опитування, проведеного у період з 31 березня по 5 квітня, які були оприлюднені 7 квітня, засвідчили: Віктор Балога – 38%, Ернест Нусер – 24% (розрив у 1.5 рази на користь Балоги), 28% – не визначилися. В останній тиждень перед виборами, коли результати досліджень, згідно з законом, вже не можна було оприлюднювати, постійно проводилися "хвильові" опитування.

Результат на 16 квітня: Віктор Балога – 40%, Ернест Нусер – 28% (перевага у ті ж 1.5 рази), 25% – не визначилися. Будь-який фахівець у галузі електоральної соціології, та й просто політтехнолог скаже вам, що подолати за 2 дні такий розрив просто неможливо.

Екзіт-пол засвідчив ще більшу перевагу Віктора Балоги. Отже, очікувати на перемогу Балоги було цілком природно, єдина очікувана інтрига до виборів полягала у тому, чи знімуть явного лідера з реєстрації, а після виборів – чи визнають вибори дійсними? Але ж ми починаємо жити у країні Оруелла...

Знаєте, після оголошення комісією результатів я зловтішно думала – як вони пред’являть бюлетені? Адже підробити таку кількість просто неможливо? Наївна ж я людина – ну нема бюлетенів, вкрали!

Слід ясно зрозуміти, що від Мукачевого наша країна у світовій класифікації переходить до іншого рангу. Якщо раніше її зараховували до країн "напівдемократичних" – "електоральної", але "неконсолідованої" демократії, тобто такої, де існує демократичний інститут виборів, але надалі вплив народу на владу дуже обмежений, то відтепер вона може опинитися у розряді "повністю недемократичних" країн (у кампанії з Азербайджаном, Анголою, Конго, Сомалі та ін.), де відсутня найперша головна засада демократії – чесні вибори.

Один звичайний мукачівський дядечка, подивившись на роботу соціологів, сказав: "Мабуть, робота соціологів – це єдине чесне, що було на цих виборах". Можливо, такий комплімент мав би мене тішити як соціолога, але – ні. Бо я чудово знаю, що у країні, де так нагло і брутально фальсифікують вибори, де нагло брешуть по центральних телеканалах, об’єктивна професійна соціологія не потрібна, більше того – вона шкідлива. Зрештою, в Оруеллівській Океанії не було соціології.