Громадський активізм та ставлення до реформ: суспільна думка в Україні

Опитування
Перегляди: 1939
8 жовтня 2019

Національне опитування щодо громадянського залучення було проведене на замовлення Пакту в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!» (USAID)[1]. Нижче наведено ключову інформацію за результатами опитування, яке було проведено влітку 2019 року.

Метою опитування є дослідити рівень громадянського залучення та участі, ставлення суспільства до громадських організацій, а також сприйняття громадянами процесу реформ в Україні. У цій хвилі опитування ми також поставили українцям питання, які відображають громадянську освіту та ставлення до етнічного та іншого різноманіття.

Останній польовий етап опитування було виконано дослідницькою агенцією Info Sapiens Україна в червні – липні 2019[2]. Опитування проводилися по всій Україні серед мешканців старше 18 років особисто в їхніх домівках.

Вибірка склала 2054 респондентів та відображає розподіл дорослого населення України за віком, статтю, областю та населеним пунктом (за винятком АР Крим і тимчасово непідконтрольних українському уряду територій Донецької та Луганської областей). Похибка вибірки становить 2,2 % (без врахування дизайн-ефекту).

Графіки, що відображають дані дослідження, можуть бути завантажені тут.

Залученість до громадських активностей низька, але поінформованість про активізм та інтерес до нього додають оптимізму.

  • Один з чотирьох українців (25,2%) регулярно, або інколи відвідує зустрічі в своїй громаді. Як і в попередніх опитуваннях, менша частка громадян бере участь у активностях громадських  організацій (17,1%).
  • Щодо різних форм демократичної участі, респонденти найбільш залучені до роботи місцевих громадських комітетів (7,0%), у громадські слухання (6,8%), мирні зібрання (6,0%), написання скарг до місцевих органів влади про інфраструктурні проблеми (5,9%), та подання офіційних скарг представникам державних органів влади (5,1%).
  • Чотири з десяти українців (39,8%) свідомі можливості повідомити місцеву владу про інфраструктурні проблеми особисто або телефоном; 37,4% свідомі можливості брати участь у мирних зібраннях, а 36,3% обізнані про можливість участі у місцевих комітетах. Найменше громадяни обізнані про ті форми активізму, які вимагають певного рівня експертизи – коментування законопроектів (24,9%) або участь в офіційних дорадчих органів (22,3%).
  • Українці найбільш зацікавлені в повідомлення про інфраструктурні проблеми особисто або за телефоном (21,2%). Окрім цього, вони проявляли інтерес до роботи у місцевих громадських комітетах (19,8%), повідомлення про інфраструктурні проблеми онлайн (19,7%) та подання офіційних скарг представникам державної влади (17,8%).
  • Громадяни найменше брали участь в антикорупційних активностях. Тільки 1,9% повідомляли про корупцію офіційних осіб, і така саме частка розповідала про корупцію в медіа. Лише 1,7% використовували онлайн-інструменти аби анонімно повідомляти про корупційні або виборчі порушення.

Громадянська освіта зростає, але громадяни не повністю свідомі їхнього права на мирні збори.

  • Якщо говорити про рівень громадянської освіти, 12,6% українців правильно відповіли на 10 з 13 питань, що стосувалися основ державного устрою та прав громадян. Ця частка збільшилася з червня 2018, коли вона становила 11,2%.
  • Однак, ніхто з опитаних не зміг відповісти на всі 13 питань щодо громадянської освіти правильно.
  • Найскладнішим питанням виявилося питання про необхідність дозволу влади на проведення мирних зібрань. Майже дві третини (59%) громадян неправильно відповіли, що такий дозвіл від влади потрібен, в той час як 20,9% не відповіли взагалі. Питання про місцеві органи виконавчої влади (69,9% відповіли неправильно, 7,6% не відповіли), визначення українського народу в Конституції (61,9% обрали неправильний варіант, 6.8% не відповіли) та ставку податку на прибуток для фізичних осіб (34,6% та 32,7% відповідно) також викликали складнощі.

Національний екзит-пол вперше став найбільш упізнаваною громадською ініціативою.

  • Вперше за час вимірювання впізнаваності логотипів громадських ініціатив Національний екзит-пол вийшов на перше місце із 35,7% українців, які впізнають його лого. За цим показником, екзит-пол обійшов дві великі і добре відомі благодійні організації.
  • Інші громадські ініціативи з добре впізнаваним лого включають: Фонд Віктора Пінчука (30,6%). Ріната Ахметова (30,5%), Фемен (26,6%) та Чесно (15,1%).

Майже половина громадян готові зробити пожертву громадським організаціям.

  • Четверо з десяти українців (44,4%) готові зробити грошову пожертву справі, в яку вірять та організації, якій довіряють. Рівень доходів домогосподарств пов’язаний із готовністю зробити таку пожертву, проти не так сильно, як можна було б очікувати. Навіть серед тих, кому бракує грошей на їжу, 39,4% готові пожертвувати хоча б якусь суму. Рівень освіти є найбільш визначальним серед інших демографічних чинників: чим він вищий, тим більше ймовірність, що людина готова пожертвувати на громадські ініціативи.
  • Серед причин, які мотивують громадян робити пожертву громадським ініціативами найчастіше називають чіткі цілі та результати діяльності організації (38,4%). Другий за впливом фактор – це відгуки людей про ініціативу, яким респонденти довіряють -він  важливий для 31,9% українців. Прозорість фінансування та розподілу коштів організації є суттєвим фактором для 29,7% українців.
  • Більшість громадян не підтримують ідею закону, який би зобов’язував уряд інвестувати сплачені ними податки для підтримку організацій громадянського суспільства (40%). Кожен третій (34,2%), однак, підтримав би такий закон.

Українці стають нетерплячими в очікуванні плодів реформ.

  • Більш ніж третина (34,4%) українців зазначають, що вони досі не відчули жодних наслідків реформ. Тим часом, 27,9% відчули як позитивні, так і негативні наслідки. Негативний досвід також був поширений: кожний четвертий (26,7%) респондент мав негативний досвід, в той час як лише 4,5% пощастило мати позитивний.
  • Українці очікують, що реформи матимуть швидший ефект. Відносна більшість (39,7%) громадян очікують результатів реформ впродовж трьох років, кожний з п’яти (19,5%) очікує впливу реформ впродовж п’яти років і приблизно така сама кількість (19,1%) вірить, що реформи матимуть наслідки більш ніж через п’ять років. Це показники суттєво змінилися за останній рік: тоді третина респондентів очікувала результатів реформ більше ніж через 5 років, в той час як лише кожний п’ятий очікував наслідків впродовж 3 років.

Кожний третій українець негативно сприймає «інакшість», а підтримувати дискриміновані групи готові далеко не всі.

  • Кожен третій українець (32,5%) вірить, що збільшення кількості людей різних національностей, соціальних груп і сексуальної орієнтації робить Україну гіршим місцем для життя. Тільки 9,5% громадян вірить, що збільшення різноманіття робить Україну кращим місцем. Більшість (58.0%) вірить, що це нічого не змінює.
  • Групою, яка зазнає в Україні найбільшої дискримінації, більшість українці вважають сексуальні меншини (25,3%). Окрім них, українці обрали зі списку внутрішньо переміщених осіб (18,4%), національні меншини (16,9%), жінок (13,7%) та мусульман (9,3%).
  • Кожний четвертий (38,4%) українець готовий підтримати дискриміновані групи у боротьбі за їхні права. Приблизно така саме частка (38,2%) відкидає ідеї відстоювати їхні права.

Навколишнє середовище сприймається радше як місцева проблема, а не проблема країни.

  • Громадяни вважають основними проблемами України боротьбу з корупцією (55.0%), кризу на Донбасі (48,5%) та охорону здоров’я (41,1%).
  • Тим не менше, на питання про найбільш важливі проблеми персонально для них, українці вказали на стан охорони здоров’я (56,7%). Іншими персонально важливими проблемами були визнані корупція (36,5%) та пенсії (28,9%).
  • Хоча навколишнє середовище обіймає лише п’яте місце серед 11 запропонованих проблем країни, воно сприймається як місцева проблема номер один. Більшість громадян (53,8%) переконані, що в їхньому районі є проблема із навколишнім середовищем. Окрім цього, українців на локальному рівні турбує економічний занепад (49,5%), еміграція (32,0%), охорона здоров’я (26,6%) та освіта (17,2%).

Бажання нового Президента подолати корупцію викликає довіру.

  • Більш ніж чверть громадян (28,7%) переконані, що новий Президент дійсно хоче подолати корупцію. Хоча це і не здається великим відсотком, це найбільший рівень довіри серед органів влади, та суттєвий стрибок у порівняні з 4,2%  українців, які вірили, що минулий Президент прагнув подолати корупцію влітку 2018 року.
  • Окрім нового Президента, українці довіряють Національному антикорупційному бюро (20,8%), Національному агентству з питань запобігання корупції (17,4%), Генеральній прокураторі (12,2%) та місцевому самоврядуванню (10,6%).
  • Щодо відповідальності за боротьбу з корупцією, то наявна чітка тенденція покладання більшої відповідальності на неурядових агентів, та зменшення ролі влади. З вересня 2017 частка тих, хто вірив, що засоби масової інформації грають суттєво роль у подоланні корупції, виросла з 8,9% до 20,3%, а тих, хто такої ж думки про неурядові організації – з 3,8% до 11,8%. Сприйняття відповідальності звичайних громадян виросла в межах похибки з 25,4% до 29,1%, попри те, що самі громадяни найменш залучені в антикорупційну активність (дивіться перший розділ). З іншого боку, кожен орган влади з наведеного списку сприймається як такий, що грає меншу роль в протидії корупції, ніж у було у вересні 2017.

Цей прес-реліз підготовлено в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

 

[1] Метою Програми сприяння громадській активності «Долучайся!» є підвищення обізнаності громадян щодо громадянського залучення на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Top