Головне для нас у цій війні – вистояти як незалежна держава – Олексій Гарань
Про виклики, що постають перед Україною у тривалій війні, підтримку Заходу, змінене уявлення про перемогу та ризики можливої капітулянтської риторики, в інтерв’ю Громадському радіо розповів професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань.
Публікуємо фрагменти розповіді.
Як зазначає Олексі Гарань, без підтримки Заходу подолати Росію буде надзвичайно важко – це об'єктивна реальність. Але при цьому, наголошує він, ключ до перемоги – все одно в руках самих українців.
«Якщо українське суспільство продовжить опір, перешкоджатиме проявам корупції в секторі безпеки, то Захід і надалі підтримуватиме Україну. Якщо ж ми «піднімемо лапки», – допомоги чекати не варто. Усе залежить від нас», – наголосив науковець.
Але що означає «вистояти»? Питання не з простих. За даними опитування Центру Разумкова в травні, 75% українців усе ще вірять у перемогу. Але, як зазначає Олексій Гарань, визначення самої перемоги для різних людей дуже різне. На кінець 2022 року, після звільнення Київщини, Херсона та частини Харківщини, суспільство було сповнене оптимізму – здавалося, що вся територія України буде ось-ось звільнена.
Саме тоді президент Зеленський представив мирний план з десяти пунктів, який передбачав покарання тих, хто розпочав війну, репарації тощо. Але у 2023 році стало зрозуміло, що надії на контрнаступ не виправдалися. Однією з причин, на думку професора, була відсутність достатньої кількості зброї для контрнаступу. Європа не мала потрібних достатніх, адже її армії тривалий час роззброювались.
За таких умов в суспільстві знову постає запитання: що тепер вважати перемогою? Частина – 26% – все ще вважає, що це повне відновлення територіальної цілісності. 18% вважають, що перемога означає знищення російської армії та розпад Росії. Ще 10% готові визнати перемогу, навіть якщо Крим залишиться окупованим. Є й ті, хто погоджується на часткове звільнення Донбасу, а 12% респондентів вважають мир по нинішній лінії фронту варіантом перемоги.
Та попри це, українці одностайні в тому, щоб не визнавати окуповані території російськими. «А фіг вам», – це, по суті, колективна відповідь суспільства, наголошує науковець.
«І навіть світ цього не визнає, адже це створює страшний прецедент – визнання силового захоплення територій», – переконаний Олексій Гарань.
На його думку, навіть попри спекуляції Трампа щодо його ставлення до Криму ( адже були розмови, що він визнає Крим російським), повне визнання окупованих територій навряд чи стане реальністю.
«Навіть за Трампа цього не станеться. У його найближчому оточенні є люди, які здатні пояснити небезпеку такого кроку для самих США. Хоча вплив його некомпетентних радників-«переговорників», таких як Віткофф, справді викликає занепокоєння», – каже Олексій Гарань.
У будь-якому разі українці не збираються визнавати жодних змін кордонів, навіть якщо реальність на полі бою тимчасово диктує інше. Але якщо ми досягаємо перемир'я, що також є сумнівним, бо Путіна треба до цього ще дотиснути, то воно відповідатиме нинішній лінії фронту. А це означатиме, що де-факто, принаймні на певний час, ми визнаємо, що ми не можемо звільнити ці окуповані території, пояснив науковець.
Сам Олексій Гарань вважає себе одним із тих, хто прагне повної перемоги, але тверезо оцінює ситуацію. На його думку, нинішня ситуація вимагає усвідомлення, як саме ми можемо досягти бажаного результату.
На запитання, як встояти і перемогти, науковець відповів:
«За даними Центру Разумкова, понад 60% респондентів вважають, що Україна здатна військово перемогти Росію. Але ми розуміємо, що такий сценарій можливий лише за умови стабільної й повноцінної міжнародної підтримки, якої, на жаль, зараз не вистачає».
Сподіватися на внутрішній розпад Росії – це, безумовно, привабливий, але надто ненадійний сценарій, веде далі думку Олексій Гарань. Він не заперечує, що така перспектива можлива, як це сталося з Радянським Союзом, який розпався за лічені дні після 80 років існування. Однак процес, що до цього призвів, був тривалим, тому сподіватися лише на розпад Росії – помилково.
«Я дуже обережно ставлюся до цього. Адже ми чуємо цю тезу про те, що Росія розпадається, з лютого 2022 року, – зазначає Олексій Гарань. – Але якщо ми повіримо в це, а воно не відбудеться, то люди втрачають віру. Це вже сталося з деякими надто оптимістичними очікуваннями після обіцянок, що «цього року ми будемо пити каву в Ялті», що призвело до різкого падіння довіри до влади та зниження оптимістичних поглядів».
Тому, на його переконання, важливо покладатися передусім на себе. А якщо розвал Росії станеться, то це добре. Але це не може бути єдиною стратегією.
Сценарій перемир’я, на думку Олексія Гараня, наразі виглядає як найближчий варіант завершення активної фази війни. Але і він несе виклики.
«Якщо перемир’я буде зафіксоване вздовж нинішньої лінії фронту, це означатиме, що близько 20% українських територій залишаються під контролем Росії. І це дасть Кремлю підстави запустити кампанію, що Україна програла, бо відмовилася від «мирних» домовленостей у Стамбулі, які так і не були остаточно оформлені», – застерігає Олексій Гарань.
Водночас він акцентував, що ці домовленості були неприйнятними з самого початку. Вони позбавляли Україну не тільки частини території, а й права на оборону. Росіяни, можливо, і вивели б війська, розмірковує Олексій Гарань, але вони постійно нависали б над Україною. Кремль міг би в будь-який момент розпочати нову агресію.
«Хочу сказати, що іноді ми можемо тимчасово втратити частину території. Але ми ніколи не повинні піддаватися російській пропаганді, що це поразка. Ми також не повинні впадати в крайнощі ура-патріотизму, коли будь-які ускладнення подаються як провина влади, тому давайте влаштуємо Майдан і силою повалимо її. Саме цього від нас чекають росіяни», – попереджає він.
Науковець впевнений, що Росія тільки й чекає на внутрішній розкол в Україні, що зруйнує державність зсередини. Саме так свого часу впала Українська Народна Республіка, нагадує він.
«Тому в цій війні для нас головне – вистояти як незалежна держава. Навіть якщо протягом певного часу у нас не буде можливості звільнити окуповані території. Адже ключова мета Кремля було повністю знищити Україну, встановити тут маріанетковий режим і перетворити Україну на маріанетку. Ця мета провалилася. Тому зараз дуже важливо зберегти сильну незалежна Українську держава, яка буде чинити опір росіянам», – наголошує Олексій Гарань.
В історії, на думку Олексія Гараня, не раз бувало, що програш перетворювався на виграш. Так сталося з Євромайданом – коли горів Будинок профспілок.
«Я був там особисто і внутрішньо вже готувався до того, що Україна може стати авторитарною державою, подібною до Білорусі Лукашенка. Але все сталося інакше, якимсь чудом стався перелом», – пригадує вчений.
Інший приклад – політика українізації у 1920-х, яку проводили націонал-комуністи, пізніше репресовані. Вона також дає плоди через десятиліття.
«Ця українізація, хоч і була припинена, але вона була свого часу такою потужною, що стала підґрунтям відродження національного руху пізніше. І це ще один приклад, що навіть у найтемніші моменти історія може зробити неочікуваний поворот», – розмірковує Олексій Гарань.
Важливо те, каже він, що Європа нарешті прокидається перед лицем російської загрози.
«Добре, що Європа заворушилася нарешті і почала усвідомлювати – загроза з боку Росії реальна. Це не вигадка українців, не перебільшення. Це загроза, яка вже поруч. А Україна, утримуючи фронт, власною кров’ю стримує цю агресію від перекидання на європейський континент», – сказав професор політології.
Путін зараз загруз в Україні, і саме це заважає йому реалізувати більш широкі плани в Європі, пояснює науковець. Водночас він не виключає, що Кремль і далі випробовуватиме рішучість Заходу через так звану «тактику салямі» – повільного просування через провокації і тиск. Один із прикладів – інцидент із російським танкером, який намагалися зупинити естонці. Реакція була стриманою: Росія підняла авіацію, і врешті Естонія не ризикнула діяти до кінця. Саме такими епізодами Путін намагається підривати довіру до Альянсу, демонструвати, що НАТО нібито слабке, що не зможе відповісти.
Тому Олексій Гарань переконаний, що для України критично важливо пояснювати західним партнерам, що НАТО – це не паперовий тигр. Це має бути альянс, здатний на реальну відповідь. І Путін має в це повірити. Він має усвідомлювати, що відповідь не тільки можлива, але й відбудеться — і вона буде болючою.
У цьому випуску «Chicken Kyiv» професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий радник Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань також розповідає про те, як війна в Україні стала шоком для світової архітектури безпеки; чому система, створена після Другої світової війни, більше не працює; чи може світ знову опинитися на межі глобального конфлікту; чи вірить Захід в українську перемогу і що буде для України далі.
