Євроатлантична інтеграція занадто важлива справа, щоб довіряти її політикам
Євроатлантична інтеграція України і роль цього процесу в державному будівництві і взагалі становленні такої політичної нації, як українці – є пріоритетною сферою діяльності Фонду “Демократичні ініціативи”. Фонд продовжує системну просвітницьку й інформаційну роботу, аби пришвидшити поступ українського суспільства до європейської спільноти. Прес-конференція, присвячена проблемі неефективності державної інформаційної кампанії щодо НАТО, відбулася 14 березня 2008 року в Укрінформі.
У ній взяли участь директор Фонду “Демократичні ініціативи” Ілько Кучерів, науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна, науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Сушко, голова Громадської ліги Україна–НАТО Сергій Джердж.
На думку фахівців, які працюють у цій царині, сьогодні проблема євроатлантичної співпраці має перейти зі сфери пропаганди й ідеологічно заангажованих зіткнень різних позицій у сферу прагматичного аналізу, який досліджує позиції різних ключових гравців на цьому полі, вивчає можливі варіанти вирішення тих чи інших проблем і те, як реагуватимуть і поводитимуть себе ті чи інші зацікавлені сторони.
Як вважає директор Фонду “Демократичні ініціативи” Ілько Кучерів, новий підхід до цього процесу породжує нові проблеми і виклики до державної політики щодо євроатлантичної інтеграції. Українська влада має використати всі інструменти впливу, які вона має – від урядового втручання до законодавства – щоб вирішувати ці проблеми.
"Україна не відповідає нині євроатлантичним стандартам. Високий рівень корупції, непрозорість в ухваленні рішень, принцип гри з правилами, а не за правилами, – це найбільші проблеми української влади. Державі потрібні системні зміни. Найкращий досвід реформування держави накопичено в країнах НАТО і Євросоюзу. Якраз його ми і маємо запозичити”, – вважає Ілько Кучерів.
Для інтеграційних процесів України важливо також і те, щоб ступінь полярних точок зору щодо НАТО зменшувався. Результатом інформаційної роботи щодо НАТО, запровадженої громадськими організаціями, на думку голови Громадської ліги “Україна - НАТО” Сергія Джерджа, є вже те, що противники вступу до НАТО починають розуміти, що членство в альянсі – зовсім не трагедія, а закономірний, нормальний процес. До речі, й прихильники НАТО стають менш категоричними, розуміючи, що членство в альянсі – не абсолютне щастя, потрібно багато ще працювати, аби настали певні зміни. Отже, ця тема переходить нині з емоційної площини, в площину фактологічну, наукову й технологічну. Розповідаючи про інформаційну діяльність Громадської ліги “Україна – НАТО”, Сергій Джердж зокрема повідомив, що тільки минулого року організація провела 107 заходів в регіонах України. “Це і семінари, і круглі столи, і публікації в пресі, теле- та радіоінтерв’ю щодо євроатлантичної тематики, – розповідає Сергій Джердж. – Зараз ми займаємося питанням створення повноцінних інформаційних центрів в університетах України. Уже є такі центри в Одесі, Донецьку, Дніпропетровську, Житомирі, Миколаєві, Ужгороді, Запоріжжі та інших містах. Ця робота дає результат. Адже люди нарікають на те, що з ними ніхто і ніколи не говорив на ці складні теми. Вони живуть у вирі політизованих міфів і чують від політиків тільки спекуляції на цій темі. Розмови ж предметної, ґрунтованої на науковій базі, не ведеться”.
Кому це вигідно?
Науковий директор Інституту Євро - Атлантичного співробітництва, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Сушко так пояснює причини дезорієнтування українських громадян стосовно тематики НАТО:
“В останні місяці ми є свідками продовження негативної тенденції, коли питання євроатлантичної інтеграції знову стають засобом ведення внутрішніх політичних воєн. В контексті цього фабрикуються фальшиві аргументи проти інтеграції України в НАТО. Вони базуються на незнанні, а більше за все, на свідомому перекручуванні фактів, фальсифікації реальності. Це дезорієнтує українську громадську думку стосовно процесу євроатлантичної інтеграції.
З’явилось також багато «експертів», які не знають базових питань стосовно НАТО, але виступають на всіх телеканалах. Втім, є й інший бік цього питання – це свідоме дезінформування населення. Наприклад, російський представник при НАТО Дмитро Рогозін заявив, що Україна, у разі свого вступу до альянсу, неодмінно змушена буде запровадити візи для громадян Росії. Це абсолютна нісенітниця. Як і те, що громадській думці нав’язується теза, що вступ до НАТО автоматично тягне за собою розміщення військових баз на території України”.
Науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна підтверджує той факт, що громадяни України надто мало обізнані з тим – що є НАТО, тому їхнє ставлення до цієї організації здебільшого ґрунтується на стереотипах радянських часів та анти - натівській пропаганді, що надзвичайно активізувалася під час виборчих кампаній 2004–2007 років. Так, однією з головних пересторог проти НАТО є побоювання населення, що НАТО може втягнути Україну у військові дії. Абсолютна більшість населення переконана, що це саме НАТО розпочало війну в Іраку. Опитування громадської думки, проведене Фондом “Демократичні ініціативи”, виявило прямий зв’язок між ставленням до членства в НАТО і відповіддю щодо ролі НАТО в Іраку. Водночас громадяни не обізнані про те, що рішення у НАТО ухвалюються лише консенсусом, тобто одноголосно, що унеможливлює не лише “втягування” України у будь-що, а могло б зробити Україну дієвим гравцем у міжнародних справах. На цьому незнанні спекулюють і політики, і медіа, які або й самі необізнані з тим, що є НАТО і як воно діє, або свідомо вводять у оману суспільство.
