Події
Перегляди: 168
23 листопада 2018

Екзит-пол в Україні: "Демініціативи" були першими

Цього року виповнилося  20 років, як Фонд «Демократичні ініціативи»  вперше провів в Україні екзит-пол.  Сьогодні вже майже всі знають,  що це за опитування, а наприкінці девʼяностих нам доводилося докладно пояснювати українцям, що таке  екзит-пол  і яка його функція.

 

Ідея ж народилася як спільна українсько-­американська. Виникла вона у процесі співпраці Фонду «Демократичні ініціативи» з колегами фірми QEV­Analitycs (Вашингтон) Елегією Скочилас,  Стівом Вагнером та Девідом Блеком.

 

«Першими, хто відгукнувся на цю ідею, були українські журналісти, – згадував у своїй статті «Екзит-пол в Україні - зброя проти фальсифікацій» Ілько Кучерів (1955–2010), тодішній директор «Демініціатив» і головний ініціатор та організатор екзит-полу в Україні. –  Без їхньої участі та підтримки екзит-­пол як засіб контролю за виборами не мав би шансів реалізуватися.

Спільно з Українським медіа­клубом,  такими відомими журналістами, як Сергій Набока, Ірина Погорєлова, Світлана Рябошапка, Микола Вересень, Данило Яневський, ми запропонували зробити на базі даних екзит­-полу телешоу. Провівши переговори з телеканалом «Студія 1+1», дістали схвальний відгук його керівництва».
 

Отже, 29 березня 1998 року Фонд «Демократичні ініціативи» провів перше в історії України опитування на виході з виборчих дільниць. Розробку методики опитування було здійснено спільно з фірмою QEV­Analitycs (Вашингтон). Консультувала перебіг екзит-полу  соціолог Елегія Скочиляс,  яка  проводила багато таких опитувань по всьому світу. Польову роботу виконувала соціологічна фірма «Соціс».

 

«Екзит-поли в Україні започаткували три  ризиковані людини: це, звичайно, Ілько Кучерів, який усе організував,  Микола Чурилов, який взявся за проведення, і Олександр Роднянський, тоді керівник   «1+1», – згадує Ірина Бекешкіна, нинішній директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, в інтервʼю для аналітичного центу Think twice UA. – Ризиковано це було, тому що не було виборчої статистики (яка структура виборців), не була відроблена технологія  передачі результатів, не було досвіду. Ризиковано – бо результати оприлюднювалися в прямому ефірі, одразу, ми презентували їх  на «1+1».

У день і ніч виборів на «Студії 1+1» пройшло телешоу, побудоване на результатах екзит­-полу. Надходили дані опитування з регіонів, аналізували їх відразу в студії між включеннями відеосюжетів, які розповідали про перебіг виборів у цих самих регіонах.

«Все показувалось у прямому ефірі, – писав у своїх спогадах про екзит-пол Ілько Кучерів. – Я коментував підсумки, а ведучими були Сергій Набока і Данило Яневський. На той час через новизну цього заходу багато хто з глядачів ще плутав офіційні повідомлення з нашими результатами.  Та коли екзит­-поли стали традицією, ця проблема відпала. Тепер усі громадяни знають, що екзит­-пол це опитування електорату одразу на виході з виборчих дільниць. І я пишаюся тим, що особисто прислужився цьому».

Під час екзит-полу  1998 року  було опитано 10000 виборців на чотирьохстах дільницях. Результати виявилися близькими до результатів виборів і дали змогу назвати заздалегідь вісім партій і блоків, які подолали чотиривідсотковий бар’єр і ввійшли до парламенту.

 

«В 1998 році ми майже вгадали результати, це тоді здавалося просто чудом – знати результати виборів, тільки-но закінчилося голосування, – прокоментувала тодішні результати екзит-полу Ірина Бекешкіна в цьому ж інтерв’ю для Think twice UA. – Втім, зараз за один з отриманих результатів були б серйозні претензії: в нашому екзит-полі  Соціалістична партія Мороза отримала 4% (вони були прохідними), а реально  – 8%. Чому так? Тому що його електорат був сільський, а ми вибирали тоді ті села, де був телефонний зв’язок. Бо який сенс проводити екзит-пол у віддалених селах, де телефонів немає і результати неможливо передати?  А значна частина електорату Мороза була саме у таких селах. Зараз, звісно, з мобільними усе набагато простіше», – пригадує соціолог.

Одразу за парламентськими «Демініцативи» провели екзит-пол і на президентських виборах 1999 року – у першому і другому турах. Тоді вирішили поєднати зусилля трьох найвідоміших українських соціологічних фірм, позаяк вважали, що це забезпечить найвищу якість опитування – оскільки фірми конкурують між собою, дбають про свою репутацію, відповідно вони будуть зацікавлені в тому, щоб високо тримати планку, а також контролюватимуть одна одну.

Так опитування на місцях провели спільно три українські соціологічні фірми – КМІС (Київський міжнародний інститут соціології), «Соціс» і Центр «Соціальний моніторинг» спільно з Українським інститутом соціальних досліджень.

 

Результати опитування збіглися з офіційними з великою точністю, на рівні 2%. Нижче наведено дані екзит-­полу і кінцевих результатів голосування у другому турі президентських виборів 14 листопада 1999 року.
 


 

Як писав Ілько Кучерів: «Результати перевершили всі сподівання. Наша робота виявилася такою самою популярною, як і діяльність Центральної виборчої комісії, яка оприлюднювала офіційні дані».

По тому Фонд «Демократичні ініціативи» провів ще дванадцять екзит-полів (загалом чотирнадцять) на парламентських і президентських виборах в Україні.  І згодом ми розкажемо  про деякі з них у своєму розділі  «Наша історія».

 

 

 

 

Top