Дотації для аграріїв у 2018 році: чи мають переваги великі холдинги?

Хто з аграріїв може претендувати на державну підтримку цього року?

Про це у студії Громадського радіо  розповідають генеральний директор асоціації Український клуб аграрного бізнесу Тарас ВИСОЦЬКИЙ та викладач Київської школи економіки Олег НІВ'ЄВСЬКИЙ.

Ірина Соломко: За оцінками експертів, цього року вартість посівної для фермерів зросте на 20%. Якщо порівнювати з минулим роком, чи велике це зростання? Наскільки успішною буде ця посівна?

Тарас Висоцький: Насправді 20% подорожчання – це інфляційний ріст. У нас інфляція склала трошки більше 15% у попередньому році. Оцінка вартості посівної відбувалася в гривні, відповідно 20% - це інфляційний ріст. Частково деякі ресурси, передусім паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, виросли більше за інфляцію. Це зростання щорічне, класичне. Не можна говорити про те, що посівна подорожчала суттєво через якісь нетрадиційні впливи чи фактори погоди. 20% в гривні – це нормальне зростання.

На сьогодні посівна розпочалася у всіх регіонах України. Просто є ще низка культур, які не почали сіяти. Є складний темп, враховуючи затяжну зиму, але і аграрні виробники готові, і забезпеченість матеріальними ресурсами під посівну достатня. Є види навіть на збільшення виробництва у порівнянні з попереднім роком. Цим фактором є волога. Якщо далі не буде якихось аномальних погодних явищ, ми отримаємо хороший урожай.

Олег Нів'євський: Якщо дивитися новини, спілкуватися з виробниками, не відчуваєш значної турботи в їхньому голосі. Єдиним, на що нарікають цього року, залишається питання цін на мінеральні добрива, оскільки в Україні вони є доволі дорогим задоволенням, на 30 – 50% дорожчим, ніж в інших країнах.

Андрій Куликов: Тарас Висоцький сказав, що можна очікувати збільшення виробництва. Куди цей надлишок подінеться?

Тарас Висоцький: На щастя, в останні роки немає проблем з реалізацією вирощеної продукції, за більшістю товарних позицій ми є експортоорієнтованими. Внутрішній ринок скорочується, бо скорочується кількість населення. Зростання виробництва буде призводити до зростання експорту. Ми бачимо протягом останніх трьох років щорічне зростання експорту. Минулого, 2017-го року, він склав умовно рекордних (умовно, тому що ми мали аналогічний показник 2013 року) близько 18 мільярдів доларів. Ми прогнозуємо паралельне зі зростанням виробництва зростання експорту. Це буде реалізовано в інші країни.

Андрій Куликов: Переважно до всеосяжної зони вільної торгівлі з ЄС?

Тарас Висоцький: Європейський ринок складає суттєву частку в торгівлі агропродукцією (туди йде 1/3 йде, решта – в країни Близького Сходу, Південно-Східну Азію). Зокрема, відбувається зростання експорту в країни ЄС. Збільшення виробництва, ймовірно, буде аналогічно пропорційно розділене. Від цього умовного надлишку приблизно 40% піде в ЄС, 2/3 – на інші ринки класичної присутності українських товарів.

Ірина Соломко: Я підтримую думку, що можна поєднувати аграрне виробництво  та нові технології. Але мені здається, що українське аграрне виробництво має бути з доданою вартістю. Наразі ми просто виробляємо ці культури і відправляємо за кордон.

Тарас Висоцький: На жаль, створилося дуже багато міфів стосовно аграрного виробництва, тому що всі говорять, що є низка культур, які виснажують. За останні 5 років я не побачив жодного наукового обґрунтування.

Я повністю погоджуся, що можна поєднувати аграрне виробництво  та нові технології. США мають один з найбільших аграрних секторів.

Є дискусія стосовно продукції з доданою вартістю. Треба чітко розуміти, що продукція з доданою вартістю – це логічне продовження ланцюга. Це не означає, що треба перестати вирощувати пшеницю. Якомусь бізнесу чи інвестору потрібно інвестувати в переробку пшениці. Аграрний сектор – це навіть не агропродовольчий сектор. Аграрний сектор займається вирощуванням і має максимально ефективно вирощувати сільськогосподарську продукцію, зокрема вирощувати тварин. Постачання на експорт сировинної продукції уже побудоване, ланцюгів постачання іншої ще немає. Експорт аграрної продукції з доданою вартістю зріс на 20% за попередні три роки. Треба зрозуміти, що виростити і продати пшеницю – це швидко, а побудувати ланцюг реалізації готових харчових продуктів – довго.

Олег Нів'євський: Дослідження про погіршення родючості ґрунтів є. Найсвіжіше зроблено ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) у 2015 році. Вони порахували, що щороку з України виноситься 500 тисяч тонн чорнозему, тобто з гектара на рік одна сотка чорнозему вимивається. Ерозія ґрунтів є, родючість падає.

Немає нічого поганого в тому, що ми зараз вирощуємо і експортуємо прості товари. Виростити пшеницю, кукурудзу на ефективному рівні не так і просто. Ті самі США є першими у світі за експортом зернових культур.

Ірина Соломко: Ми знаємо про величезну програму пільг і дотацій для сільського господарства. Наскільки мені відомо, є 5 ключових позицій, які зараз уряд пропонує, щоб пожвавити цю сферу, додати прибутковості для невеликих гравців цього бізнесу.

Тарас Висоцький: Уряд намагається, але назвати це величезною підтримкою буде перебільшенням. Коли Польща входила в ЄС, фермери дійсно отримали величезну підтримку. Враховуючи  об’єми сектору, для України 6 мільярдів гривень – це крапля в морі.

Я би почав з часткової компенсації вартості вітчизняної  сільськогосподарської техніки. Ця програма діяла минулого року, але величину компенсації підвищили з 20 до 25%. Теж було багато скепсису, перше стосувалося того, що у нас немає вітчизняної техніки, немає що купувати. Я як член комісії з формування цього переліку техніки був скептиком стосовно вітчизняного машинобудування. Дивлячись ці заявки, говорячи з власниками підприємств, я зрозумів, що це класичний випадок, коли ми не хочемо пишатися тим, що є. Існує близько сотні виробників.

Це підтримка машинобудування через фермерів, але для малих фермерів, які не можуть дозволити собі  імпортну техніку, це якийсь вихід. На програму цього року виділено мільярд гривень. Це одна з небагатьох програм з дійсно безкорупційним механізмом. Фермер купує техніку, платить, потім подає документи в один з чотирьох державних банків, який верифікує, подає документи в міністерство, банк через казначейство отримує гроші і переводить на рахунок фермера, тобто протягом місяця після купівлі приходять гроші на рахунок. Якщо техніка є в переліку, ти її офіційно купив, то отримав кошти.

Є 4 мільярди гривень на підтримку тваринництва. Є 300 мільйонів гривень на садівництво. Це якраз дискусійна програма, тому що садівництво у нас розвинулося в попередні роки. З нашої точки зори,  треба дотувати не все садівництво, а окремі недостатньо розвинені ніші. І є 1 мільярд гривень на підтримку малих фермерів.

Олег Нів'євський: Якщо вже кошти є, то потрібно робити точкові речі. Є сенс підтримувати малих фермерів, бо вони знаходяться в невигідному положенні відносно великих виробників. Моя основна проблема з цими програмами в тому, що є показники, але немає мети.

Дані форми підтримки є підтримкою на вхідні ресурси, вона не має такого економічного ефекту, який очікують наші політики.

Андрій Куликов: Діячі яких секторів аграрного бізнесу зараз мають найпотужніше лобі у парламенті, в уряді?

Тарас Висоцький: В кінці грудня були прийняті правки, які скасовують експортне ПДВ, то я не говорив би, що в парламенті є дуже сильне секторальне аграрне лобі. Дивлячись на парламент, об’єктивно бачимо, що присутня низка груп, які представляють певні сектори чи інтереси, певної панівної групи немає. Є низка груп, які сфокусовані на певних аграрних підсекторах. Те ж садівництво з’явилося тільки після комунікації правих депутатів. В урядовому проекті про бюджет не було 300 мільйонів на садівництво. Є депутати, які представляють тваринництво. Є депутати, які представляють переробку. Кожен з секторів представлений, в залежності від політичної кон’юнктури приймається рішення  на  чиюсь користь.

Ірина Соломко: Журналістські розслідування стосовно того, хто отримав найбільші дотації в минулому році, показали, що 1,4 мільярда гривень отримали фірми Юрія Косюка, майже півмільярда гривень – фірми Олега Бахматюка. Половину коштів, виділених на тваринництво, отримали два великих виробники, які мають непогані позиції на ринку, які експортують свою продукцію. Цього року ми матимемо те саме?

Тарас Висоцький: Минулого року принцип розподілу дотацій був прив’язаний до об’єму виробництва. Одразу було закладено принцип: більше отримує той, хто більше виробляє.

Цього року такого чіткого принципу немає. У жодній програмі немає чіткої прив’язки до об’єму виробництва. Як в кінцевому результаті будуть діяти ці секторальні програми? Навіть по тваринництву вони ще не запустилися, заявки не почали подаватися. Там дійсно є програма виплати на одну дійну корову для особистих селянських господарств і юридичних осіб. Тут такий самий принцип: у кого найбільше молочних корів, той найбільше отримає. Оскільки у нас дефіцит на ринку молока, то це начебто позитивно сприймається, у решти напрямків немає такої прямої прив’язки.

За основними програмами є принцип комісій, реєстрів. Сподіваємося, що все це буде прозоро.

Андрій Куликов: У нас є телефонний дзвінок.

Андрій з міста Лубни: Насправді агрономи шкодять не рослинами, шкодить людина, коли вона застосовує хімію і синтетичні  мінеральні добрива. Натомість є господарства, які цього не роблять вже 20 – 30 років. На жаль, це не розповсюджується далі тих господарств.

Андрій Куликов: Чому б таким «природоохоронним» фермерам не давати дотації?

Тарас Висоцький: Можна давати. У випадку підтримки дуже важливі чіткі критерії  і прозорий механізм розподілу. Можна прописати певні критерії, що можна вносити, що ні, і підтримувати органічне виробництво. Питання в тому, що кошти обмежені. В ідеалі їх потрібно було б вкладати туди, де можливий максимальний синергетичний доданий ефект. Органічне виробництво корисне, але не дуже динамічне. Там швидкого ефекту точно не буде. Якби держпідтримка була років на 10, хоча б на 5, як в ЄС, можна було б про це говорити. Наразі ми бачимо щорічні зміни.

Олег Нів'євський: Європейська підтримка сільського господарства мені дуже не подобається, але в одному є гарна річ. Це, як ви вже сказали, збереження родючості ґрунтів та інші речі, не тільки отримання прибутку і аграрне виробництво. Там субсидії чи дотації видають, але не просто так,  а з умовою, що фермери будуть виконувати певні екологічні речі, доглядати за станом полів, здоров'ям тварин. У наших програмах такого немає. Якщо вже прийнято рішення виділяти 6 мільярдів гривень, то потрібно подумати хоча би про збереження родючості ґрунтів, озеленення. 

Андрій Куликов: У нас є ще дзвінки від слухачів.

Слухачка з Черкащини: Чому ніхто не каже, що великі орендатори землі повинні обов’язково тримати ферми, щоб вносити органічні добрива в землю? Чому ніхто не каже про те, що багато великих підприємств, які виробляють сільськогосподарську продукцію рослинництва, не будують жодного заводу з переробки цієї продукції?

Олег Нів'євський: Мені здається, що одним з ключових питань в даному випадку є безпосередньо наша політика щодо земель сільськогосподарського призначення. Це і мораторій, про який всі говорять. Щоб інвестувати гроші в заводи,  в сади, в ягоди,  в культури з більшою доданою вартістю, фермери повинні мати певну впевненість у тому, що земля, яку вони орендують, залишиться в їхньому використанні через 10 – 15 років. Зараз такої довіри немає. Земля також може використовуватися в якості застави під кредити в комерційних банках. Зараз основний актив, який мають виробники, вони не можуть використати у якості застави.

Андрій Куликов: У нас є дзвінки від слухачів.

Володимир з Буковини: Мене цікавить питання стосовно дотацій на вирощування молодняка та дорослих корів. Коли ми звернулися до сільського голови, то він нам повідомив, що ця дотація буде тільки юридичним особам.

Олег Нів'євський: Згідно з офіційними документами ви також матимете право отримати цю дотацію. Що буде насправді, це вже інше питання.

Андрій Куликов: У нас ще є дзвінок.

Слухач з Бердичева: Сельское хозяйство получает ниже средней нормы прибыли.

Олег Нів'євський: Норма прибутку – це не до нас, це до Радянського Союзу, до комуністичного способу господарювання. У нас зараз «дикий капіталізм»: скільки виробники заробили, все їхнє. Якщо подивитися на темпи зростання доданої вартості в Україні по секторах (сільське господарство, промисловість, послуги), то  сільське господарство демонструє доволі рекордні цифри. Жоден з цих трьох секторів не зростав так добре, як сільське господарство.

Ірина Соломко: Мені цікаве тваринництво. Різні ресурси потрібні для вирощування птахів, свиней, корів.  Наскільки розподіл,  підтримка адекватні?

Олег Нів'євський: На мою суб’єктивну точку зору, дотації тваринництву не потрібні. Тваринництво в тих масштабах, про які ви говорите, є фактично великим товарним виробництвом. Протягом останніх 10 років досить непогані речі відбуваються зі зростанням цих секторів. Подивіться на ту саму курятину. Це доволі ефективне виробництво, якому можуть позаздрити наші конкуренти в Бразилії.

В Україні є гарна база для того, щоб у нас було ефективне свинарство, скотарство. У нас відносно дешеве зерно, дуже гарне географічне розташування. Є всі умови для того, щоб ми мали хороше виробництво. Навіщо підтримувати вже ефективне виробництво? З точки зору економіки, це нонсенс. Дотації – це гроші платників податків, є сенс в дотаціях, якщо вони витрачаються на суспільні блага. Це дороги, якими можуть користуватися не тільки агрохолдинги, а й маленькі виробники. Це ветеринарна чи фітосанітарна безпека, освіта, наука, дорадчі послуги.

Андрій Куликов: Як ви досліджуєте ефективність чи неефективність дотацій?

Олег Нів'євський: Теперішню систему дотацій ми не досліджуємо. Минулу систему дотацій, в якій превалювало пільгове оподаткування, ми досліджували. Якщо говорити про ефективність спецрежиму ПДВ, то за дослідженням, яке я виконував, на кожну гривню ПДВ, яке отримує виробник, випуск складав всього 20 копійок. Мені здається, що така система неефективна. З четвертою групою оподаткування трошки гірша ситуація: на кожну гривню, яку отримують виробники, ефект всього 10 копійок.

______________________________________

Ця публікація була підготовлена в межах проекту «Просування реформ в регіони», який реалізуєтьсяІнститутом економічних досліджень та політичних консультацій і "Європейською правдою" за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є відповідальністю видання і жодним чином не віддзеркалює точку зору Європейського Союзу.