Чому Пекін стримує ядерні погрози Кремля і водночас підтримує Росію – Марія Золкіна про стратегію Китаю

Вперше від початку повномасштабної війни Китай в ультимативній формі попередив Росію про неприпустимість будь-яких намірів застосувати ядерну зброю. Про це під час спілкування з журналістами у форматі аудіоповідомлень заявив Президент України Володимир Зеленський. За його словами, про позицію Пекіна йому розповіли кілька європейських лідерів, які мали власні контакти з китайськими представниками на полях саміту НАТО. Що насправді стоїть за таким сигналом Пекіна, як він вписується в довгострокову стратегію Китаю та чому це важливо для України та Європи, в інтерв'ю телеканалу Апостроф TV пояснила Марія Золкіна, голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук.

Китай прагне зробити Росію своїм молодшим партнером, залежним економічно і політично

На думку аналітикині, суперечлива на перший погляд політика Китаю щодо війни в Україні насправді є частиною єдиної стратегії. Засуджуючи ядерні погрози Кремля, закликаючи до дипломатичного врегулювання, підтримуючи контакти з Україною й водночас дедалі тісніше співпрацюючи з Росією, Пекін прагне не завершити війну, а забезпечити собі контроль над її наслідками.

«У Китаї є глобальна мета – залишити Росію як в рамках цієї війни, так і після цієї війни своїм молодшим партнером, залежним економічно і політично від Пекіна. Для цього Китай може застосовувати різні тактики, у тому числі пропонувати свою участь у нових контактах чи новій хвилі можливих переговорів. Оскільки США більше не займаються модерацією контактів із Росією щодо російсько-української війни, Європа зараз намагається знайти країни, які ефективно представлятимуть європейську спільноту разом з Україною, якщо такі контакти будуть відновлені. І Китай вже запропонував долучитися, він зробив таку заяву кілька тижнів тому на засіданні Радбезу ООН – і це робиться саме для того, щоб просто контролювати процес, незалежно від того, чи йдеться про переговори чи про продовження війни на виснаження без переговорів», – пояснила Марія Золкіна.

Саме цим, на думку експертки, пояснюються багато зовні непов'язаних між собою рішень Пекіна. Єдина сфера, де Кремль поки що зберігає відносну самостійність, – ядерний арсенал. Саме тому будь-які натяки Москви на можливість його застосування одразу викликають публічну реакцію Пекіна.

«Ядерна тематика – це фактично єдина сфера, в якій росіяни не потребують тотальної підтримки з боку Китаю. Російська військова промисловість залежить від поставок товарів подвійного призначення, від китайських напівпровідників, від китайського ринку, але ядерна тема – це єдина ніша, де Росія фактично, окрім політичної згоди, не потребує узгоджень із Китаєм», – зазначила експертка.

Тому, наголошує Марія Золкіна, Китай реагує не тому, що виступає безумовним противником ядерної зброї.

«Як тільки доходить до ядерних погроз, які можуть змінити характер російсько-української війни й неконтрольовано втягнути у конфлікт західні держави, Росія отримує публічну реакцію Пекіна. Китай нагадує, що застосування ядерної зброї – це табу. Але не тільки тому, що він проти застосування ядерної зброї як такої, а тому, що це показує певну силу Російської Федерації в окремо взятому питанні. Навіть натяки на таку самостійність Китай публічно присікає», – зауважила вона.

Особливо показовим є спільне розслідування Der Spiegel, The Insider та Le Monde, згідно з яким ще у 2023 році Китай запропонував Росії низку власних технологічних розробок у сфері баражуючих боєприпасів, протиповітряної та протиракетної оборони, а також штучного інтелекту для випробування в реальних бойових умовах на території України. На думку аналітикині, важливими є не так самі факти передачі технологій, як те, що вони свідчать про довгострокові стратегічні плани двох держав.

«Для мене з цього розслідування важливіше інше – що Китай і Росія збираються спільно створити систему протиповітряної і протиракетної оборони. Це робиться для того, щоб у потрібний і контрольований обома країнами момент фактично поєднати два фронти – європейський, на якому воюватиме Росія, та індо-тихоокеанський, якщо Китай зважиться на агресію проти Тайваню», – прокоментувала дослідниця.

Фактично, каже Марія Золкіна, війна проти України для Пекіна є лише одним із компонентів значно ширшої геополітичної конструкції. Саме тому, переконана вона, європейські країни мають оцінювати Росію не ізольовано, а як державу, яка дедалі глибше інтегрується у китайську стратегію.

«Китай навряд чи готується підтримувати Росію військами. Але він може підтримати технічно, якщо і коли Росії це буде потрібно під час зіткнення вже з європейськими країнами, окрім України», – вважає аналітикиня.

У такій логіці цілком по-іншому виглядають і процеси всередині самого Альянсу.

«У цьому світлі більш логічно виглядає те, що Європа перебирає на себе зобов'язання захищати східний фланг НАТО – від півночі Європи через Балтію, Польщу, Румунію, включно з Україною. Натомість Сполучені Штати концентруватимуться на можливому протистоянні з Китаєм в Індо-Тихоокеанському регіоні. Якраз підсумкова декларація саміту НАТО підтвердила курс НАТО 3.0, який передбачає, що Європа має взяти на себе основну відповідальність за оборону європейського фронту без участі Сполучених Штатів», – наголосила Марія Золкіна.

Тобто, як пояснює експертка, війна Росії проти України дедалі більше стає лише одним із театрів глобального протистояння між демократичним світом і блоком авторитарних держав.

Вашингтон поки не готовий до відкритої конфронтації з Пекіном

Попри жорстку конкуренцію між США і Китаєм, Вашингтон поки що намагається уникати різкого загострення відносин. Причина – критична економічна залежність.

«Йдеться не просто про напівпровідники. Це насамперед рідкоземельні метали, які важливі для виробництва військової техніки. Китай має фактично монополію в цій сфері. Замінити Китай сьогодні неможливо ні для Сполучених Штатів, ні для Західної Європи», – зауважила експертка.

Тому навіть адміністрація Дональда Трампа, прогнозує Марія Золкіна, буде змушена підтримувати робочі контакти з Пекіном.

«Сполучені Штати, яким потрібен час – навіть Дональд Трамп, який зараз поводиться дещо спокійніше після того, як не вдалося досягти результатів у питанні Ірану та війни на Близькому Сході, – будуть тягнути час, намагаючись не посваритися з Китаєм. У будь-якому разі контакти продовжуватимуться хоча б на рівні економічних відомств, тому що торговельне перемир'я між Китаєм і США важливо продовжити», – зазначила вона.

Україні важливо підтримувати прагматичний діалог з Китаєм

Саме з цієї причини експертка позитивно оцінює можливість візиту міністра закордонних справ Андрія Сибіги до Китаю.

На думку Марії Золкіної, Україна має діяти так само прагматично, як сьогодні діють Велика Британія, Франція та Канада. Після майже восьми років фактичного «льодовикового періоду» у відносинах із Пекіном ці країни відновили офіційні контакти на найвищому рівні, розморозивши двосторонні відносини. Мета такого кроку – підтримувати діалог із Китаєм і водночас збалансувати американо-китайське протистояння.

«Це дуже важлива поїздка. Китай хоче стати дипломатичним учасником розмов про майбутню архітектуру безпеки в Європі. Це створює ризики, тому що він принесе свій порядок денний. Але водночас це можливість впливати на розвиток подій», – переконана вона.

Водночас, наголошує Марія Золкіна, зближення має залишатися винятково тактичним.

«Україні треба діяти суголосно з позицією Великої Британії, Франції, Канади, які йдуть на тактичне зближення з Китаєм, але не настільки, щоб поглиблювати економічну чи політичну залежність від нього. Україна довго добивалася робочих контактів із Пекіном, і, я думаю, цим запрошенням варто скористатися», – підсумувала експертка.