Чому конфлікт на Близькому Сході грає на руку Кремлю – Тарас Жовтенко

На тлі перших авіаударів США по іранських ядерних об’єктах постає низка запитань: чи відповідатиме Іран на ці удари, що чекає на політичне керівництво країни і чи втягнеться Москва у нову війну? В інтерв’ю Radio NV  безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко поділився своїм баченням ситуації.

«Така складна  ситуація є результатом недолугої зовнішньої політики адміністрації Трампа. Вступ США у війну проти Ірану демонструє повну відсутність стратегії не лише на глобальному рівні. Вже з початку свого президентства  Трамп почав валити всі основи американської зовнішньої політики, які були сформовані ще після 1949 року, підривати систему союзів,  вимагаючи "оплати" за безпеку і фактично  дистанціюватися від партнерів,  на яких  до цього опиралися  американці», –  зазначив аналітик.  

За його словами, сьогодні  Вашингтон опинився сам на сам із іранською загрозою, тому що Трамп вже встиг розсваритися зі своїми європейськими союзниками і поставити їх в  ситуацію з  багатьма знаками питання, чи треба підтримувати Сполучені Штати. Нетаньяху, підіграючи на правильних акцентах Трампової особистості,  фактично підштовхнув Трампа до цього сценарію, вважає експерт. Але стратегічного бачення, що буде далі, ні в одного, ні в другого немає.

Трамп знову почав повторювати те саме, що він говорив до цього, що Іран має зупинитися після ударів, погодитися на мир, сісти за стіл переговорів. Проте, за словами Тараса Жовтенка,  Тегеран явно не збирається капітулювати – про що свідчить і візит представників тегеранського режиму до Москви.

«Звісно, реакція Ірану багато в чому залежатиме від того, що йому скажуть  у Кремлі , тому що там є пряма зв'язка. Але я не покладав би на це великої ваги. Адже, з одного боку, існує, здавалося б, безпековий договір між Росією та Іраном про співпрацю і взаємні гарантії. Проте, на відміну від аналогічної угоди між Росією та Північною Кореєю, у ньому немає пункту, який би зобов’язував Москву надати військову допомогу Ірану в разі збройної агресії проти нього», – акцентував Тарас Жовтенко.

Він наголосив, що коли стане зрозуміло, що Іран не має наміру капітулювати, постане питання про участь Росії в  цій історії. З одного боку, вона спробує позиціонувати себе як посередник між Ізраїлем, США та Іраном; з іншого – намагатиметься конвертувати  це на посилення політичного тиску та впливу на президента США Дональда Трампа.

«Тобто в цій історії очевидно, що Путін спробує переконати Трампа,  що Іран може прислухатися до російської сторони і, відповідно, погодитися хоча б на початок деяких політичних контактів з представниками США, з тим самим Стівеном Віткоффом. Таким чином, Іран, з одного боку, застрахує себе від продовження можливих ударів військово-повітряних сил США, а з іншого  – купить собі  час для підготовки, бо йому точно треба буде якось відповідати», – каже Тарас Жовтенко.

Водночас аналітик переконаний, що Кремль точно не зацікавлений у швидкому завершенні конфлікту. Навпаки, затягування збройного протистояння вигідне Росії.  Адже якщо США зануряться у масштабну війну на Близькому Сході, це розв’язує руки Москві в Європі.

«Якщо США будуть втягнуті в гарячу фазу збройного конфлікту з Іраном,  підтримуючи Ізраїль, для Путіна зростає ймовірність того, що Вашингтон просто не матиме змоги активно втручатися в європейські справи та допомагати європейцям у протидії гібридним операціям Росії на східному фланзі НАТО. В контексті майбутніх навчань «Запад-25» це особливо тривожний сигнал», – застерігає Тарас Жовтенко.

І хоча сьогодні ключовим гравцем у стримуванні конфлікту міг би стати Китай, але поки незрозуміло, як саме він відреагує. Саме реакція Пекіна, як вважає експерт, визначить дальшу конфігурацію міжнародного втручання.