Чого досягає Кремль війною на виснаження і які втрати РФ можуть зупинити Путіна – обговорили експерти

4 липня  в  Укрінформі аналітики Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центру Разумкова представили й обговорили доповідь «Загрози нацбезпеці й оборонні тренди в Україні: аналітичний огляд тенденцій ІІ кварталу 2024 року», підготовленої в межах програми «Дослідження суспільно-політичної та безпекової ситуації в Україні» презентували чергову  аналітичну доповідь.

Війна на виснаження відповідає цілям і стратегії Путіна — Олексій Мельник

Війна перейшла у фазу на виснаження, і це слугує політичним цілям Путіна та його адаптованій стратегії ведення війни. Про це під час брифінгу сказав  Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

Аналітик вважає, що наразі відсутні будь-які ознаки того, щоб Путін був зацікавлений змінити свою агресивну політику й відмовився від війни, натомість перетворюючи її на війну на виснаження.

“Війна останні дванадцять місяців перейшла у фазу війни на виснаження. Спроба українського контрнаступу рік тому та активні спроби Росії провести власний наступ або контрнаступ нам показали, що жодна зі сторін на сьогодні не має спроможності здійснити наступальну операцію такого масштабу, яка б кардинально змінила ситуацію на полі бою, призвела до стратегічного прориву й переломила хід війни. Війна на виснаження триватиме й надалі”, – вважає Мельник.

На його думку, щоденні штурмові дії ворога мають дуже обмежені тактичні здобутки й високі втрати, але вони ефективно слугують повзучому наступу ворога й політичним цілям Путіна.

«Тактика Росії щоденних штурмових дій, треба визнати, залишається ефективною. Тобто російський повзучий наступ триває. Ціна захоплених територій і населених пунктів для Росії є надзвичайно високою. Зрозуміло, що й Україна платить за це величезну ціну людськими життями та втраченими територіями. І здавалося б, ту ціну, яку платить Росія і на полі бою, і через санкції, мало б спонукати їх до висновку, що це хибна стратегія. Але насправді це може бути саме те, що зараз влаштовує Путіна. Тобто тактичні здобутки з військової точки зору мають або дуже обмежений, або жодного оперативного значення, насправді дуже добре слугують політичним цілям Путіна та його адаптованій сучасній стратегії ведення війни”, – зазначив Олексій Мельник.

Експерт пояснив, яких внутрішніх і зовнішніх цілей насправді досягає кремлівський диктатор веденням війни на виснаження та ресурсно витратними штурмовими діями на фронті.

“Для внутрішньої публіки щоденні повідомлення наповнені звітами про те, що “герої СВО” просунулися ще на кількасот метрів і захопили якийсь населений пункт. Нікого не цікавить, що це за населений пункт і яке оперативне значення він має. Але це створює постійну ілюзію перемоги серед російського населення, і це дозволяє Путіну не ризикувати тим, що буде активний спротив через те, що російське населення побачить безперспективність війни. Так само на зовнішню аудиторію подається постійний сигнал у вигляді наративу, що Росію неможливо перемогти, і хоч потроху, але вона буде все одно просуватися”, – констатував Олексій  Мельник.

Втрати на війні, які неможливо поповнювати, здатні похитнути владу Кремля – Тарас Жовтенко

Для Росії людські втрати під час повномасштабного вторгнення в Україну не є критичними, і їх слід довести до таких, які неможливо поповнити. Таку думку висловив т.в.о. виконавчого директора Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко.

Експерт нагадав, що російська військова доктрина допускає рівень втрат у бойових підрозділах до 30% особового складу, і окупанти вкладаються у ці показники.

«Якщо подивитись на це з точки зору математики і скільки російські окупаційні сили втрачають у співвідношенні до 30% від тієї чисельності, яка була розгорнута на території України, то насправді вони не виходили за цю межу. До того ж вони завжди знаходили можливість поповнювати цей ресурс частковою мобілізацією чи приватними штурмовими підрозділами. Вони завжди намагалися балансувати, і до певної міри їм це вдавалося», – зазначив Тарас Жовтенко.

Він зауважив, що, згідно з офіційною статистикою, росіяни втрачають на фронті близько тисячі осіб щодоби, тобто 30 тисяч на місяць. Але стільки ж «гарматного м’яса» вони здатні мобілізувати. Однак, на думку експерта, головними є не так сукупні втрати, як їхні темпи.

«Питання втрат росіян зводиться не так до сукупних втрат, як до темпів цих втрат. Це те, що здатне похитнути російське військово-політичне керівництво. Якщо ми виведемо добовий і місячний рівень їхніх втрат насамперед у живій силі далеко за межі їхньої спроможності ці втрати поповнювати, це саме той фактор, який здатен створити і підтримати напругу у російській владній вертикалі. Це те, чого російська воєнна машина не витримає у середньостроковій перспективі. Якщо підняти рівень втрат росіян з 1 тисячі на добу хоча б до 3 тисяч і тримати цей рівень впродовж 3-х місяців, стануть відчутні політичні результати всередині Росії», – переконаний аналітик.

Він пояснив, що йдеться про зростання невдоволення в російському суспільстві збільшенням людських втрат на війні та зневіру у її перспективності.