Чи загрожує Харкову нестабільність, зокрема, через смерть «незмінного» Кернеса?

Аналітика
Перегляди: 2382
20 травня 2021
Сергій Шаповалов
політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва

Стаття у скороченому вигляді розміщена на сайті TEXTY.ORG.UA

Харків був однією з головних цілей Росії на початковому етапі розгортання гібридної війни у 2014 р.: проголошення так званої Харківської народної республіки могло статися одразу після захоплення приміщення ОДА та вивішування російського прапора. Та все ж, патріотично налаштовані харків’яни за підтримки добровольців з усієї України відстояли місто. А регіон став ключовим для продовження опору російській агресії в Криму і на Донбасі, успішного економічного розвитку держави.

Зважаючи на неприховані наміри Кремля відновити контроль над Україною та ознаки підготовки нової агресії, ситуація в Харкові та області має велике значення для здатності держави витримати силовий шантаж та запобігти новим спробам розхитати внутрішню стабільність. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва за підтримки Фонду Науманна  з початку 2021 здійснює оцінку стабільності та національної єдності в Харкові та Харківській області, з тим аби  виявити ризики та можливості для захисту української демократії у новий складний період.

Щоб оцінити основні фактори, які сприяють соціально-економічній та суспільно-політичній  стабільності регіону,  у цьому матеріалі буде проаналізовано баланс головних економічних та політичних гравців регіону, перебіг виборчої кампанії на посаду міського голови Харкова, основні проблеми, що спричиняють соціальну напруженість у регіоні та політичну залученість громадян.

Відносини між місцевими елітами

            Тяжка хвороба та смерть міського голови Харкова Геннадія Кернеса призвела до змін у структурі місцевих політичних та економічних еліт, яка сформувалася впродовж попередніх 10 років.

Попри велику різноманітність економічних акторів можна виокремити декілька основних центрів політичного впливу.

По-перше, це умовна група, яка до виборів 2020 року орієнтувалася на Геннадія Кернеса. Геннадій Кернес сам володів значними економічними активами та був головним суб’єктом ухвалення політичних та управлінських рішень, адже обіймав посаду міського голови Харкова з 2010 року. Міський голова мав більшість у Харківській міській раді: його фракція «За Харків! За Відродження!» у 7-му скликанні міської ради (2015–2020) включала 57 із 84 депутатів міської ради.

Склад «групи Кернеса» добре відображає перелік учасників «антикризового штабу», організованого Геннадієм Кернесом спільно з бізнесменом Олександром Ярославським. Отже, основними гравцями цієї групи можна вважати: Павла Фукса – особистого друга Кернеса, чия бізнесова діяльність до 2015 року була сконцентрована переважно у Російській Федерації. Він також – бізнес-партнер Ігоря Коломойського та Віталія Хомутинніка у компанії «Укрнафтабуріння»; і Володимира Мисика – місцевого бізнесмена, власника компанії «Кулиничі» та інших.

Протягом 2020 р. ситуативним союзником «групи Кернеса» був Олександр Ярославський – один із найвпливовіших українських бізнесменів, власник групи компаній ‘DCH Group’, яка працює у галузі машинобудування, будівництва, готельного бізнесу тощо. Проте у нього відсутні чіткі політичні цілі в Харкові, й він не зацікавлений в участі в місцевій політиці.

У січні 2021 року Павло Фукс у інтерв’ю «Українській правді» фактично підтвердив, що найбільші регіональні економічні гравці, які були близькі до Кернеса, підтримуватимуть Ігоря Терехова, обраного секретарем Харківської міської ради.

По-друге, важливим політичним гравцем, який впливає на соціально-політичну ситуацію в регіоні, є чинний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Харків та область з 1990-х є центром тяжіння для економічних та політичних інтересів Авакова, а відкритий конфлікт із покійним Кернесом тягнеться з програних виборів 2010 року. Кернес навіть звинувачував Авакова в організації замаху на нього в 2014 році.

Послаблення здоров’я Геннадія Кернеса та від’їзд на лікування до Німеччини хронологічно збігається з появою людей, яких пов’язують із Арсеном Аваковим, у списку «Блоку Кернеса – Успішний Харків» до міськради. Символічним «поверненням Авакова у Харків» можна вважати презентацію його книги у стінах ОДА 5 січня, а також прес-конференцію із силовиками та представниками місцевого самоврядування, під час якої наголошувалося на пріоритеті державної вертикалі альтернативним центрам впливу та особистому контролі Авакова за ситуацією в регіоні. 

В обласній раді утворилася коаліція «Блоку Кернеса» та «Слуги народу», а очолив облраду Артур Товмасян, депутат від «Слуги народу», якого теж пов’язують з родиною міністра. Чинний секретар міської ради Ігор Терехов працював заступником Арсена Авакова, коли останній очолював ОДА у 2005–2010 роках та навіть був посередником у комунікації Авакова та Кернеса. За джерелами «Української правди», міністр внутрішніх справ восени 2020 року лобіював Терехова  на посаду голови облдержадміністрації.  

Тож Терехов видається компромісною фігурою для забезпечення функціонування міста та підтримання балансу інтересів, який влаштовує і міністра внутрішніх справ, і місцеві економічні еліти.

По-третє, впливовою групою є місцеві політичні та економічні гравці, пов’язані з ОПЗЖ. ОПЗЖ має майже 25 % місць як у міській, так і у обласній радах, а також її представники очолюють декілька комісій у обласній раді. Істотно посилити свій вплив партія може у разі перемоги Михайла Добкіна на виборах міського голови Харкова восени 2021 року. 

Сьогодні до ОПЗЖ тяжіє Олександр Фельдман – один із найзаможніших місцевих бізнесменів (володіє ринком «Барабашово», «Екопарком» та кількома торговельними центрами), самостійний політичний діяч, який тривалий час (у 2007–2015 рр.) мав бізнес-конфлікти з «групою Кернеса». Фельдман є народним депутатом фракції ОПЗЖ у Верховній Раді, обраний у одномандатному окрузі в Харкові. У 2020 році він балотувався від ОПЗЖ у мери Харкова та посів друге місце, отримавши 14 % голосів

Обласний осередок ОПЗЖ очолює Ігор Райнін, який у 2015–2019 рр. працював у команді Петра Порошенка завдяки рекомендаціям харків’ян Бориса Ложкіна та того ж Арсена Авакова. Наразі Райнін утримує місцеве ОПЗЖ через зв’язки з іншими місцевими бізнесменами. 

Перебіг передвиборчої кампанії

У найближчі місяці головним політичним процесом у Харкові буде позачергова кампанія з виборів міського голови.

Двома найімовірнішими кандидатами на посаду міського голови Харкова у 2021 році є, власне, представники описаних вище груп – Ігор Терехов та Михайло Добкін. Обидва фактично почали виборчі кампанії у березні 2021 року: Терехов виклав свої погляди в інтерв’ю «Буквам», а Добкін кинув йому виклик в інтерв’ю «Бабелю»; обидва почали активно використовувати зовнішню рекламу напередодні 8 березня.

Хоча обидва кандидати грають фактично на одному електоральному полі, вони будують свої виборчі кампанії по-різному. Терехов працює у рамках позитивного образу «міцного господарника», реагуючи на головні проблемні теми життєдіяльності міста (транспорт, благоустрій, «Коксохім» тощо).

Добкін оголосив себе борцем з командою Авакова, до якої відносить і Терехова. Зокрема, екс-мер звинувачує свого суперника в насильницьких діях: облитті зеленкою агітаторів, які роздавали газети Добкіна, знищенні автівок співробітників редакції цієї ж газети.

Обидва кандидати змагаються за політичну «спадщину» (виборців, спонсорів та вплив на місто) Кернеса, окрім того Добкін – упізнаваний у місті політик з бекграундом губернатора області та мера міста.

Оскільки наявні на сьогодні опитування не показують значної переваги одного з кандидатів над іншим, їхнє змагання буде запеклим, кожен із них демонструє готовність не добирати засобів боротьби. Враховуючи те, що на боці одного з кандидатів може виступити міністр внутрішніх справ, це створює ризики для прозорості кампанії та чесного підрахунку голосів. Зокрема, вибори на Івано-Франківщині вже показали негативну роль саме силових структур. Тому заради уникнення додаткової напруженості в Харківському  регіоні критично важливо забезпечити прозорість виборчого процесу та права основних його учасників.

Окрім того, прозорість виборів важлива й з огляду на те, що у виборах можуть взяти участь представники інших політичних сил. Остаточний перелік учасників мерських перегонів невідомий. Наприклад, Олександр Фельдман, який за результатами дослідження компанії «Оперативна соціологія» може отримати близько 4 %, найімовірніше не балотуватиметься в мери, підтримуючи Добкіна. Те саме дослідження «Оперативної соціології» показує, що Юлія Світлична, Сергій Жадан, Олег Абрамічев (голова фракції «ЄС» у міській раді) та Ігор Черняк (депутат фракції «Блоку Світличної») разом можуть претендувати на 20 % виборців міста. Якщо припустити, що ці політики чи партії, які їх висувають, домовляться про об’єднання, тоді такий кандидат може вийти до другого туру виборів та кинути виклик одному із «спадкоємців» Кернеса – Терехову чи Добкіну.

Поширення COVID-19

Якщо ще на початку року ситуація з поширенням епідемії в Харкові була стабільною, то протягом лютого-березня кількість випадків захворюваності в області поступово наростала від близько 200 нових випадків щодня у першій половині лютого до 800–900 щоденних випадків наприкінці березня. Схожим чином розвивалася і ситуація зі смертністю – якщо на початку лютого щодня повідомлялося про 6–10 летальних випадків в області, то наприкінці квітня кількість летальних випадків в області часто перевищувала 30 на день. 

З початку квітня епідемічні показники у Харкові й області перевищили показники «червоної зони», і з 11 квітня у регіоні запроваджено відповідні цій зоні карантинні обмеження. Харківська область потрапила в перелік «лідерів» за кількістю нових випадків захворювання: станом на 28 квітня Харківська область була другою за кількістю нових випадків після Києва.

Протягом місяця показник зайнятості ліжок у Харкові з підведеним киснем був критичним – заповненість лікарень у місті становила  97–99 %. Лише 24 квітня цей показник опустився нижче позначки 65 %. У місті розгортаються нові відділення для хворих на COVID-19, але вони швидко заповнюються. В окремих громадах області, зокрема в Чугуєві, доводиться перепрофільовувати відділення, зокрема пристосовувати дитячі відділення до потреб COVID-хворих.

Важка ситуація й у прилеглих до Харкова громадах. Валківська ЦРЛ станом на 28 квітня має 98 % заповненості ліжок з підведеним киснем, Чугуївська ЦРЛ – 100 %. Богодухівська, Зміївська, Вовчанська центральні районні лікарні також мають показники заповненості, близькі до 80 %. На рівні області показник вирівнюється завдяки меншій заповненості ліжок із киснем у лікарнях віддалених від Харкова громад, але ситуація з зайнятістю ліжок неоднорідна та подекуди критична.

Ще на початку місяця перевірки лікарень Укрзалізниці показували розбіжність у заявлених та фактичних кількостях ліжок для хворих на COVID-19. З 700 ліжок у двох лікарнях Укрзалізниці фактично функціонували 230.

Від початку запровадження обмежень «червоної» зони у Харкові не зупинявся міський транспорт, секретар міськради Терехов запевняв, що метро та автобусні маршрути працюватимуть. Мотивацію цього рішення певною мірою можна пояснити політичними міркуваннями, адже Ігор Терехов є одним з основних претендентів на посаду міського голови на виборах у жовтні 2021 року. Цю ж мотивацію можна простежити й у заявах про відсутність додаткових обмежень на Великдень, хоча наразі у цих заяв є підґрунтя.

Ще однією несприятливою обставиною стало те, що на Харківщині, за словами головного санітарного лікаря України Віктора Ляшка, зірвано перший етап вакцинації.

Наприкінці квітня у регіоні поліпшується динаміка захворюваності. З одного боку, станом на 28 квітня, за даними МОЗ, у Харківській області ще перевищено епідемічний поріг захворюваності на ГРВІ, а також перевищено допустимий рівень госпіталізації (62,6 на 100 тис. населення при граничному ≤60 на 100 тис. населення). Проте коефіцієнт виявлення випадків інфікування коронавірусом становить 18,5 % при граничному ≤20 %, а завантаженість ліжок із киснем, за даними МОЗ, становила 63,9 % (хоча, як зазначалося вище, епідемічна ситуація нерівномірно розподілена в регіоні).

Зростання напруженості через питання історичної пам’яті

У лютому 2021 року Харківська міська рада вже втретє проголосувала за повернення проспекту Петра Григоренка попередньої назви, а Терехов публічно виступає на підтримку цього рішення. Варто зазначити, що з 2019 року у Харкові відбулося вже три спроби повернути стару назву проспекту Жукова, який у 2016 році, згідно з законом про декомунізацію, був перейменований Харківською ОДА на проспект Петра Григоренка.

За кілька днів до Харківського окружного адмінсуду надійшов позов від представників фракції «Європейська Солідарність» у міській раді. Оскільки вимоги закону про декомунізацію лишаються незмінними, можна очікувати на нове судове рішення, яке скасує рішення міської ради.

Увага до питань історичної пам’яті та «спадщини СРСР» використовується у Харкові для розділення виборців на протилежні табори. Про це, зокрема, говорить Михайло Добкін, який сам є  противником декомунізації. А його критика Терехова пояснюється прагненням перехопити вигідну виборчу тему.

Таким чином у суспільній свідомості штучно актуалізується питання історичної пам’яті, що здатне поляризувати мешканців регіону. У Харкові прихильники і противники декомунізації послідовно виходять на протести. Проте зацікавленість очільника МВС у харківських виборах створює ризик того, що будь-яке рішення суду стане приводом для локальної дестабілізації через провокування протестів противників чи прихильників декомунізації Харкова. Наприклад, судові рішення вже ставали приводом для протестів та поліцейської реакції з переслідування активістів у Києві.

Активне використання теми історичної пам’яті під час виборів створює більш тривалий ризик протиставлення регіональної та загальнодержавної ідентичностей харків’ян. Провокування зіткнень і переслідувань на цьому ґрунті об’єктивно сприятиме лише зміцненню російського впливу та пропаганди щодо окремої «слобожанської» ідентичності за прикладом «донбаської»

Протестний потенціал у регіоні

Проблема пошуку балансу між забезпеченням національної безпеки та демократичними формами участі громадян в політичному житті та впливу на місцеву владу лишатиметься актуальною для регіону. Зокрема, зважаючи на загалом низьку залученість мешканців Харківщини до різних форм громадської активності.

Протягом січня – квітня 2021 року на Харківщині відбувалися протестні акції на різноманітні тематики. Протестували робітники окремих галузей. 15 квітня вийшли на протест робітники Харківського авіаційного заводу, а місяцем раніше належного фінансування вимагали працівники театрів у Харкові (акція «Де мої 16,5 тищ?»). Численні акції протесту стосувалися вищеописаної проблеми функціонування Харківського коксового заводу1, 2, 3, 4. Протестними акціями супроводжувалася справа Стерненка, а також вищеописані спроби міської ради перейменувати проспект Петра Григоренка на проспект Жукова.

Додаткову напруженість створює проблема забруднення повітря Харківським коксовим заводом. У березні 2021 року з’ясувалося, що «Коксохім» отримав дозвіл на викиди ще на 7 років. Це сталося внаслідок того, що Харківська ОДА, попри регулярні громадянські протести,  повідомила Міністерство екології про відсутність заперечень у населення щодо дозволів на викиди. Це спричинило нову хвилю протестів проти діяльності заводу. Крім того, можна зробити висновок, що питання роботи заводу лишатиметься чинником соціальної напруги в регіоні, особливо в умовах виборчої кампанії, коли ця тема може використовуватися учасниками виборчого процесу для мобілізації електорату. 

Питання громадянських протестів межує з проблемами протидії підривній діяльності Російської Федерації. Зокрема, СБУ звинуватила РФ  в організації й координуванні «тарифних майданів» у січні 2021 року (а багато таких акцій відбулося саме у Харківській області). Окрім того, ці акції широко висвітлювалися місцевими медіа, що допомагало збільшити їх мобілізаційний потенціал.

            Ще одна потенційна загроза була нейтралізована 21 квітня, коли СБУ затримала групу «тітушок», що мали організовувати нібито акції протестів, справжньою метою яких, за словами представників СБУ, була дестабілізація громадсько-політичної ситуації в регіоні.

             На нижньому графіку, який відображає результати опитування, проведеного Програмою сприяння громадській активності «Долучайся!» (USAID / ENGAGE), можна побачити, що попри високу обізнаність про різні форми громадської участі, лише невелика жителів Харківщини фактично користувалася цими інструментами.

Висновки

  • Оскільки у Харкові розпочалася виборча кампанія, центральна влада має запобігти  ризикам для прозорості та змагальності виборів. Особливо це актуально з огляду на зацікавленість Арсена Авакова зміцнити контроль над містом і не допустити обрання нелояльного і неконтрольованого міського голови.
  • Іншим актуальним ризиком є спроби використати у політичній боротьбі питання історичної пам’яті. Службі безпеки варто тримати його на контролі, щоб відвернути провокації, пов’язані з нападами на прихильників та противників декомунізації у травні-червні, під час акцій з відзначення Дня перемоги (9 травня) та річниці початку Великої Вітчизняної війни (22 червня).
  • Численні соціально-економічні та політичні протести у першому кварталі 2021 р. свідчать про високий протестний потенціал у регіоні. Щоб запобігти спробам Росії маніпулювати протестними настроями, уряд має оперативно відреагувати на найнагальніші вимоги харків’ян. Зокрема, мова йде про припинення роботи підприємств, що забруднюють довкілля (Харківський коксовий завод – «Коксохім»), та дотримання соціальних зобов’язань (виплати заборгованості із зарплатні робітникам Харківського авіаційного заводу).
  • Важливим чинником стабільності у регіоні є й здатність місцевої влади у взаємодії з центральною владою ефективно протистояти пандемії COVID-19. Протягом березня-квітня ситуація в області істотно погіршилася, заповненість ліжок у багатьох лікарнях м. Харкова та прилеглих громад наближалася до 97–100 %, а щоденна кількість смертей коливалася в межах 30 осіб. Попри отримання нової партії вакцини та відновлення вакцинацій наприкінці квітня, COVID-19 лишається чинником, що посилює соціальну напругу в регіоні, особливо в контексті виборів восени 2021 року. 

Останні новини з категорії Аналітика

Тривожна пора: як вплинули на Харківщину обшуки в облраді, поширення «Дельта-штаму», протести Нацкорпусу та мовні скандали

Оцінка стабільності у Харкові та Харківській області (липень-вересень 2021)
22 вересня 2021

Запитай у «Страни» про «розпад України» після «тарифного майдану»

Огляд проникнення російської пропаганди в український медіапростір у серпні 2021 року.
22 вересня 2021

Неспокійний серпень Одещини: сутички з хейтерами ЛГБТ та фальсифікація ковід-сертифікатів

Оцінка згуртованості та стабільності в Одеській області. Серпень 2021
10 вересня 2021

Олексій Гарань: Проукраїнський електорат розчаровується у Зеленському, але він все ж на першому місці

У розмові з «Главкомом» професор Гарань аналізує не тільки поточну політичну ситуацію, але й через ретроспективу складає прогнози та майбутн...
6 вересня 2021