Коментарі
Перегляди: 313
9 січня 2020

Чи стане ескалація конфлікту США та Ірану початком нової війни і чи відбудеться потепління відносин між Росією та Україною – коментар Олексія Гараня

Уранці 8 січня 2020  року літак регулярного рейсу PS 752 Тегеран - Київ авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» (МАУ) розбився в Ірані.  У літаку було 167 пасажирів та 9 членів екіпажу, усі 176 осіб загинули. В Організації цивільної авіації Ірану заявили, що не передадуть «чорні скриньки» з розбитого літака компанії Boeing американцям.

Чи є таке рішення Ірану результатом нинішнього  загострення відносин зі  США і чи  стане  ескалація відносин між США  та Іраном  початком  нової  війни, а також чи відбулось насправді потепління відносин  між Росією та Україною  –  розмова про це та інше  в  ток-шоу «Ехо України» на телеканалі «Прямий» з професором політології НаУКМ А, науковим директором Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексієм Гаранем.

На його думку, таке рішення Організації цивільної авіації Ірану  справді  відбиває той конфлікт, який є між Іраном і США, але чи стала цьому причина саме останніх подій, зокрема знищення Касема Сулеймані, то  навряд чи, каже політолог.

«Конфлікт Іран-Америка – давній, і він починається з 1979 року, коли в Ірані відбулася Ісламська революція, на вулиці вийшов  релігійний фундаменталізм, і коли іранці в порушення всіх дипломатичних норм захопили американське посольство,  взявши в заручники американських дипломатів, – пояснив Олексій Гарань. – Частина дипломатів залишалася заручниками, доки в США не відбулися президентські вибори. Тобто Іран навмисне тримав їх в заручниках, щоб завдати удару по тодішньому президенту Картеру, який намагався звільнити їх воєнним шляхом. І тільки після перемоги Рейгана, Іран їх звільнив  в обмін на розмороження іранських активів в американських банках».

Ці паралелі нагадують і сьогоднішній день, зауважив професор політології: «Та сторона, яка тримає людей у заручниках, грає ними в політичних цілях. Це те, що роблять диктаторські режими».

На думку Олексія Гараня,    знищення Сулеймані у той спосіб, який він був страчений,  було помилкою Трампа. Помилкою було й  те, що Трамп не дав відсічі  в Сирії, де  режим Асада переміг не тільки  завдяки російським  літакам, а насамперед завдяки тому, що там на суші воювали іранці, яким треба було чинити опір.

«Цей конфлікт продовжується далі,  розкручується обома  сторонами, і це, на жаль, може призвести до дуже трагічних наслідків», – прогнозує Олексій Гарань.

З іншого боку,  промова Трампа у відповідь на обстріл бази США в Іраку,  була  несподівано примирливою, каже професор політології.

«В адміністрації Трампа розуміють загрозу ескалації конфлікту і розуміють, що Іран на ракетні удари може завдавати асиметричних відповідей. Це будуть атаки на бази, на солдат, дипломатичні представництва, це можуть бути терористичні акти по всьому світу. Тому ми зараз почули, що США на останню атаку  Ірану не збираються відповідати військовим шляхом. Трамп говорив про санкції, але  не про військову відповідь.  Сторони обмінялися ударами і на даний момент  зберегли «обличчя». Тому  будемо сподіватися, що надалі такої ескалації  не буде», – каже Олексій Гарань.

Він прогнозує, що буде ще багато подібних погроз з обох боків, але  поки що така «позиція обопільних заяв», найімовірніше,  домінуватиме.

«Ця промова Трампа є насправді вже  передвиборною промовою, і він зараз часто  використовуватиме войовничу риторику, – пояснив науковець. –   З одного боку,  казатиме, що досяг  зрушень в американській економіці, яка, до речі,  розвивається незалежно від Трампа, але в зовнішній політиці він демонструватиме образ сили. Його шанси на переобрання зараз – 50 на 50».

На запитання ведучого ток-шоу чи варто, зважаючи на події кінця року, зокрема  політику зближення Зеленського з Росією, очікувати на подальше  потепління у стосунках з Москвою, Олексій Гарань відповів:  

«Насправді потепління ми вже бачимо. В риториці  Зеленського  ми не чуємо слів «агресор», ми бачимо, що  люди, які незаконно відвідували Крим і Донбас,  повертаються в Україну, бачимо повернення «Сватів» на телеекрани...  Отаке потепління дійсно відчувається, я вже не кажу  про новорічну промову президента і його привітання Путіна з Новим роком. В той же час, я думаю, здаватися Путіну теж не в інтересах Зеленського і тих, хто його оточує. Тому, я сподіваюся, що він далі намагатиметься зберегти самостійну гру. Бо  те,  як він  вибудовує гру з Путіним, може призвести до того, що він   справді потрапить у капкан.  Адже  дискредитація Зеленського як президента є частиною  кампанії росіян».