Медіа
Перегляди: 1262
15 січня 2016

Чи можливий новий формат переговорів по Криму та Донбасу

Ми маємо повне моральне та юридичне право вимагати консультацій за участі країн-підписантів Будапештського меморандуму

Олексій Гарань
Політолог, професор політології Києво-Могилянської академії,
науковий директор Фонду Демократичні ініціативи

Запропоноване президентом вирішення питання повернення Криму у форматі «Женева плюс», на мою думку, є кроком у правильному напрямку. Нам дійсно потрібний міжнародний механізм, і краще за все, якби переговори відбувалися за участі не тільки провідних країн Європейського союзу, але і країн, які гарантували нам безпеку за Будапештським меморандумом.

Питання для мене полягає в тому, наскільки вдасться реалізувати цю пропозицію найближчим часом, але цю тему потрібно піднімати, і саме таким чином. Адже існували міжнародні зобов’язання, і ці міжнародні зобов’язання не дезавуйовані, вони залишаються. Навіть попри той факт, що Будапештський меморандум не спрацював. Консультації, які передбачені цим меморандумом, залишаються, ніхто їх не замінював.

Більше того, думаю, ми можемо говорити про такий формат і у контексті подій в Донбасі. Адже на цей регіон також розповсюджуються гарантії, які нам давали у Будапешті. Знову ж, постає питання, наскільки швидко це можна реалізувати.

Будуть складнощі. Очевидно, що Росія буде грати у цьому процесі деструктивну роль. Також я не певен, що на «ура» цю ідею підхоплять навіть у Великобританії та Сполучених Штатах, але пропонувати треба, тиснути також треба. Ми маємо на це повне моральне та юридичне право.

Росія зі свого боку може просто відмовлятися, кажучи, що не буде брати участі в таких переговорах. Але тут ми маємо розуміти, що насправді Путін змушений маневрувати, і ми це бачимо.

А перед західними партнерами треба, безумовно, це питання ставити. Вони нам про виконання мінських домовленостей, а ми їм – про виконання Будапештського меморандуму. До того ж, це питання також на перспективу, і Сполучені Штати в контексті президентських перегонів будуть змушені реагувати – і це стосується як республіканців, так і демократів.

Свого часу дуже злий жарт відбувся з боку Нобелівського комітету, а саме, під час присудження премії миру. Обамі її дали ще до того, як він почав фактично працювати. Премію йому дали за обіцянки вивести американські війська. Це був такий собі крок «від зворотного»: так зневажали політику Буша, що вирішили нагородити Обаму наперед. Це виявилося дуже поганим символічним жестом. Обама хоче запам’ятатися миротворцем і через те не наважується ризикувати у той час, коли треба виявити рішучість.

А потім, наприклад, Джо Байден вчить нас, як Україна має виконувати Мінські домовленості. Він справедливо критикував Росію (дуже жорстко), а потім сказав, що ми маємо виконати свою частину мінських домовленостей. А як щодо зобов’язань, які взяли на себе американці?

Нещодавно я повернувся з чергової поїздки в зону АТО, і бійці говорять, що не зовсім розуміють позицію наших західних партнерів, які вимагають від України виконання Мінських угод - адже Росія їх не виконує. Зокрема, це стосується запровадження змін до Конституції стосовно статусу окупованих територій або виборів в Донбасі, коли не виконані базові речі – в першу чергу, дотримання перемир’я. Постійно повідомляється про загибель наших бійців - це відбувалося навіть тоді, коли я був там. І мені дуже важко пояснювати бійцям позицію наших західних партнерів. Вони ставлять у загостреній формі питання, які обговорюємо і ми, і на ці питання Захід має дати відповідь.

Санкції – це, звичайно, дуже добре, і ми розуміємо, що зараз це наша головна зброя. Але від нас також вимагають поступок, які виглядають, як політика «умиротворення агресора»: Путін захопив частину української території, а тепер ми і наші західні партнери маємо йти йому на поступки в питанні окупованих територій. Тут хотілося б більш рішучої позиції з боку наших партнерів.

Нам треба нагадувати нашим партнерам про їхні обіцянки. І вимагати консультацій за участі країн, які підписали Будапештський меморандум, також треба.