Більше 11% опитаних українців стикалися зі спробами підкупу на виборах. При цьому 64,5% опитаних заявили, що не готові продати свій голос за жодних обставин. Ті ж, хто таки готовий вчинити цей кримінальний злочин, частіше називають конкретні суми “вартості голосу” — в основному до 1000 гривень, а причиною продати свій голос серед 25% опитаних назвали те, що вони і так планували голосувати саме за цього кандидата чи партію. Про це представники Громадянської мережі ОПОРА розповіли 25 листопада під час онлайн-презентації репрезентативного соціологічного дослідження.

“Майбутні вибори, зокрема парламентські, будуть відбуватися за пропорційною системою з відкритими регіональними списками. І навіть в межах одного списку однієї політичної сили багато чого залежить від явки виборців в межах одного великого регіону (їх, нагадаю, 27). Відповідно, що більша явка, що більше громадян прийдуть на вибори, то більша кількість мандатів буде розподілятися в цьому окрузі. І вже політтехнологи, штаби, які дуже активно розпочали свою роботу, розуміють, що певним чином можуть мотивувати, мобілізувати виборців не лише за рахунок digital-реклами, політичної реклами та агітації для впізнаваності тих чи інших гравців, а й, на жаль, і інших стимулів, коли ще не працює законодавство, яке забороняє або встановлює санкції за виборчі порушення, тобто у міжвиборчий період. Ми повинні не лише аналізувати стан справ, а й називати конкретні цифри для того, щоб виходити на конкретні рішення”, — зазначила голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська. 

Впродовж 22 жовтня — 12 листопада Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології проводили соціологічне дослідження методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера; computer-assisted telephone interviews) на основі випадкової вибірки номерів мобільних телефонів. Опитування проведене на замовлення Громадянської мережі ОПОРА та репрезентативне для всієї країни. Це дослідження відбулося завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Думки і твердження, висловлені у звіті, можуть не збігатися з позицією USAID та уряду США.

За словами аналітика Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Андрія Сухарини, 11,4% опитаних зазначили, що до них хоча б раз зверталися з пропозицією проголосувати за певного кандидата чи партію в обмін на грошову винагороду. Дещо частіше про такі спроби заявляли чоловіки — у 12,9% випадків, жінки — у 10%. Найбільше з пропозиціями підкупу стикалися виборці віком 40–49 років (14,5%), а серед людей у віці від 18 до 39 років таку пропозицію чули 11,6%–11,7%. Майже такий самий показник для вікової категорії громадян 50–59 років — 11,1%, дещо менше серед виборців 70+ років — 10,6%, а найменше, 7,7% випадків — серед українців 60–69 років. Подібні пропозиції також частіше спрямовували на виборців із неповною середньою освітою — у 16,5% випадків, тоді як виборці з повною середньою освітою отримували такі пропозиції в 11,1% випадків (середня спеціальна — 10,4%, вища або незакінчена вища — 11,6%). У розрізі віросповідання найбільше про спроби підкупу виборців щодо них повідомили віряни Української греко-католицької церкви — 17,6% опитаних, віряни Православної Церкви України — 11,8%, віряни Української Православної Церкви — Московський Патріархат (РПЦ в Україні) — 8,8%, загалом православні (в т.ч. без конфесії) — 10,7%, атеїсти — 8,3%. 

Найчастіше з пропозиціями підкупу виборців стикалися виборці, що мешкають на заході України (14,4%), в центральній частині країни цей показник становить 11,6%, на півдні — 10,7%, у східній Україні — 6,3% опитаних. У контексті матеріального становища частіше такі пропозиції чули умовно забезпечені люди — 11,4%, дещо менше — бідні (на рівні 11%), із невеликим відривом — забезпечені люди (10,5%) і найменше такі пропозиції чули люди, які визначають себе як вкрай бідні — 9,9%. Щодо типів населених пунктів, то найчастіше з такими пропозиціями стикалися мешканці сіл та смт — 13,4%, у великих містах (більше 500 тисяч населення) — 11%, у середніх (100–499 тисяч населення) та малих містах (до 100 тисяч населення) — 10,1% та 8,3% відповідно. 

64,5% респондентів заявили, що не готові «продати» свій голос за жодних обставин. Серед тих, хто все ж таки потенційно готовий продати свій голос, найпопулярнішою опцією є варіант проголосувати за того кандидата чи партію, які й так подобаються, але водночас отримати за це гроші — 25%. 

“Коли людина знаходить ту чи іншу умову для вчинення тієї чи іншої дії і говорить, що за певних умов я готовий чи готова це зробити, то таку умову завжди можна знайти. І не завжди ця умова буде збігатися з тим, що спочатку людина декларує, — що вона буде голосувати за того кандидата чи партію. Потенційно людина може придумати іншу умову, за яку вона проголосує так чи інакше. Ще 18% респондентів казали, що все залежить від конкретних обставин. І 13% — якщо будуть впевнені, що не матимуть жодних негативних наслідків”, — сказав Андрій Сухарина. 

Ще 8,5% погодяться у випадках, коли у них попросять про це люди, яким вони довіряють, а 6,3% — якщо їм запропонують справедливий розмір винагороди. 

На думку аналітика ОПОРИ Олександра Клюжева, група, яка говорить про те, що побоюється закону, — це шанс для держави, яка може на рівні ефективності правоохоронної і судової системи виправити цю ситуацію і переконати людей наявністю небезпеки притягнення до відповідальності за участь в таких схемах. 

Більшість респондентів (54%) заявили, що будь-яка пропозиція грошей буде неприйнятною при мотивуванні виборців продати свій голос. Однак ті, хто вважає сам продаж голосу реалістичним, називають порівняно невеликі суми, які можуть мотивувати людей продати голос. 12% респондентів назвали суму, меншу за 500 грн, ще 6% — від 500 до 1000 грн. Лише 3,4% респондентів сказали про суми від 1000 до 2000 грн, а 1,3% — про суми від 2000 до 5000 грн. Ще 3,5% сказали, що така сума повинна бути більшою за 5000 грн. Загалом 18% опитаних вважають, що мотивувати виборця продати свій голос можна сумою до 1000 грн. Про цю ж суму говорять 23% респондентів, які стикались із підкупом. Серед тих, хто вважає суму до 1000 грн достатньою, щоб мотивувати виборців продати голос, немає гендерного розриву — так відповіли однакові кількості жінок і чоловіків. 18% вкрай бідних і 21% забезпечених респондентів вважають, що виборців можна мотивувати продати голос за суму до 1000 грн. Різниця незначна і перебуває в межах похибки. 19% тих, хто живе в селах чи смт, і стільки ж респондентів, котрі живуть у великих містах, вважають, що виборців може мотивувати сума до 1000 гривень. 23% опитаних у віці 18–29 років і 21% у віці 30–39 років може мотивувати сума до 1000 грн. Для інших вікових груп цей показник становить від 19% до 16% від 40 років до 70+ відповідно. Якщо ж розглядати це питання в контексті релігійної приналежності, то 24% атеїстів вважають суму в 1000 грн прийнятною для підкупу, тоді як люди, які відносять себе до різних православних конфесій, перебувають у проміжку 16–17%.

Абсолютна більшість респондентів на запитання, чому виборці погоджуються отримати гроші чи іншу матеріальну винагороду від кандидата чи партії в обмін на підтримку на виборах, відповіли, що причина в тому, що люди бідні, а це додаткова можливість підзаробити — (82,5%). Ще 65% згадали, що людям все одно, за кого голосувати, якщо пропонують гроші. Також більше половини (56%), вказали, що люди беруть гроші, але голосують самостійно. Ще 37% відповіли, що люди не хочуть відмовляти у проханні друзям, знайомим, родичам, сусідам, керівництву, колегам.

Розділилися думки респондентів стосовно “благодійної” діяльності партій та кандидатів перед виборами. Так, 42% позитивно ставляться до надання медичних препаратів, продуктів, техніки, організації дозвілля і розваг, благоустрою територій, допомоги армії чи церкві, коли це здійснюють суб’єкти виборчого процесу перед виборами. 51,5% ставляться до цього негативно. Водночас існують певні розбіжності у групах населення. Так, жінки зазвичай більш позитивно ставляться до цього явища, ніж чоловіки (46% і 37%). Також цікаво, що бідніші респонденти більш негативно ставляться до такої форми непрямого підкупу. Простежуються і вікові закономірності. Молодші респонденти частіше позитивно ставляться до “благодійної” допомоги партій та кандидатів перед виборами, ніж старші люди. Крім вищепереліченого, до непрямого підкупу виборців гірше ставляться ті респонденти, які стикалися зі спробами прямого підкупу. Водночас серед тих респондентів, які готові за певних умов “продати” свій голос, значно більше людей позитивно ставляться до “благодійної” допомоги суб’єктів виборчого процесу перед виборами — таких 51%. Серед респондентів, які не готові продати свій голос за жодних умов, позитивно ставляться до таких речей 37%. 

“Опитування показало, наскільки важливо працювати з партіями та кандидатами, — говорить аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев. — Є багато показників, які вказують, що лояльність до виборчої благодійності чи підкупу виборців була б меншою, якби політики системно, на рівні своїх повсякденних комунікацій, її не створювали. Це опитування — точка входу для подальших дискусій щодо інформаційних кампаній, щодо посилення діяльності правоохоронної служби та судової системи і щодо роботи громадських організацій із політичними партіями для того, щоб коригувати їхні комунікації, коли вони свідомо багато ресурсів вкладають в те, щоб люди лояльно сприймали ці недобросовісні практики”. 

Більшість респондентів вважають, що в питанні підкупу виборців винні дві сторони — 62%. Ще 26% вважають, що основну відповідальність має здійснювати той, хто ініціює та здійснює підкуп (кандидат чи партія). Лише 7% вважають, що основним винуватцем є сам виборець, який продає свій голос. Абсолютна більшість опитаних вважають, що технології підкупу виборців впливають на результати виборів. Так, 33% вважають, що такий вплив є дуже великим, а ще майже 50% — що такий вплив скоріше є. Лише 3,5% вважають, що технології підкупу виборців взагалі не впливають на результати виборів. 

Половина респондентів підтримує тезу про те, що підкуп виборців є не лише серйозним зловживанням, а й головною проблемою українських виборів. Ще майже 33% скоріше погоджуються з нею. Повністю не погоджуються з цією тезою 4% опитаних. Найменше погоджуються з такою тезою мешканці великих міст (понад 500 тисяч населення), але і там респондентів, які вбачають в цьому серйозну проблему, є абсолютна більшість. Ті виборці, які безпосередньо стикалися з підкупом, загалом частіше називають цю проблему найбільш серйозною у виборчому процесі.

Дослідження було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології з 22 жовтня по 12 листопада 2021 року методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера; computer-assisted telephone interviews) на основі випадкової вибірки номерів мобільних телефонів. Опитування відбулося на замовлення Громадянської мережі ОПОРА. Вибірка репрезентативна для дорослого населення (віком 18 років і старше) України.

Опитування проводилося у всіх областях України, окрім територій, які тимчасово не контролюються владою України, – АР Крим, окремі райони Донецької та Луганської областей.

Польовий етап тривав з 02 до 11 листопада 2021 року. В результаті було зібрано 2003 анкети.

Для компенсації відхилень від офіційних статистичних даних (Держстат на 1 січня 2019 року) були побудовані ваги. Для обрахунку показників масив даних необхідно зважувати (змінна weight2000).

Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0.95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищує: 2.4% для показників близьких до 50%, 2.1% — для показників близьких до 25%, 1.5% — для показників близьких до 10%.

Це дослідження відбулося завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Думки і твердження, висловлені у звіті, можуть не збігатися з позицією USAID та уряду США.

Джерело: Громадянська мережа ОПОРА