«Гра забувається, залишається результат»

Після звільнення заручників у Луцьку й затримання терориста Максима Кривоша (Поганого), а також його можливих спільників, у ЗМІ та соціальних мережах активно обговорюють дії поліції і влади, зокрема президента Зеленського.

Всіх заручників врятували, ніхто фізично не постраждав, і можна вважати спецоперацію блискучою. Одразу після її завершення заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко заявив, що людей звільнили завдяки президенту Зеленському: троє заручників були відпущені безпосередньо після розмови з президентом, решта — за домовленістю з ним через пів години після публікації відео, запису якого вимагав від президента Поганий (із рекомендаціями подивитися фільм на зоозахисну тематику «Земляни»). Після того, як Кривоша затримали, а люди були звільнені, президент видалив це відео.

Наступного дня він сам розповів, як велися переговори з терористом і як він сам, після консультацій (не уточнюючи, з ким саме), вирішив поговорити із Кривошем.

«Ми порадилися, я захотів проговорити з цією людиною по телефону і мати можливість, щоб він відпустив людей.

Ми з ним говорили 7–10 хвилин. Ми домовилися, що він зробить перший крок. Він відпустить кількох наших людей. Я попросив його відпустити пораненого, вагітну жінку і дитину. Він сказав, що пораненого не існує, що це був блеф. Тому домовилися, що він відпустить три людини і я після цього запишу відео.

Після того як відео вийде в соцмережі, він через півгодини випускає всіх людей. Приблизно так і сталося. 30–40 хвилин — і він відпустив заручників. І для мене все це очевидно. Це очевидні для мене кроки.

Якщо ми можемо щось робити без штурму, якщо ми можемо не ризикувати життям навіть однієї людини, то... я з такими принципами живу, жив і буду жити. Як то кажуть, стати президентом і залишитися людиною.

Тому маємо результат. Результат — всі живі. Ми не боремося за рейтингами. Ми боремося за життя. Для мене це найголовніша цінність», — розповів президент у своєму зверненні.

Однак навіть після такого щасливого результату президент не уникнув критики: предметом дискусії стали прямі перемовини зі злочинцем та часткове задоволення вимог терориста, причому виконала їх перша особа держави. Цю ситуацію не можна назвати поширеною або загальноприйнятою у світовій практиці.

Ось як цю ситуації прокоментував Детектору медіа   Петро БУРКОВСЬКИЙ, політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва:

— Переговори з терористами завжди треба вести, якщо ви хочете врятувати людей. Це загальний принцип. Подальші дії залежать від того, якою інформацією володіють відповідні органи про ситуацію і про злочинця. Мова про те, чи це гра — і переговори ведуться як елемент спецоперації із силового звільнення. В цій грі правоохоронні органи мають право на всі засоби, вона може включати елементи будь-якого обману. А може, це інша ситуація, яка розгортається за найгіршим сценарієм, — коли виконання навіть серйозних політичних вимог не гарантує, що заручників вдасться врятувати. У такому разі сама держава стає заручником терористів. Наприклад, подібна ситуація була в Будьоновську — вимоги були виконані, багатьох заручників врятували, але були й жертви. Більшість терористів була відпущена (після цього теракту в РФ прийняли закон, який забороняє виконувати політичні вимоги терористів. — Авт.). В обох випадках рішення мають приймати професіонали, у яких є досвід роботи з терористами, тільки вони можуть сказати, які кроки доцільні, які — ні.

Другий аспект. Є такий відомий вислів, про футбол: «Гра забувається, залишається результат». Зараз можна оцінювати як завгодно дії поліції або президента, але злочинець нейтралізований, люди неушкоджені, всі живі. Результат стовідсотково позитивний. Це той випадок, коли ціль виправдовує засоби.

Розмови про те, чи можуть бути в подальшому якісь наслідки, наприклад, намагання змусити президента ще раз виконати вимоги терористів, — абстрактні. У гіпотетичній іншій ситуації й дії влади будуть іншими. У нас була конкретна ситуація.

Третій аспект — ми знаємо про цю ситуацію лише те, що нам показують. Зараз у нас недостатньо інформації про те, що сталося насправді в Луцьку. Ми знаємо, що людина начебто неадекватна, а з другого боку — МВС заявляє, що в неї були спільники. Це не взаємозаперечні факти, але вони породжують ще більше запитань. Наприклад, ми знаємо не один випадок, коли неврівноваженими людьми керують для виконання якихсь дій, їх часто використовують спецслужби. Відомо, що росіяни на Донбасі використовували людей із психічними розладами для збору інформації, для диверсій і так далі. Чому це важливо? Тому що це також впливає на те, як оцінювати кроки президента.

Найцікавіше буде потім, коли буде судовий процес. Його зроблять відкритим чи закритим? Що буде говорити захист підозрюваного, що буде говорити він сам? Які будуть докази у правоохоронців — і що саме йому інкримінують? Лише коли ми матимемо повну картину, можна буде оцінити кроки, які були зроблені.

Зараз можна констатувати, що ситуація зіграла на користь президенту, і її будуть використовувати як його політичну перевагу. Але українське суспільство поділене, хтось вірить президенту, хтось — ні. Тому можна спрогнозувати, що будуть накручуватися різні версії: що це могла бути постановка, що це був несправжній теракт. Не виключаю, що ці ж теорії будуть використовувати російські пропагандисти, будуть згадувати Бабченко, розповідати про причетність Авакова й так далі. Тобто це буде робота по прихильниках Зеленського, які вагаються. Але це все не має значення, коли всі залишилися живі.

Повний текст статті: Детектор медіа