В Україні доволі низька обізнаність громадян зі змістом Конституції
На цьому наголосила директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна, оприлюднюючи дані загальнонаціонального опитування, проведеного на замовлення Центру політико-правових реформ, щодо ставлення суспільства до Конституції. Під час круглого столу «Конституційні зміни щодо правосуддя: думка громадян та позиція експертів» (29 січня) експерти РПР, ЦППР та інших громадських організацій також обговорили основні аспекти проведення судової реформи та реформи прокуратури.
«Половина населення взагалі не читала текст Конституції, а близько третини читали лише її окремі підрозділи. Половина опитаних знають, що згідно із Конституцією носієм суверенітету та джерелом влади в країні є народ України, тоді як 29% вважає, що таким суб'єктом є Президент», — сказала Бекешкіна.
Водночас вона підкреслила, що українці порівняно з росіянами, які проводили подібне дослідження, правильно відповіли на запитання, хто є суб'єктом влади в країні.
Соціолог зазначила, що ці статті є однакові в Конституціях РФ і України, де наголошується, що основним джерелом влади є народ. «Ми порівняли відповіді і з'ясували, що переважна більшість росіян вважають, що основним джерелом влади є президент, а в Україні — що народ», — сказала Бекешкіна.
Досить невелика частка населення знає про плани внесення змін до Конституції. «Лише 10% опитаних добре знають про це, тоді як 47% мають обмежену інформацію, а 42% — нічого про це не знають», — зазначила соціолог.
Голова Фонду також зауважила, що більшість населення (67%) вважають, що Конституцію необхідно змінювати, лише кожен 10-ий опитаний не бачить потреби у зміні Конституції.
Ірина Бекешкіна зазначила, що переважна більшість населення вважає, що розробляти зміни до Конституції має якийсь спеціальний незалежний орган, до складу якого увійдуть представники різних гілок влади та незалежні експерти. Довірити цю справу органам, пов'язаним із Верховною Радою або Президентом, готові лише 10% респондентів.
Керівник Інформаційної кампанії «КонституціЯ», експерт РПР та ЦППР Юлія Кириченко також наголосила на слабкій комунікації реформ, які провадяться в країні. У той час, як конституційна реформа перейшла впродовж 2015 року в свою активну фазу, знання людей про ці засадничі моменти їхнього життя впало на 3%, зазначила експерт. «Неправильна комунікація реформ, зокрема конституційної та судової, може призвести до провалу цієї реформи, – зазначила Юлія Кириченко. – Одною з головних помилок, які робить влада, це відсутність не лише поінформованості, а й реального залучення громадян і врахування їхніх думки».
Водночас експерт вважає, що врятувати Конституцію може громадський контроль. Задля цього громадські активісти РПР поїдуть з просвітницькими акціями у регіони, де розповідатимуть людям, що відбувається в сфері конституційної реформи, що таке Конституція і для чого вона людині потрібно повсякденно. Хоча саме суспільство, на думку фахівця, сьогодні більше розуміє значення Конституції для своєї безпеки. Якщо подивитись на регіональний зріз, то на Донбасі Конституцію читали 22% громадян. «Це найвищий показник по Україні, на інших територіях – лише 10%, – зауважує Юлія Кириченко. – Я думаю, що всі зроблять висновки, чому так – регулювати відносини за допомогою правої Конституції набагато безпечніше, ніж за допомогою зброї».
Щодо судової реформи, то необхідність її проведення в Україні підтримує абсолютна більшість українських громадян. Ірина Бекешкіна проінформувала, що необхідність проведення судової реформи в Україні підтримують 80% українських громадян, причому 48% вважають, що ця реформа є одним із найбільш нагальних завдань і має розпочинатися якнайшвидше. За її словами, лише 8% населення довіряють судам, тоді як не довіряють – 80%.
Абсолютна більшість населення також переконана, що в українських судах є поширеною корупція (85%). Крім того, як зауважила соціолог, більшість респондентів вважають, що має місце залежність суддів від політиків та олігархів.
Вона також зазначила, що було проведене опитування і щодо конкретних напрямків змін в судовій системі. У цьому зв'язку вона зауважила, що в суспільстві немає домінуючої думки, і додала, що найчастіше згадувалися варіанти позбавлення суддів недоторканності та привілеїв. Таку ідею підтримали 32% респондентів. Окрім того, населення підтримує такі варіанти дії, як перевірка суддів на детекторі брехні – 29%.
Щодо способів призначення суддів, то найбільшу підтримку має ідея спеціально створеного для цього незалежного від інших гілок влади органу, членами якого були б судді і представники громадськості.
«Ідея довічного призначення суддів на посаду в українському суспільстві підтримки не знаходить - за це виступають лише 2% населення. Більшість громадян вважають, що судді мають призначатися на термін до п'яти років або на термін до одного року, а згодом в разі відсутності порушень і нарікань до досягнення пенсійного віку», - сказала Бекешкіна.
В свою чергу заступник голови правління Центру політико-правових реформ (ЦППР), експерт групи РПР «Судова реформа» Роман Куйбіда відзначив, що у дослідженні, яке «Демініціативи» виконали на замовлення ЦППР, експерти спробували закласти ті тези, які запропоновані в проекті змін до Конституції, щоб перевірити, які з них підтримуються людьми, які не підтримуються, а які є незрозумілими.
«Висновок можна зробити такий, що однозначно підтримується все те, що пов’язано із оновленням судової системи, – каже Роман Куйбіда. – Зокрема, запровадження оцінювання усіх суддів на предмет компетентності та доброчесності (86%), оголошення у разі реорганiзацiї судів конкурсу на посади в нові суди (74%), обмеження суддівського iмунiтету (73%), , підтримується також створення ліквідації судів законом, а не указом президента, що, власне, є європейським стандартом».
На жаль, немає розуміння того, що вирішення питань кар’єри судді і звільнення його має провадити Вища рада правосуддя, зауважив експерт. На його думку, це повʼязано з тим, що люди все-таки асоціюють призначення суддів саме з незалежним органом. Не з політиками, не з Президентом і Верховною Радою і навіть не з Верховним судом, а саме з незалежним органом, в складі якого мають бути судді і представники громадськості.
Велика криза недовіри до самих суддів зумовлює заперечення таких європейських стандартів, як дострокове призначення суддів і те, що в складі Вищої ради правосуддя більше половини мають бути судді, обрані суддями. «Цілком очевидно, що спочатку мають ефективно спрацювали процедури оновлення суддівського корпусу, і тоді ці європейські стандарти будуть сприйматися людьми», – каже Роман Куйбіда..
Зріс величезний запит суспільства на участь громадськості під час оцінювання або конкурсів суддів, оприлюднення засобами масової інформації даних про поведінку суддів, їхні статки, бізнес членів сімʼї як один із найбільш ефективних засобів впливу громадськості на суддівський корпус, виріс й запит на створення громадських рад, які могли би впливати на кадрову політику в судовій системі, підвищився запит на участь громадськості у вирішенні питань кар’єри суддів. Все це обов’язково потрібно враховувати при подальшому реформуванні судової системи, наголосив експерт.
Тим часом стратегічний радник з питань судової реформи Консультативної місії Європейського Союзу Джон Каббон відзначив, що Венеціанська комісія загалом позитивно оцінила зміни до Конституції України в частині правосуддя. Зокрема, вона вітає усунення Верховної Ради та Презедента від процесу призначення суддів, наголосив правник.
«Згідно із запропонованими змінами, роль президента та парламенту у призначенні та звільненні суддів буде зменшена, і навпаки, більша роль буде надана іншому незалежному органу – Вищій раді правосуддя, яка складатиметься із 21 члена, більшість з яких будуть судді. Ці зміни відповідають рекомендаціям, що були надані Венеціанською комісією», – констатував Джон Каббон.
Водночас Венеціанська комісія висловила певне критичне ставлення до випробувального періоду, а саме того, що судді призначаються на початковий обмежений період своєї служби до 5 років. Зазначена критика ґрунтувалася на тому, каже радник Консультативної місії ЄС, що випробувальний термін міг би обмежити незалежність суддів і вони виносили б рішення чи вироки з тим, аби забезпечити собі в майбутнього безстрокове обрання. «Відтак, положення щодо початкового призначення судді на певний обмежений період не включено у запропоновані конституційні зміни, – пояснює Джон Каббон. – Згідно з запропонованими змінами до Конституції, судді призначатимуться на свої посади на безстроковий, необмежений термін, хоча їх юридичні повноваження будуть закінчуватися із закінченням їхнього віку роботи, тобто після 65 років, коли вони виходитимуть на пенсію».
Нині в Україні спостерігається активна дискусія з приводу того, чи залишати чотирирівневу систему правосуддя або, можливо, ліквідувати вищі спеціалізовані суди. На думку, Джона Каббона, це питання напряму не пов’язане з незалежністю судової системи. Венеціанська комісія висловила позицію, що вищі спеціалізовані суди можуть бути трансформовані в певні підрозділи Верховного суду, що сприяло б гармонізації застосування права в цілому, уникненню конфлікту інтересів між судами і сприяло б скороченню бюрократії.
А загалом, підсумував Джон Каббон, запропоновані зміни в широкому сенсі відповідають рекомендаціям Венеціанської комісії і мали би позитивний ефект для забезпечення незалежності судової системи.
Стабільною залишається недовіра до прокуратури. За словами Ірини Бекешкіної, 76% населення не довіряють цьому органу. Така недовіра, ймовірно, є результатом неефективної роботи цього органу, адже 77% опитаних вважає, що він працює неефективно, тоді як ефективною його роботу вважають лише 9% опитаних, наголосила експерт.
Олександр Банчук, експерт з питань реформи прокуратури і органів правопорядку Центру політико-правових реформ й групи РПР «Реформа правоохоронних органів», теж зосередив свою увагу на кількох цифрах, які, на його думку, приголомшливі. Цілком довіряє сьогодні прокуратурі лише 1,4 %. «Виходить, що робота майже 15 тисячі прокурорів оцінюються в 1,4% довіри, – каже експерт. – Тоді постає питання, для чого 3,5 млрд гривень на рік витрачається на орган, якому практично ніхто не довіряє?».
Переважна більшість опитаних (73%) нічого не знає й про проведення конкурсного відбору на посади в Прокуратурі. Із тих же, хто поінформований з цього питання, 51% не довіряють результатам такого відбору, тоді як 1/3 довіряє, а 15% не мають визначеної думки.
«Цього року треба домогтися, щоби провести конкурс на посади відповідних прокурорів, в регіональну прокуратур на кращих умовах, – веде далі Олександр Банчук. – Щоб цей конкурс був не закритий, а відкритий. А відповідні структури Генеральної прокуратури мають вести активну інформаційну кампанію перед конкурсом. Бо навіть у разі проведення кращого конкурсу, ніж, наприклад, в місцевій прокуратурі, але з поганою інформаційною кампанією ми знову: а) не залучимо якісних кандидатів на ці посади, б) суспільство знову не довірятиме цим результатам», – констатував експерт.
Радник Юридичної групи LCF Олександр Бірюков окремо зупинився на питанні референдуму щодо змін до Конституції. Він вважає, що сьогоднішні пропозиції використовувати референдум як засіб для схвалення Конституцій чи положень Конституцій має віддзеркалення сучасної світової тенденції. В більшості країн світу люди вимагають активної участі в процесах ухвалення важливих рішень, залучення їх до політичних процесів. Цю тенденцію вчені називають новою трансформацією демократії, коли референдум як і інші форми прямої демократії розглядають як прямий вплив на політиків і політичну систему ухвалення рішень громадянами.
Однак щодо використання такого інструменту до конституційної реформи в Україні необхідно зважати на певні особливості, вважає Олександр Бірюков. «Конституція – складний документ, який базується на балансі гілок влади. І втручання в цей процес може мати певні негативні наслідки, – пояснює він свою думку. – Використання референдуму може тягнути за собою певні ризики втрати довіри взагалі до такої форми прямої демократії. Прикладом може слугувати попередній референдум. А зараз бачите, яка реакція на пропозицію референдуму, тому що є вже певне реноме щодо такої форми залучення громадян до прийняття важливих рішень в суспільстві».
Запит на конституційну реформу іде не з України, вважає експерт, а ззовні. На це теж треба зважати. На тлі низької обізнаності громадян про конституційну реформу використання такого інструменту, як референдум, потребуватиме важливих рішень. По-перше, в який спосіб залучити громадян до обговорення значущих політичних аспектів, як провадити інформаційну кампанію із залученням експертної спільноти для обговорення певних аспектів, і тільки після цього можна говорити про те, що суспільство готове обговорювати і сприймати ті рішення, які ухвалює влада.
«Цікавим є той факт, що відповідно до соціологічного дослідження дослідження «Ставлення до діяльності громадянського суспільства, реформ та корупції», виконаного на замовлення Pact UNITER, 4% громадян бачать позитивний ефект від змін в Україні. Утім лише 5% бажають щось робити заради реформ», – підсумувала Ольга Решетова, програмний менеджер проекту «UNITER».
Укрінформ, ДІФ
