Опитування
Перегляди: 2193
22 вересня 2017

Соціальна напруга та протестна активність: погляд соціологів

Загальнонаціональне опитування населення України було проведене Інститутом соціології НАН України у співпраці з Благодійним фондом «Інтелектуальна перспектива» з 3 по 25 липня 2017 року за квотною вибіркою, що представляє доросле населення (старше 17 років). Опитування здійснювалося у всіх областях України (крім АР Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей), методом особистого інтерв’ю за місцем проживання респондентів. Усього було опитано 1800 осіб. Похибка вибірки не перевищує 2,3%. 
Для порівняння наводяться дані загальнонаціональних  опитувань, що проведені Інститутом соціології НАН України за попередні роки здійснення соціологічного моніторингу (тобто, повторних опитувань за однаковою методикою). 

 

  • Рівень напруженості у суспільстві більшість населення (61%) оцінює як високий: «вкрай високий» (23%) та «вище середнього» (38%). За десятибальною шкалою (1 – «ситуація  спокійна», рівень напруженості дуже низький, 10 – «ситуація критична, вибухонебезпечна», рівень напруженості вкрай високий) середній бал напруженості становить 6,79 бала. 
  • Водночас загальна оцінка населенням ситуації в країні за останні три роки  не зазнала суттєвих змін.  У 2017 році майже половина опитаних (48%) зазначає, що «терпіти наше тяжке становище вже неможливо» (у 2016 р. – 48%, 2015 р. – 45%, 2014 р. – 39%). А от в  оцінці майбутнього  потроху зменшується негативізм. Частка тих, хто вважає, що ніякого покращення не відбудеться, хоча і залишається високою (48%), знизилася порівняно з 2016 роком на 10% (було 59%). Натомість кількість  оптимістів, які вважають, що життя у найближчий рік більш-менш налагодиться, потроху зростає і у 2017 році становить  21% (у 2016 р. – 16%).  Оптимістів більше у Західному (30%), Південному (25%) та Східному (22%) регіонах і менше на Сході (15%) та Донбасі (13%). 
  • Дещо зросла, порівняно з минулим роком, і кількість тих, хто готовий терпіти погіршення рівня життя заради здійснення реформ – у 2016 р. таких було 33%, у 2017 р. – 39% (із них 6% готові «терпіти скільки треба», а  33%  готові «якийсь час потерпіти, але недовго»).  Водночас кількість тих, хто не готовий терпіти погіршення рівня життя, у 2017 році становила 50% (утім, це на 10% менше, ніж у минулому, 2016 році).
  • Переважна більшість населення (68% )  як головний чинник, що спричиняє зростання напруженості, називає продовження бойових дій на сході України. Близько половини опитаних пов’язують зростання напруженості з дією економічних чинників – зростанням безробіття (48%) та збідненням населення внаслідок зростання цін, підвищення тарифів (46%). Значну напруженість продукують процеси, пов’язані з негативними оцінками влади. Вважають чинниками зростання напруженості корупцію – 44% населення, безкарність та свавілля чиновників  – 41%, недовіру до влади – 34%. Близько чверті населення (26%) називають джерелом напруженості недоступність та низьку якість медичного обслуговування. Найменше на зростання напруженості впливають проблеми мігрантів та біженців (6%) та конфлікти між різними церквами та релігійними громадами (7%). Натомість конфлікт між бідними та багатими вважають в Україні гострим чи дуже гострим 48% населення.  Попри поширений стереотип щодо ключової ролі ЗМІ у підсиленні стану напруженості, їх вплив вважають важливим чинником лише 9% опитаних.
  • Головну відповідальність за зростання напруженості населення покладає на владу. 74% вважають, що найбільше своїми діями (бездіяльністю) впливають на погіршення ситуації в країні нинішні очільники держави (Президент, Уряд, Верховна Рада), 52% схильні звинувачувати у цьому політиків, 42% – олігархів. Близько 30% пов’язують зростання напруженості з діяльністю керівництва Російської Федерації.  Значно рідше винуватцями вважають або тих, хто має захищати законність та порядок – суддів (16%) та співробітників правоохоронних органів (14%), або тих, хто своїми діями цей соціальний порядок розхитує чи навіть руйнує  – сепаратистів (16%), криміналітет (14%), радикалів (11%). Тенденція перекладати відповідальність на зовнішні сили є дуже виразною, пасивну більшість населення вважають винними в зростанні соціальної напруженості лише 16%. Звертає увагу позиція населення Донбасу, яке покладає провину майже винятково на нинішніх  очільників держави та політиків і значно менше, порівняно з іншими регіонами, враховує інші чинники.   
  • Зменшення соціальної напруженості мають, на думку більшості, забезпечити також дії влади. 62% очікують найбільшого ефекту від реальної, з покаранням винних, боротьби з корупцією у владній верхівці країни. Половина опитаних вважає, що дієвим кроком стала б реалізація проектів, спрямованих на покращення матеріального становища та умов життя людей, 40% очікують досягнення владою реального прогресу в ситуації на Донбасі. Від посилення громадського контролю за діями влади сподіваються отримати позитивний ефект 25%. Ані нагальні зміни у влади (позачергові вибори Президента та ВР, відставка Уряду), ані протести населення не вважаються дієвими чинниками зменшення соціальної напруженості.
  • Хоча відповідальність за зростання напруженості й водночас сподівання на її зменшення делегуються населенням владі, оцінка ситуації в політичній сфері переважно негативна. Її вважають напруженою 57%, критичною – 32%. Більше половини (52%) не довірили б владу жодним з існуючих політичних партій та рухів, 68% не вірять, що результати виборів змінять їхнє життя.
  • У 2017 році зафіксовано зниження оцінки ймовірності виникнення масових протестів у місці проживання та готовності особистої участі у цих протестах порівняно з періодом 2014–2016 роками. Налаштовані брати участь у протестах 21%, не готові  брати участь 56%. Найменшу готовність до участі у акціях протесту висловили мешканці Донбасу (11%). 
  • Головними мотивами, що спонукають людей брати участь у протестах, названо боротьбу за справедливість – 16% (найбільше на Заході – 22%, найменше на Донбасі – 9%),   та неможливість терпіти тяжке життєве становище – 13% (найбільше на Заході – 15%, найменше на Донбасі – 7%). Головними  чинниками неучасті у протестах є невіра у можливість в такий спосіб щось змінити – 16% (на Донбасі – 25%) та несприйняття подібних  форм боротьби – «слід відстоювати власні права в суді, а не на вулиці» (11%). Серед тих, хто готовий вийти або вже виходив на протест, найвагомішим мотивом є відстоювання справедливості (35%), на другому місці неможливість далі терпіти життєві труднощі (21%).
  • Загальна кількість населення, яка була задіяна у протестних заходах, за останній рік нараховує близько 15%. Найбільш актуальною проблемою виявилося підвищення тарифів на комунальні послуги, проти яких протестувало майже 8,7% дорослого населення. Решта проблем зумовило значно меншу кількість протестувальників: захист громадянських прав та свобод – 3,8%; захист своїх трудових прав, відстоювання прав на пенсійне забезпечення – 3,6%; незабезпечення нормальних умов життя у місці проживання – 3,4%; звільнення з роботи у зв’язку із закриттям підприємств чи установ – 2,2%; кричущі факти корупції в органах влади – 2,0%; експлуатація об’єктів, які несуть небезпеку здоров’ю людей – 1,9%; незаконна забудова, будівельні афери – 1,8%; недостатнє фінансування галузі, в якій працюють – 1,6%; торгівля з неконтрольованими Україною територіями Донбасу – 1,4%; вимоги об’єктивного проведення слідства та справедливого судочинства – 1,4%; реструктуризація валютних кредитів, повернення коштів збанкрутілих установ – 0,6%.
  • Аналіз економічної диференціації участі у протестних заходах засвідчив, що соціальна напруженість серед малозабезпечених верств виникає на ґрунті фактичної знедоленості, нестачі елементарних умов для життя,  натомість політичні проблеми викликають напругу серед більш матеріально благополучних  верств населення.
Top