Опитування
Перегляди: 2425
22 серпня 2017

До 26-річниці Незалежності України: тенденції змін громадської думки

Загальнонаціональне опитування населення України було проведене Інститутом соціології НАН України у співпраці з Благодійним фондом «Інтелектуальна перспектива» з 3 по 25 липня 2017 року за квотною вибіркою, що представляє доросле населення, починаючи з 17 років. Опитування здійснювалося у всіх областях України (крім АР Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей), методом особистого інтерв’ю за місцем проживання респондентів. Усього було опитано 1800 осіб. Похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Для порівняння наводяться дані загальнонаціональних  опитувань, проведених Інститутом соціології НАН України за попередні роки соціологічного моніторингу (тобто повторних опитувань за однаковою методикою). 

  • Переважна більшість  населення України (близько 63%) пишається тим, що вони є громадянами України. Причому цей відсоток істотно зріс з 2014 року (у 2013 році пишалися громадянством України 48%, у 2014 р. – 60%, 2015 р. – 67%, 2016 р. – 60%, 2017 р. – 63%).  В цьому питанні існують помітні регіональні відмінності, хоча в усіх регіонах ті, хто пишається своєю належністю до нашої країни, становлять повну або відносну більшість. Зокрема, в Західному регіоні пишаються своїм українським громадянством  близько 81% (не пишаються 7%), у Центральному регіоні відповідне співвідношення становить близько 67% та  16%, у Південному регіоні –  46% та  28%, в Східному регіоні –  56% та 17%, на Донбасі –  39% та  27% (при цьому на Донбасі є найбільшою порівняно з іншими регіонами частка тих, хто не зміг визначитися з цього питання, а саме, близько 34%).
     
  • Більшість населення (57%) вважає себе насамперед громадянами України, ще для близько 25% головною є ідентифікація з містом чи селом проживання, а для майже 6% – з регіоном проживання. Визнання первинності свого визначення як громадянина України істотно зросло вперше у 2005 році (з 44% до 55%), вдруге – у 2014 році (з 51% до 65%). В 2015 році цей показник трохи знизився (до близько 58%) і за останні два  роки залишається приблизно на одному рівні (60% у 2016 р. і 67% у 2017 р.). Серед регіонів України визнання первинності ідентифікації з громадянством України істотно переважає локальну ідентифікацію (з місцем або регіоном проживання) насамперед у Західному регіоні (62% загальнонаціональної ідентифікації проти  25% локальної) та Центральному (відповідно, 62% національної ідентифікації та 27% локальної).  Дещо меншим розрив між національною та локальною ідентичностями є в Південному  (57% загальнонаціональна ідентифікація і 32% локальна)  та в Східному регіонах (50% загальнонаціональна і 38% локальна). На Донбасі ж загальнонаціональна та місцево-регіональна ідентифікації перебувають приблизно на одному рівні (43% та 41% відповідно).
     
  • Основними почуттями, які виникають у людей, коли вони думають про майбутнє України, у 2017 році  виявилися надія (47%),  тривога (35%), оптимізм (21%) та страх (17%). Відчуття надії превалює в усіх регіонах (особливо на Півдні); тривога також посідає друге за частотою згадувань місце в усіх регіонах, крім Заходу (в цьому регіоні на другому місці опинився оптимізм). За роки дослідження (2002–2017) найвищим рівень надії та оптимізму був у 2005 році (відповідно, 61% та 34%). А найвищим  емоційним негативізмом вирізнявся 2013 рік (відчуття надії висловили 32%, безвиході – 18%, а оптимізму – лише 14%).
     
  • Міркуючи про своє майбутнє, найпоширеніші почуття які виникають у людей, є: надія (47%),   тривога (30%) та оптимізм (26%).
     
  • Серед основних страхів у 2017 році превалюють економічні:  зростання цін (77%), безробіття (61%), невиплати зарплат та пенсій (63%). Ще серед найбільш вагомих страхів – зростання злочинності (43%), напад зовнішнього ворога (38%). Побоювання зростання цін посідає перше місце в усіх регіонах, але частіше про цей страх згадували на Сході України (87%), а відносно рідше – на Заході (66%). Варто відзначити, що про страх нападу зовнішнього ворога помітно частіше згадували мешканці Західного регіону (48%).  За час проведення опитувань (2000–2017 рр.) найбільш істотні зміни у структурі страхів українців відбулися у 2014 році, коли різко зріс страх перед можливим нападом  зовнішнього ворога на Україну  (з  7% у 2012 р. до 60% у 2014-му; страх перед розпадом України як держави (з 12% у 2012 р. до 46% у 2014-му; страх перед імовірними міжнаціональними конфліктами (11% у 2012 р. і 35% у 2014-му та побоювання  масових вуличних безладів (17% у 2012 р. і 33% у 2014-му). Втім, за три останні роки ці страхи істотно послабилися, і у 2017 р.  відносно високим залишається страх нападу зовнішнього ворога на Україну (38%), а от побоювань щодо міжнаціональних конфліктів, масових вуличних безладів та розпаду України як держави стало дещо менше (відповідно, 17%, 21% і 28%).
       
  • Цього року Інтегральний Індекс Соціального Самопочуття (ІІСС) становить 39,3 бала (загалом цей Індекс може перебувати в межах від 20 до 60), тобто свідчить про середній рівень цього самопочуття. Загальне соціальне самопочуття порівняно з минулим та позаминулими роками майже  не змінилося, причому цей показник вищий, аніж був у 2012 році (37,4 бала).  
     
  • Найбільш вагомі зміни у геополітичних орієнтаціях населення України сталися 2014 року: відсоток тих, хто позитивно ставився до приєднання України до союзу з Росією та Білоруссю, впав із 49% у 2013 році до 25% у 2014-му і нині,  2017 року,  становить 20%. Натомість відсоток негативного ставлення до такого союзу зріс за відповідний період з  28% до 54%, а сьогодні, у 2017 році, становить 62%. Сьогодні негативне ставлення до союзу України з Росією та Білоруссю переважає майже в усіх регіонах, але різною мірою: найбільш негативно подібну перспективу сприймають у Західному регіоні  (88% – негативно і лише 4% – позитивно) та у Центральному (71% – негативно і 14% – позитивно),  значно менше переважає негативне ставлення у Східному регіоні (46% – негативно і 32% – позитивно) та на Донбасі (відповідно, 33% і 29%). Зазначимо, що на Донбасі значна частина опитаних  (38%) не змогла визначитися у цьому питанні. А от у Південному регіоні позитивне і негативне ставлення до подібного союзу з Росією та Білоруссю виявилися рівними (37% – позитивного ставлення й 37% – негативного).       
     
  •  Радикальні зміни сталися й у ставленні до вступу України до НАТО: у 2013 році позитивно сприймали таку перспективу 14%, негативно – 54%,  через рік, у 2014 році, позитивне ставлення становило 35%, негативне – теж 35%, нині ж,  2017 року, позитивне ставлення дещо переважає (40% проти 36%). Ставлення до  вступу України до НАТО ділить регіони: переважно позитивно ставляться до цієї перспективи у Західному регіоні  (60% – позитивно і 20% – негативно) та у Центральному (відповідно, 44% і 32%).  Негативне ставлення переважає у Південному регіоні (50% – негативно, 30% – позитивно), у Східному (45% – негативно, 31% – позитивно) та, особливо, на Донбасі (50% – негативне і 19% – позитивне). Водночас на Донбасі найбільше виявилося тих, хто не зміг визначитися з цього питання (31%).
     
  • Ставлення до вступу до Європейського Союзу теж істотно поліпшилося: у 2013 році позитивно до цього ставилися 42%, у 2014 р. – 52%, а у 2017 р. – 54%, а негативне ставлення дещо знизилося – від 28% у 2013 році до 24% у 2014 і 2017 рр. Позитивне ставлення до вступу України до Європейського Союзу переважає в усіх регіонах, за винятком Донбасу, де 41% сприймає подібну перспективу негативно і 26% – позитивно. Водночас   на Донбасі найбільше виявилося тих, хто не визначив своєї думки з цього питання (33%).
     
  • Істотні зміни за роки проведення опитувань (1996–2017 рр.) сталися й у ставленні до  надання російській мові статусу офіційної. У 1996 році більшість населення (51%) вважала за необхідне надати російській мові статусу офіційної, проти цього були налаштовані 33%. Поступово відсоток підтримки офіційного статусу російської мови зменшувався, а противників – зростав. І у 2017 році підтримують надання російській мові статусу офіційної в Україні 30%, проти – 54%. Питання щодо статусу російської мови по-різному сприймається у різних регіонах: категорично проти надання російській мові статусу офіційної у Західному регіоні («проти» – 88%, «за» – лише 4%), та у  Центральному  («проти» – 64%, «за» – 21%). Переважно підтримують надання російській мові статусу офіційної на Сході («за» – 45%, «проти» – 38%),  істотно підтримують  на Півдні («за» – 57%, «проти» – 31%) та на Донбасі («за» – 55%, «проти» – 14%). Водночас  на Донбасі найбільше виявилося тих, хто не визначив своєї думки з цього питання (31%). 
     
  • У 2017 році 12% опитаних висловили намір  найближчим роком виїхати за кордон на тимчасові заробітки – це найвищий відсоток за час постановки цього питання (у 2002 році таких було 7%).  Регіонально найбільше охочих виїхати працювати за кордон виявилося у Західному регіоні – 18%. 

 

Top