Згідно з результатами національного опитування щодо громадянського залучення, проведеного у 2018 році організацією Пакт (Pact), майже половина українців були б зацікавлені взяти участь у громадському активізмі. Найбільший інтерес та поточний рівень громадянського залучення спостерігаються на місцевому рівні стосовно питань, які стосуються безпосередніх потреб та інтересів респондентів. Громадяни, які ніколи не брали участь у громадському активізмі, називають брак часу та мотивації основними перешкодами до активного залучення. Громадський активізм є більш поширеним серед людей із середнім і вищим середнього рівнем доходу, вищою освітою та тих, хто проживає в більш урбанізованому середовищі. Було також виявлено, що люди середнього та старшого віку частіше стають активістами.
Згідно з опитуванням, багато українців розчаровані процесом реформ та роботою чинного уряду. Вкрай низькою довірою користуються майже всі гілки влади, а започатковані реформи не знаходять підтримки серед значної частки населення. Корупція та некомпетентність людей при владі названі основними перешкодами для ефективного реформування держави.
Національне опитування щодо громадянського залучення було проведене на замовлення Пакту[1] в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!» (USAID). Метою опитування було дослідити рівень громадянського залучення та участі, ставлення суспільства до громадських організацій, а також сприйняття громадянами процесу реформ в Україні. Пакт проводить опитування тричі на рік для того, щоб простежити основні коротко- та середньотермінові тенденції у громадянському залученні та обізнаності українського суспільства про громадянські активності. Дане опитування є вже другим в серії і було проведене компанією GfK Україна в січні 2018 року.
Опитування проводилися по всій Україні серед мешканців старше 18 років особисто в їх домівках. Вибірка склала 2001 респондентів та відображає розподіл дорослого населення України за віком, статтю, областю та населеним пунктом (за винятком АР Крим і тимчасово непідконтрольних українському уряду територій Донецької та Луганської областей). Теоретична похибка вибірки становить 2,2 %. Для порівняння наводяться результати минулорічних подібних досліджень, які Пакт проводив в рамках проекту USAID/UNITER. Таблиці з даними можна завантажити тут.
Громадяни зацікавлені у громадському активізмі, але тільки коли це стосується ініціатив, що мають вплив на їхні власні потреби та інтереси
• У відповідь на список активностей, що можуть вирішити проблеми місцевої громади, 52% респондентів відповіли б, що не є зацікавленими в участі у жодній з них". Це відображає політичну пасивність приблизно кожного другого громадянина. З іншого боку, майже половина респондентів готові долучитися до громадського активізму.
• Рівень залучення громадян до громадських активностей впродовж останніх 12 місяців є досить низьким. Попри кращу обізнаність у громадському активізмі та виражену готовність брати у ньому участь, переважна більшість опитаних (80%у порівнянні із 83% у вересні 2017 року) не брала участі у жодному заході організацій громадянського суспільства (ОГС), посилаючись на брак часу та мотивації. Тільки один з п'яти опитаних (20%, у порівнянні з 15% у вересні 2017 року) за останній рік долучався до діяльності ОГС.
• Намір та фактична участь є нерівномірними та залежать від типу активізму. Іншими словами, найвищий ступінь зацікавленості та участі є у тих заходах, до яких долучитися легше. Наприклад, найпопулярнішим проявом громадського активізму є створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) - 32% та подання телефоном скарг щодо інфраструктурних об'єктів - 39%.
• Участь у створенні ОСББ має найбільший рівень залучення (за останні 12 місяців 8% - 9% українців долучалися до цього). Це свідчить про те, що респонденти зацікавлені у вирішенні питань місцевої громади, а громадський активізм на локальному рівні потребує політично незаангажованої підтримки.
• Менш популярними є активності, що потребують знань, технічних навичок та передбачають ризики. До них відносяться участь у законотворчому процесі, формування громадських рад при органах влади та викриття проявів корупції. ОГС можуть збільшити їх популярність, зробивши залучення географічно доступним, покриваючи витрати на оплату праці, надаючи технічну підтримку та розділяючи відповідальність.
Громадяни сповнені недовіри до впроваджуваних реформ та політичних партій
• Існує певний сегмент громадян, які в цілому проти реформ. 26% виступають проти судової/антикорупційної реформи та 29% - проти виборчої реформи. Близько половини населення заперечує необхідність проведення земельної реформи та приватизації держпідприємств, а кожен п'ятий (22%) виступає проти усіх перерахованих реформ загалом. Попри зусилля з боку українського громадянського суспільства, мешканці країни, як правило, скептично і песимістично ставляться до процесу реформування. Цей спротив ймовірно пов'язаний із небажанням переживати особисті та економічні труднощі, які можуть відбуватися під час перехідного періоду.
• В цілому зменшилась кількість людей, які бажають жертвувати чимось заради реформ. Зокрема, протягом останніх трьох років кількість тих, хто готовий заради реформ допустити зниження власного рівня життя, постійно скорочувалася. У 2015 році таких громадян було 27%, а у 2018 вже 19%. Крім того, близько половини населення вважає, що вони вже в достатній мірі постраждали від впровадження реформ. Лише 9% громадян готові сприяти цьому процесу.
• Серед громадян, які підтримують реформи, багато хто вважає, що антикорупційна/судова реформа є найважливішою і повинна бути здійснена якомога швидше (на першому місці для 29% респондентів).
• За даними опитування, в Україні підтримка політичних партій є низькою і жодна не має домінуючої підтримки. Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина" (партія Юлії Тимошенко) підтримують 8% громадян, "Опозиційний блок" – 5%, партія "За життя" - 5%, партія "Самопоміч" має 4% підтримки. Усі інші політичні партії, які були згадані в опитуванні, отримали 3% або менше. Широка недовіра до політичних партій не лише знищує легітимність та ефективність чинної політичної системи, але також створює можливість для позапарламентських сил впливати на неї, особливо на місцевому рівні.
• Серед громадян зростає песимізм щодо реформ, та існує вкрай низька підтримка політичних партій. Має місце широкомасштабна недовіра та загальна втома від політичних лідерів, партій та процесу реформ. 81% населення вважає, що влада не дбає про громадян взагалі.
Обізнаність громадян щодо інструментів громадського активізму все ще низька, але інтерес до них зростає
• Порівнюючи нинішнє опитування з опитуванням проведеним у вересні 2017 року, можна дійти висновку, що за короткий період обізнаність про діяльність громадських ініціатив покращилася. Популярність подання формальних запитів до держорганів зросла на 11% (з 25% до 36%); поінформованість про можливість повідомлення про стан доріг та інших інфраструктурних питань до місцевих адміністрацій збільшилась на 14% (від 32% до 46%), а щодо наявності відкритих звітів про корупцію у ЗМІ виросла з 26% до 32%.
• Громадяни найбільше поінформовані про інструмент повідомлення місцевим адміністраціям про незадовільний стан доріг та інші питання інфраструктури, участі у мирних зборах та створення територіальних громад. Найменша поінформованість серед громадян існує щодо участі у громадських радах при держоргані, можливості залучення до формування законодавства та подання анонімних повідомлень про випадки корупції.
• Крім того, більшості респондентів добре відомо про благодійні фонди (61%) та волонтерські групи (58%), які зараз активні в Україні. Цей показних суттєво підвищився з 2014 року, коли лише 32% громадян знали про діяльність благодійних фондів, а 42% - про волонтерські організації. Ці групи почали здобувати повагу, а головне - довіру у суспільстві.
Громадяни мають високі вимоги до державних службовців, але водночас низькі очікування
• Дані опитування свідчать, що проблема корупції превалює у суспільстві. В обох дослідженнях кожен другий назвав боротьбу з корупцією однією з трьох найбільш критичних проблем сучасної України (інші дві – це стан економіки та криза на Донбасі). Громадяни не лише вважають, що боротьба з корупцією важлива, але вказують на неї як на головну перешкоду для успіху реформ. Зокрема, близько половини населення (46%) називають корумпованість депутатів найбільшою перешкодою для реформ; олігархи посідають друге місце (37%), а корумпованість державних службовців вважається проблемою серед 33% населення.
• Громадяни не лише усвідомлюють руйнівний характер корупції, а і мають високі вимоги до державних службовців. В обох дослідженнях 73% громадян вважають, що пропозицію хабаря, неофіційних послуг або подарунків для вирішення проблеми неможливо виправдати ніколи або у більшості випадків. Так само, згідно опитування у вересні 2017 року, 83% населення згодні з тим, що корумпованих чиновників потрібно звільняти.
• Розуміння, якими мають бути вибори до Верховної Ради, залишається змішаним. Майже кожен четвертий громадянин підтримує пропорційну систему із відкритими списками, а ще 20% висловлюється за мажоритарну систему. При цьому 37% населення не можуть визначитися з виборчою системою, яку вони підтримують. Високі показники невизначеності ймовірно відображають низький рівень громадянської обізнаності та політичного інтересу.
• Значна частина населення залишається апатичною до виборів та невдоволеною діючим урядом. Майже кожен четвертий громадянин України не знає, за кого голосуватиме на найближчих виборах. 14% заявили, що не голосуватимуть взагалі, а 16% - проти всіх політичних партій. Це свідчить про виразний рівень невдоволення, невизначеність та амбівалентність щодо нинішнього режиму та самої політичної системи. Це також говорить про те, що політичний клімат є сприятливим для популізму чи появи нових політичних сил.
Цільові групи громадського активізму
• Ті, хто має вищі статки, кращу освіту, та живе в у містах, є більш схильними до громадського залучення Ці висновки підтверджують гіпотезу про те, що більш освідченні громадяни критично ставляться до недемократичного правління. Також, оскільки люди з більшими статками вірогідно зайняті у секторах, які не залежать від влади, вони більш спроможні кинути виклик зловживанням владою з боку чиновників.
• Пожвавлення громадського активізму також корелюється із віком. У порівнянні з неактивними, серед активістів значно більше людей у віці 25-44 років (39% проти 28% відповідно). Найменш активна частина населення - це громадяни віком від 18 до 24 років.
• З географічної точки зору, резиденти південному та східному регіонах України вже залучені до одного чи кількох видів громадської діяльності, в той час, як мешканці західного регіону тільки виражають зацікавленість.
• Попри те, що рівень користування Інтернетом в Україні залишається відносно низьким, 50% українців мають особисту сторінку в соціальних мережах. Найпопулярнішими соціальними мережами є Facebook (39% населення), ВКонтакте (13%), Однокласники (11%) та Instagram (10%). За даними опитування, основною метою використання соціальних мереж є особисте спілкування (58%). Але водночас соціальні медіа є багатоцільовими: 81% користувачів присутні там для особистого спілкування, 47% для розваг або відпочинку та 39% для ознайомлення з новинами.
Підготовка прес релізу стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст прес-релізу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
________________________
[1]Метою Програми сприяння громадській активності «Долучайся!» є підвищення обізнаності громадян щодо громадянського залучення на національному, регіональному та місцевому рівнях.
