День Незалежності України: шлях до перемоги, ідентичність та цінність держави на тлі війни

Opinion polls
Views: 7607
22 August 2023

Опитування проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки програми MATRA,  що фінансується Посольством Королівства Нідерландів в Україні, з 9 по 15  серпня 2023 року.  

Опитування методом face-to-face проводилося у:

  • Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій областях (Західний макрорегіон);
  • Вінницькій, Житомирській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській областях, а також в місті Києві (Центральний макрорегіон);
  • Миколаївській, Херсонській та Одеській областях (Південний макрорегіон);
  • Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській областях (Східний макрорегіон).

Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою  вибіркою. Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення досліджуваних територій  станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).  

Опитано 2019 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Водночас, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.

Зміст

Основні результати дослідження

1. Оцінка стану справ у країні, цінність держави та громадянства на тлі війни

1.1 Події в Україні розвиваються у правильному чи неправильному напрямі?

1.2 Розпад СРСР – позитивна історична подія?

1.3 За роки незалежності України відбулося більше позитивного чи негативного?

1.4 Якби референдум про проголошення державної незалежності України відбувався сьогодні, чи підтримали б українці незалежність України?

1.5 Наскільки українці пишаються своїм громадянством?

2. Заміна герба СРСР на тризуб на монументі «Батьківщина-мати»: важливий символічний крок чи недоречна витрата коштів під час війни?

2.1 Чи чули українці про ініціативу з заміни герба СРСР на тризуб на щиті монумента «Батьківщина-мати» у Києві?

2.2 Як українці ставляться до такої ініціативи?

2.3 Чи є заміна герба СРСР на тризуб на монументі «Батьківщина-мати» важливою подією, яка символізує боротьбу України за свою свободу та розрив з радянським минулим?

2.4 Чи варто було замінити герб СРСР на тризуб на монументі «Батьківщина-мати» пізніше (наприклад, після війни), а наразі доцільніше було б спрямувати витрачені гроші на допомогу армії та людям, які постраждали від війни?

3. Шлях до перемоги чи «втома від війни»: чи готові українці до поступок агресору?

3.1 Чи готові українці до компромісів з РФ та яких саме?

3.2 Чи вірять українці, що їхні партнери суттєво знизять підтримку України, якщо впродовж найближчих 3–4 місяців вона не досягне суттєвих успіхів на полі бою в ході контрнаступу?

3.3 Що має робити українське військово-політичне керівництво, якщо агресор посилить ракетні обстріли українських міст, що призведе до збільшення жертв серед цивільного населення?

Таблиці розподілів відповідей респондентів

Основні результати дослідження

  1. Оцінка стану справ у країні, цінність держави та громадянства на тлі війни

Однак у короткостроковій перспективі ці очікування не виправдалися, і впродовж 2020-2021 років домінували негативні оцінки розвитку подій у державі.

Переважання позитивних оцінок у 2022-2023 роках, вочевидь, не пов’язано з тим, що громадяни вважають повномасштабну війну позитивним явищем. Скоріше, повномасштабна війна змінила призму, крізь яку українці оцінюють стан справ у державі. В умовах повномасштабної війни українська держава та народ опинилися перед екзистенційною загрозою. Однак і держава, і народ виявили волю до спротиву, й Україна вже півтора року ефективно чинить опір агресору. Найімовірніше, позитивні оцінки нині переважають саме через зростання в очах українців цінності своєї держави, яка раніше не стикалася з такими масштабними загрозами для свого існування. 

            Регіон походження чи вік респондентів не відігравали суттєвої ролі в оцінці стану справ у країні, хоча відносно менше позитивних оцінок спостерігалося на Півдні. Істотним був вплив матеріального становища громадян на їхню думку про стан справ у країні – серед українців з вищим рівнем достатку домінували позитивні оцінки, і навпаки – менш заможні респонденти були схильні оцінювати розвиток подій в Україні негативно.

Ще у 2020 році в регіональному розподілі можна було побачити діаметрально протилежні думки мешканців Заходу та Центру й мешканців Півдня та Сходу нашої країни щодо розпаду СРСР.

Залишки «туги» за СРСР притаманні радше старшим поколінням (хоча і  люди старшого віку вже позитивно ставляться до розпаду СРСР), а також людям з нижчим рівнем матеріального достатку.

Повномасштабна війна та зростання цінності держави в очах громадян зумовили переосмислення свого минулого життя в незалежній Україні. Істотно зросла кількість тих, хто вважає, що за роки незалежності було більше позитивних подій, натомість зменшилася частка песимістів.

Підтримка незалежності нині є найвищою за останні понад 20 років. Підтримка зросла навіть порівняно з періодом 2014-2021 років, коли вона вже домінувала порівняно з періодами до 2014 року.

Джерело візуалізації: Розумний О. Незалежність України як вибір. Центр Разумкова. URL: https://razumkov.org.ua/statti/nezalezhnist-ukrainy-iak-vybir.

Гордість за своє громадянство наразі є найвищою за всі роки незалежності України.

  1. Заміна герба СРСР на тризуб на монументі «Батьківщина-мати»: важливий символічний крок чи недоречна витрата коштів під час війни?

Дещо менше таких позитивних оцінок на Півдні (42%) та Сході (57%), а також серед людей старшого покоління (58%). Хоча навіть у цих регіонах та вікових групах позитивні оцінки переважають.

  1. Шлях до перемоги чи «втома від війни»: чи готові українці до поступок агресору?

Дещо більшу готовність йти на поступки (окрім територіальних) демонструють респонденти на Півдні та трохи більшою мірою – на Сході. Однак навіть у цих регіонах більшість опитаних вважає неприйнятними будь-які із розглянутих поступок.

Аналіз результатів опитування також показав, що близько половини респондентів, які вважають, що «заради миру варто йти на будь-які компроміси» (таких 8% загалом), насправді вважають вищезазначені поступки з боку України неприйнятними (у випадку територіальних поступок – 2/3).  

Із тих, хто думає, що «можна йти на компроміси, але не на всі»,  2/3 насправді вважають неприйнятними жодні поступки з боку України.


На Сході та Півдні дещо більше тих, хто вважає, що у такому разі варто починати переговори з РФ про припинення війни.

Таблиці розподілів відповідей респондентів