«Змінити ситуацію з Трампом». Який маневр готують Україна з європейцями на переговорах в Осло і з чим Віткофф поїде далі до РФ – Тарас Жовтенко

Чого очікувати від переговорів України та США в Осло і подальшого вояжу Віткоффа до Росії - Жовтенко (Фото: REUTERS/Valentyn Ogirenko)

Оригінал –  NV
Автор: Олег Білецький

У цих переговорах будуть брати активну участь представники європейських країн.

Це не тільки представники Норвегії, це будуть представники Франції, це будуть представники Великобританії. Тому насправді ця зустріч, вона, ймовірніше, є ось тією очікуваною спробою наших європейських партнерів на тлі всіх тих пропутінських заяв, кроків, які останніми тижнями робить адміністрація Дональда Трампа і особисто американський президент, знову спробувати такими колективними зусиллями, так як це вже було двічі восени минулого року і позаминулої весни, схилити Трампа до більш конструктивних речей, які пов’язані з більш традиційною роллю США в європейській безпеці, зокрема в підтримці України.

Ми пам’ятаємо, що двічі наші спільні з європейцями зусилля спрацьовували. Бо знаходилися аргументи і знаходилися підходи до Дональда Трампа в тих двох попередніх ситуаціях. Це була весна позаминулого року, коли відбулася ця перепалка між президентом Зеленським і президентом Трампом у Овальному кабінеті. І це була минула осінь, коли раптово вискочили ці 28 так званих пунктів мирного врегулювання, які були загнані путінським режимом в Білий дім. Відповідно, теж тоді були спроби зробити щось із тим, щоб натиснути на Україну, натиснути на Європу. І змусити нас прийняти ті ультиматуми, які зусиллями росіян проштовхувалися через американців.

Зрештою, ці попередні два рази показали і нам, і європейцям, що як би Трампу не хотілося, але, в принципі, є можливість з ним працювати, якщо наша позиція консолідована насамперед з країнами-лідерами об'єднаної Європи.

Очевидно, що в цей раз наші європейські партнери разом з нами теж будуть пробувати такий маневр. Єдине, що тут треба просто пам’ятати: теперішня ситуація трошки відрізняється від двох попередніх. І вона відрізняється насамперед для Дональда Трампа, оскільки тепер він перебуває в цьому цейтноті так званих проміжних виборів до американського Сенату і Палати представників.

І в межах цього цейтноту Трамп розуміє, що якщо республіканці дійсно втратять позиції в обох палатах американського Конгресу, в нього залишається буквально кілька тижнів для того, щоб максимально проштовхувати всі ініціативи, зокрема, і пропутінські, які він може монетизувати.

Тому що, знову ж таки, все, що він робить, — він продовжує реалізовувати свою стратегію монетизації власного перебування в Білому домі.

І, розуміючи, що після 3 листопада є ризик того, що він втратить дуже багато важелів впливу на внутрішню політику Штатів, на зовнішню, безпекову політику, він намагається зараз принаймні зрубати побільше грошей для того, щоб потім, у випадку чого, могло на адвокатів вистачити. Демократи, очевидно, будуть проводити розслідування в Конгресі, відповідно, з усіма правовими наслідками ці всі речі будуть відбуватися.

Тут зрозуміло, що ми з європейцями йдемо тим треком, який нами вже відпрацьований. Але, я думаю, що і ми, і наші європейські союзники розуміють, що на сьогодні, ймовірніше, до 3 листопада навряд чи буде можливість досягти таких результатів, як в попередні рази. Але це не означає, що не треба пробувати. І, зрештою, дуже добре, що на цій зустрічі будуть представники країн-лідерів Європи.

Насправді це індикатор того, що цей черговий вояж Віткоффа (бо там Кушнер, кажуть, прихворів) [в РФ] і його чергова зустріч його із російським диктатором — це буде зустріч не про, скажімо так, чисту здачу американцями інтересів України й Європи, а це буде зустріч, де Віткофф буде змушений презентувати Путіну такі пропозиції, які напрацьовані спільно Україною і Європою.

І, власне, те, що Віткофф змушений далі грати в цю гру, означає, що і Трамп далі змушений грати в цю гру. Він розуміє, що без згоди Європи і без згоди України нічого не буде.

І навіть ця анонсована тристороння зустріч нібито [китайського лідера] Сі, Путіна і Трампа десь на середину листопада, вона насправді абсолютно нічого не буде означати, якщо слово Європи і слово України там не буде звучати хоча б нейтрально-позитивно стосовно імовірних подібних домовленостей.

На сьогодні ми маємо цю консолідовану позицію України і Європи, і ми маємо ініціативу європейців спробувати знову змінити ситуацію з Трампом, як це було два попередні рази.

Тут просто Європа хоче зіграти на тому, щоб натякнути Трампу, що його ще можна врятувати до 3 листопада. Час ще залишився і оці всі вояжі Віткоффа можуть бути дуже гарним виходом з цієї ситуації для Трампа. Це не буде найкрасивіший вихід, але це буде єдиний можливий вихід.

Якщо просто змоделюємо зараз, це просто гіпотетична історія, яку європейці можуть пробувати продати Дональду Трампу для того, щоб йому покращити зараз своє становище у зв’язку з тим, наскільки він замазався в цю історію допомоги путінському режиму і особисто російському диктатору, зараз може бути так: Віткофф їде в Норвегію, потім звідти він їде на Москву, приїжджає звідти і говорить Трампу, що ми про все з європейцями, з українцями домовилися, а от Росія тепер знов не хоче.

І Трамп, граючи в цього максимально непередбачуваного президента Сполучених Штатів, розвертається і каже: «Ах, Росія не хоче, значить, і ми тоді не хочемо». Це єдиний можливий варіант, як можна спробувати швидко врятувати його в цій ситуації.

Але навряд чи Трамп поведеться на цю історію і, власне, тому Європа зараз робить те, що вона робить завжди: намагається використати абсолютно всі можливості, які в них є в руках. Але вони вже для себе планують на середньострокову перспективу, що, ймовірніше, 3 листопада для Трампа і Республіканської партії закінчиться максимальною втратою їхніх позицій в обох палатах Конгресу. І Європа розуміє, що їм зараз треба підготуватися щонайменше до кількох місяців такої внутрішньополітичної турбулентності в США.

І при цій турбулентності треба заручитися підтримкою і республіканців, і демократів. Тому, власне, Європа і демонструє оцей конструктив: не намагається грюкати кулаком по столу і обзивати Трампа останніми словами, тому що навіть та частина Республіканської партії, яка є більш притомною, ніж MAGA, вони розуміють, що це їхня провина, вони самі загнали себе в цю пастку, але вони залежні від Дональда Трампа, принаймні зараз.