Жыве Беларусь! Чи можливий мінський Майдан?
Оригінал статті - BBC News Україна
"Всіх цих "майданутих" хочу попередити, що Майдану в Білорусі не буде", - суворо говорить президент Олександр Лукашенко, дивлячись в очі голові свого КДБ. "Хочете, щоб як в Україні?" - страхітливий сценарій, яким влада у Білорусі з 2014 року лякає своїх громадян, коли з'являється найменший привид протестів. Так було, наприклад, коли Лукашенко вп'яте переобирався президентом у 2015 році. Створений російськими та підтриманий місцевими медіа образ "кривавого перевороту на Майдані" надовго став для стереотипно спокійних білорусів доказом того, що "краще вже Лукашенко", ніж якісь радикальні зміни. Аж раптом у 2020 році страх перед тим, що 26-річна "стабільна епоха" Лукашенка може скінчитися, перестав працювати. Та чи може "Майдан" (в українському сенсі поняття) завадити білоруському президенту переобратися вшосте?
"Хто завгодно, лише б не він"
"На початку року я думав, що нас очікують мляві вибори, а-ля 2015", - зізнається у розмові з BBC News Україна білоруський музикант і блогер Дмитро "Вожик" Зайко.
Його пісня "Абіраем Лукашэнку" у 2015 році стала чи не головним політичним треком тих дуже спокійних для білоруського лідера виборів - зі словами "під пляшку горілки вже уп'яте обираєм Лукашенка".
"Рештки опозиції вирішили зараз зробити праймеріз, примудрились пересваритися й намагалися вкотре товкти воду зі старими гаслами на новий лад", - пригадує "Вожик" початок 2020 року.
Раптом з'явилися три нові політичні фігури з президентськими амбіціями: відеоблогер Сергій Тихановський (коли його затримали, кампанію продовжила дружина Світлана), дипломат і екскерівник білоруського "Парку високих технологій" Валерій Цепкало та колишній голова Белгазпромбанку Сергій Бабарика.
"Вони почали говорити про гарні, однак давно відомі речі: справжнє місцеве самоврядування, повернення до конституції 1994 року, реальний поділ влади, незалежні суди. Але при цьому всі троє прибрали теми, які можуть розколювати, наприклад, зовнішню політику", - відзначає Дмитро Зайко.
Збір підписів за альтернативних Лукашенку кандидатів і акції, які це супроводжували, вже назвали "підписною революцією".
"Ці протести, мабуть, найбільш неочікувані за весь час суверенної Білорусі. Протести були у різні роки, але раніше це були акції після дня голосування - на них виходили ті, хто був не згоден із тим, що Лукашенко оголошує про чергову елегантну перемогу, - пояснювала кореспондентка BBC у Мінську Тетяна Мельничук BBC News Україна. - А зараз це - протести скоріше масово неполітичні. Піднялася частина людей, електорат, який раніше підтримував Лукашенко, особливо у провінціях - він раптово піднявся, став у черги для того, щоб підписатися за будь-якого кандидата, альтернативного чинному президенту. Гасло - хто завгодно, лише б не він", - додає вона.
Лукашенко і коронавірус
Погіршив ситуацію для президента Лукашенка і коронавірус. Економіка країни увійшла в рецесію. Серед білорусів зросло невдоволення, що стара система не може на це швидко відреагувати. Кількість хворих також почала відчутно зростати. Зараз у Білорусі понад 60 тис. інфікованих, що значно перевищує показники сусідніх України та Польщі (при тому, що населення сусідів суттєво більше). І на цьому тлі президент Лукашенко жартував, що коронавірусу насправді не існує.
"Коли він раніше ніс маячню, всі ставилися до цього - гаразд, посміялися і посміялися. А тут вже хворіє величезна кількість людей, а твій президент говорить, що це все нісенітниця, - каже Дмитро Зайко. - Ось це не зайшло білорусам від слова зовсім".
"Хочете, щоб як в Україні?"
Зрештою білоруси почали виходити на протести, які не зупинилися ні після затримання Тихановського і Бабарики, ні зі зняттям з виборів Цепкала через "недостовірні підписи". Не допомагає і тиск правоохоронців. Хоча найменші штрафи для затриманих на акціях - близько 400 доларів.
"Уперше придушення протестів викликає зворотний ефект. Протести проходять навіть у тих містах, де їх раніше ніколи не було. Що буде далі, не знає ніхто", - зізнається "Вожик".
При цьому, за його словами, аргумент про "хочете, щоб як в Україні?" вже не дуже працює.
"Ті білоруси, які негативно до Майдану ставилися, - вони ж не проти права українців на протест виступали, а проти того образу Майдану, що його показували ЗМІ. Той образ зовсім не асоціювався з мирними протестами. А зараз на російських каналах український градус помітно впав. От білоруси про це з задоволенням і забули", - вважає він.
Білоруський "Майдан"
Та чи справді все це може призвести до білоруського Майдану?
"У Білорусі дуже хитрі та обережні люди. І українські події багатьох білорусів налякали. Слово "Майдан" у нас було страшилкою і людей закликали на протести "на площу". От на площу - готові були йти, на "Майдан" - ні. Тому що ніхто не хоче кровопролиття, ніхто не хоче втратити рідних, - каже Тетяна Мельничук. - Зараз багато закликів, що ми - білоруси - мирні люди, давайте знайдемо законний спосіб поміняти цю владу. Принаймні, так кажуть ті, хто виходять зараз на акції. Про це говорять і всі можливі претенденти на посаду президента".
У те, що у Білорусі може статися "Майдан" саме в українській формі, не вірить і Дмитро Зайко.
"Не думаю, що протести у Білорусі будуть схожі на Майдан, - зауважує він. - В Україні зміна влади пов'язувалась з геополітичним поворотом до Європі. А у нас всі кандидати говорять про статус-кво у зовнішній політиці та для російської мови".
Він вважає, що і рівень конфліктності в Білорусі не такий високий, як в Україні 2014 року, а також немає регіонального поділу між тими, хто за владу, а хто проти - протестні настрої поширені по країні більш-менш рівномірно. Опоненти Лукашенка ж більше схиляються до варіанту мирних протестів Вірменії, які у 2018 році призвели до зміни уряду і приходу до влади Нікола Пашиняна, але ніяк не вплинули на відносини з Росією. Сам Олександр Лукашенко заперечує можливість і українського, і вірменського сценаріїв - мовляв, серед білоруської опозиції немає "Пашинянів" чи "Зеленських".
Погляд з України
Українські політологи також не дуже вірять у можливість білоруського Майдану.
Зокрема Олексій Гарань, науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи" і професор політології НаУКМА, у коментарі BBC News Україна сказав:
"У Лукашенка залишаються важелі впливу і на хід виборів, і на ЦВК та підрахунок голосів, і на те, щоб не допустити опозиціонерів до виборів. Ми не знаємо, яка реальна соціологія, але, думаю, Лукашенка у будь-якому випадку оголосять переможцем. Очевидно, це викличе протести", - розмірковує Олексій Гарань, науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи" і професор політології НаУКМА.
"Питання в тому, наскільки ці протести будуть масовими, адже не будь-який протест стає Майданом. В Україні на Майдан виходили сотні тисяч - і на перший, і на другий. Але який план дій у білорусів? Я не певен у здатності білоруської опозиції до широкої мобілізації. Хоча протестний потенціал зростає", - додає політолог.
Щодо впливу Росії на вибори в Білорусі, то Олександр Лукашенко неодноразово натякав на "вітри", які дують з Кремля на них. Одного з головних конкурентів Лукашенка Віктора Бабарику, наприклад, пов'язують з Росією через Белгазпромбанк, який належить Газпрому. Сам він орієнтацію чи залежність від Москви заперечує.
"Фігура Бабарики залишається досить загадковою: чи це кандидат, якого просуває Росія, щоб послабити позиції Лукашенка і показати йому: "Будь слухняним", чи ця людина - реальна опозиція", - сумнівається Олексій Гарань.
Він радить білоруській опозиції "пам'ятати, що Росія використовуватиме будь-яке протистояння, щоб просунути свої інтереси".
"Тому білоруській опозиції треба діяти філігранно і думати про небезпеки. Кремлю не потрібен сильний очільник Білорусі (як і України). Їм потрібна послаблена влада, якою можна маніпулювати і на яку можна тиснути", - каже український політолог.
Найкращий сценарій для України - можлива зміна влади у Мінську на умовно "прозахідну". "Наш головний інтерес - щоб не було загрози через білоруський кордон від Росії, щоб Кремль не контролював Білорусь і не міг її використати як елемент у гібридній чи негібридній агресії проти України", - вважає Олексій Гарань.
