Зеленський і Байден звірили годинники щодо дій у війні з Росією. Є моменти, які роз'єднують погляди Києва та Вашингтона – Марія Золкіна

Про підсумки візиту Володимира Зеленського до Франції, його зустріч із президентом США Джо Байденом та президентом Франції Еммануелем Макроном – в інтерв’ю  Радіо Свобода розповіла Марії Золкіна, голова напрямку «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи», дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук.

– Що для України означає участь у  зустрічі з нагоди 80-ї річниці висадки військ союзників у Нормандії  і чим вона символічна?

– Ця зустріч символічна тим, що Україна очікує, що не тільки вона буде боротися з Росією, хоча на сьогоднішній день не йдеться про участь контингентів інших країн у війні безпосередньо з російською армією на території України. Але в той чи інший спосіб Україна просуває ідею і знаходить, наприклад, часткову підтримку з боку президента Макрона, щоб все починалося з тренувань, а потім військові окремих країн-членів ЄС і НАТО можуть з часом з'явитися в Україні в різних якостях. Тому, звичайно, символізм у цьому є, але, на мою думку, мета візиту насправді була дещо іншою і більш амбітною.

– Президенти Зеленський і Байден провели переговори у Парижі. Про що домовлялися лідери України та США?

– Я би розглядала цю зустріч, перш за все, як підготовку до глобального саміту миру, який відбудеться через тиждень. Для України є великою проблемою те, що самого президента Байдена на цій зустрічі не буде. І це сприймається як політичне рішення з боку Вашингтона, оскільки навіть фізично Байден буде дуже близько наступного тижня до місця проведення саміту в Швейцарії, а саме в Італії.

Зустріч президентів, на мою думку, була радше  як звіряння годинників. Адже ми знаємо, що позиція Сполучених Штатів за останні декілька тижнів стала більш відвертою. Зокрема, в питанні майбутнього  Вашингтонського саміту НАТО,  в питанні того, як Україні виходити з нинішньої  ситуації на полі бою, коли, очевидно, союзники України, в тому числі Сполучені Штати, не готові надавати той обсяг підтримки, який був би достатній для перемоги над  російською  армією і звільнення  окупованих територій України. Ще одне питання – це стратегія США щодо Росії. Я думаю, це такі три критичні моменти, які зараз багато в чому роз'єднують погляди з Києва і Вашингтона на те, як діяти в цій війні з Росією і які рішення мали б ухвалюватися. Тому   основний результат зустрічі був, власне, в тому, щоб поговорити про це, а не почути запевнення, що підтримка надаватиметься Україні й надалі.

– Але ніяких заяв ми  не почули.  Що могло залишитися за зачиненими дверима зустрічі Байдена і Зеленського?

– За зачиненими дверима, я думаю, однозначно був повторений меседж про те, що Україні не варто педалювати питання отримання запрошення до НАТО на Вашингтонському саміті. Адже минулого року достатньо  напориста позиція України і самого президента Зеленського викликала цілу низку конфліктів  за лаштунками Вільнюського саміту, коли було очевидно, що Україну не готові включити на її прохання в комюніке саміту, але при цьому Україна до останнього тиснула і робила це публічно.

Другий момент, це, власне, пояснити, що відбувається з темою глобального саміту миру. Тому що за тими документами, які отримали  українські журналісти,  до підсумкового комюніке наразі вносяться правки іншими учасниками саміту, які прямо суперечать тому, для чого Україна так наполегливо організовувала цей саміт. Зокрема, там з'являється ідея і позиція про те, що мали би розглядатися інші «формули миру».  А ми знаємо, що глобальний саміт мав на меті нівелювати інші пропозиції й зосередитися саме на українських десяти кроках.

Третє питання, яке могло б бути обговорено,  це  організація другого саміту миру. Адже позиція американської адміністрації – це продовжувати дозовано підтримувати Україну, але при цьому аналізувати можливість початку переговорів з Російською Федерацією. І от, власне, перспектива другого саміту, на якому може з'явитися якийсь або якісь представники Росії, це те, що досі публічно не обговорювалося, але могло стати предметом переговорів за зачиненими дверима між Україною і Сполученими Штатами.

– Це насправді не остання зустріч президентів Зеленського і Байдена. На наступному тижні вони матимуть ще одну зустріч на саміті G7, і там, ймовірно, буде підписана двостороння угода про безпеку.  Які перспективи цієї зустрічі і цієї угоди?

– Ця угода точно не буде жодною альтернативою членству в НАТО, яке не стоїть на порядку денному. Це ще одна з дуже важливих заяв останнього часу в інтерв'ю Байдена, яка прозвучала кілька днів тому. І це пазли  тієї самої картини.

З одного боку, не робиться жодних різких рухів у плані надання Україні реальних гарантій безпеки, тому що двостороння угода не передбачатиме жодної реальної активної участі американського контингенту в бойових діях на боці України в цій війні. З іншого боку, Україні не надаються перспективи й  запрошення для отримання таких гарантій в рамках членства в НАТО. При цьому є дуже обережна історія зі ставленням американської адміністрації до саміту миру, який вони підтримують, відправляючи делегата не того рівня, якого очікувала українська сторона.

Тому від двосторонньої угоди зі Сполученими Штатами особливих очікувань   у мене немає. Вона повторюватиме логіку угод, які були підписані з Францією, Великою Британією, Німеччиною. Єдине, що буде відрізнятися суттєво, це те, що обсяги оборонних замовлень на користь України в американо-українській угоді будуть значно більші, ніж наразі передбачені в угодах з іншими, зокрема європейськими, партнерами.

Повне інтерв'ю дивіться у відеозаписі: