«Заморозити» війну, зберегти вплив на Росію, відновити зв’язки з Європою й долучитись до відбудови України – Марія Золкіна про сценарій, вигідний Китаю

Хоч як парадоксально, але Китаю сьогодні було б вигідно, аби активні бойові дії в Україні припинилися. Пекін, який фактично є економічним тилом для Москви, водночас не зацікавлений ані у повній перемозі Росії, ані у її поразці. Його головна мета – стабільність і передбачуваність, навіть якщо ціною цього стане «замороження» війни по лінії фронту. Про це в етері Radio NV сказала  Марія Золкіна,  голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи»  імені Ілька Кучеріва», дослідниця Лондонської школи економіки.

На її думку, Китай наразі був би цілком задоволений тим самим сценарієм, до якого схиляється Дональд Трамп, — припинення активних бойових дій без повного завершення війни.

«Китай, попри те, що він допомагає Росії зброєю та економічно, був би задоволений фактично тим результатом, до якого прагне Дональд Трамп – припиненням активних бойових дій», – зазначає експертка.

Причини такого підходу криються у стратегічному баченні Пекіна. Для нього найважливіше — стабільність і передбачуваність.  Тому повноцінне завершення війни – коли одна сторона виграє, а інша програє, або коли сторони домовляться про стратегічне врегулювання – не відповідає його інтересам.

«Китаю не потрібно, щоб Україна повністю програла, адже це посилило б Росію, послабило її залежність від Пекіна і повернуло б Москві статус великої регіональної сили, втрачений після 2022 року. Але й поразка Росії Китаю невигідна – вона призвела б до внутрішньої дестабілізації, непередбачуваності й можливої зміни влади в Москві», – розмірковує дослідниця.

За словами аналітикині, нинішня ситуація, коли Росія залишається залежною від Китаю, – оптимальна для Пекіна, адже Росія стає  слабшим, але передбачуваним партнером, на якого можна впливати. Саме тому заморожування війни на лінії розмежування цілком відповідає китайським інтересам – воно створює хиткий, але зрозумілий баланс сил у Європі.

«Для Китаю зараз починається нова ера – спроба перезапустити відносини з Європою, особливо на тлі  другого приходу  Трампа до Білого дому та розбіжностей між США і європейськими партнерами, там, де раніше панувала єдність. Європа дедалі більше змушена самостійно брати на себе ініціативу й відповідальність у питаннях безпеки. Саме тому Китай активно намагається відновити комунікацію з європейськими столицями протягом останніх пів року», – зазначила аналітикиня.

Але й тут для Китаю є проблема, акцентує Марія Золкіна. Пекін прагне мати справу з одним зрозумілим партнером – одним центром, –  а не з розпорошеною системою національних урядів у межах Євросоюзу.

«Китаю було б зручніше, якби в Брюсселі існував “один телефон”, за яким можна подзвонити  й вирішити питання щодо всього ЄС. Але Євросоюз так не працює», – наголосила аналітикиня.

Є ще одна вагома причина, чому Китай хотів би режиму тиші. Це прагнення долучитися до відбудови України – бодай локально, на рівні громад.

«У 2023–2024 роках Китай повністю переглянув свою стратегію участі у відбудові постконфліктних країн. Якщо раніше  китайське агентство, яке займається зовнішньою допомогою місцевим акторам (такий собі китайський USAID, тільки зі значно меншим бюджетом) у своїй допомозі орієнтувалося на великі інфраструктурні проєкти, як то було в Африці, куди Китай заходив  після місцевих або міждержавних конфліктів, де будував мости й дороги, то тепер орієнтується на так звані “маленькі, прекрасні проєкти” — small beautiful projects», – розповідає експертка, натякнуши, що це ще питання, хто в кого підглянув ідею про «beautiful projects» — Трамп у китайців чи китайці в Трампа.

За її словами, Пекін сподівається працювати безпосередньо з українськими громадами — селами, містами, районами — минаючи центральний уряд, якщо це дозволятиме законодавство.

«Якщо вдасться встановити режим тиші, Китай одразу запропонує привабливу співпрацю місцевим радам. І таким чином зможе стати частиною процесу локальної відбудови України», – прогнозує Золкіна.