Які небезпеки закладені в перемир'я на Донбасі
Професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань висловив виданню «Коментарі» думку щодо підводних каменів чергових домовленостей про режим припинення вогню на Донбасі.
У цьому перемир'ї багато неясного. Я намагався знайти офіційний текст, але його немає. Ми тільки в переказі чуємо – від української влади, ОБСЄ. А я звик працювати з документами. Не зрозуміло, про що конкретно домовилися. Щоправда, якась розшифровка є в заяві Міноборони від 27 липня. І вона викликає ряд питань.
Ветеранське співтовариство стурбоване забороною на розвідку і використання безпілотників. Так ми втрачаємо контроль над тим, що відбувається по ту лінію фронту.
Мене як невійськову людину турбують інші – політичні моменти. Наприклад, прописано, що сприяти перемир'ю буде Спільний центр з контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК) в "діючому складі". Але ж РФ вийшла з СЦКК. І з ким ми будемо спілкуватися? З бойовиками, які пишуть у себе на шоломах і камуфляжі "СЦКК", хоч не є такими офіційно?
Застосування "дисциплінарних заходів" до порушників перемир'я теж викликає питання. З боку України все буде йти по вертикалі ЗСУ. А з "тієї сторони" (по термінології Зеленського) хто буде застосовувати ці заходи? "Армійські корпуси" т. з. "ДНР" і "ЛНР"? Адже це теж де-факто легітимізація бойовиків. Те, що є метою РФ, яка вже заявила, що не може забезпечити контроль режиму припинення вогню. Адже вона не вважає себе стороною конфлікту.
За першу добу окупанти тричі порушили режим припинення вогню. Віце-прем'єр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков коментує це обережно. В стилі – факти були, але не треба це розглядати як те, що перемир'я не буде дотримуватися. Тобто, він немов би дає шанс перемир'ю. Але чи дасть такий шанс країна-агресор – Росія?
Ми знаємо, що майже три десятки перемир'я вже порушувалися, починаючи з 5 вересня 2014 року, після підписання "Мінська-1". Для Путіна це можливість регулювати "внутрішню температуру" в Україні. Він може порушувати перемир'я, нагнітаючи обстановку в Україні, послаблюючи позиції нашого президента. А потім – знижувати градус. І таким чином спонукати українське керівництво до поступок. Це постійна тактика Кремля.
Багато експертів говорять, що перемир'я не буде... Але якщо Україна буде демонструвати свою волю до перемир'я, а РФ його зривати, у нас з'являється достатньо аргументів для апеляції до міжнародного співтовариства щодо продовження санкцій проти Росії.
Але що буде, якщо РФ буде робити вигляд, що дотримується перемир'я? Два тижні, три... А потім Путін може сказати – прийшла пора виконувати політичну частину домовленостей. Закріплюйте в Конституції "особливий статус" ОРДЛО, проводьте там вибори... Так, в "Мінську" прописаний вихід іноземних військ, роззброєння незаконних збройних формувань. Але Кремль твердить "нас там немає". І буде вимагати політичних поступок.
Мене насторожило, що Зеленський обговорював з Путіним не тільки закон про "особливий статус" ОРДЛО, але і "закон про децентралізацію, який передбачає зміни до Конституції України". Адже що саме обговорювалося – ми не знаємо...
Росія ж не просто йде на перемир'я. Їй важливо досягти своїх цілей. Україні важливо, щоб припинилися обстріли, щоб перестали вбивати наших військових і мирних жителів, щоб відбувся обмін полоненими. А Путіну це потрібно менше всього – з допомогою всього цього він і тисне на Україну.
Підсумок. Якщо вдасться забезпечити перемир'я – це позитивний процес. Але є великі небезпеки, пов'язані з тим, що:
– українська армія може опинитися в невигідному становищі;
– відбудеться політична легітимізація бойовиків;
– РФ буде гнути свою лінію – це внутрішньоукраїнський конфлікт, домовляйтеся самі, а з нас треба знімати санкції.
