Як Іран потрібен Росії в постачанні балістичних ракет, так і Росія потрібна Ірану, щоб завершити свою ядерну програму – Тарас Жовтенко
У ЗМІ останнім часом заговорили про те, що Росія ще активніше випрошуватиме в Ірану балістичні ракети, погодившись натомість постачати Ірану системи ППО та ЗРК. Про які саме іранські ракети йдеться та який козир має Росія для впливу на Іран – у прямому ефірі телеканалу FREEДОМ розповів безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко.
Москва отримає від Тегерана не ті ракети, на які сподівалася
За словами аналітика, Росія отримає від Ірану не ті ракети, на які сподівалася.
«Насправді це, швидше за все, далеко не ті ракети великої дальності, про які мріяв Кремль. Це не Zolfaghar, це Fath-360. І дальність польоту в них 120 кілометрів, бойове навантаження — 150 кілограмів. Насправді у цій історії є кілька важливих моментів, які загалом можуть нам дати повнішу картину ось такої реакції Ірану, тобто не зовсім такої, якої б хотілося Кремлю, і те, що Росія, найімовірніше, зараз отримає саме ось ці ракети з дальністю 120 кілометрів», — сказав він.
Експерт нагадав, що Північна Корея вже постачає Російській Федерації балістичні ракети, і Кремль використовує їх для ударів по цивільних цілях на території України.
«Але насправді якість північнокорейських ракет приблизно така сама, як і якість північнокорейських снарядів та пострілів до реактивних систем залпового вогню. Тому те, що зараз Кремль знову порушує тему постачання балістичних ракет саме іранського виробництва, свідчить про те, що північнокорейська якість російське військове керівництво не надто влаштовує», — сказав Тарас Жовтенко.
Водночас він звернув увагу, що в Ірану є кілька моментів, які можуть впливати на ситуацію та на ухвалення рішень у Тегерані. Зокрема, зараз тривають домовленості про те, щоб Москва й Тегеран підписали таку саму стратегічну угоду зі співробітництва в питаннях безпеки, яка раніше була підписана між Пхеньяном і Москвою.
“І ось у процесі, вочевидь, політичних дискусій навколо цього договору, навколо того, що там має бути, Іран робить питання постачань балістичного озброєння в Російську Федерацію однією з тем цих домовленостей. Тобто, або Іран постачає Росії те, що вона хоче, але водночас Іран вписує в цей договір те, що вигідно Ірану, або, скажімо так, текст договору буде більше в бік Російської Федерації, але водночас Росія отримає досить скромні балістичні ракети від Ірану”, — пояснив Тарас Жовтенко.
Окрім цього, за його словами, на ситуацію впливає й те, що існують ще інші контракти та зобов’язання з боку Російської Федерації щодо постачання зброї до Ірану. Зокрема, іранці очікують від Російської Федерації винищувачі-бомбардувальники Су-35. Однак Росія не поспішає виконувати контрактні зобов’язання, бо сьогодні ці літаки потрібні їй для продовження агресивної війни на території України.
“І це другий важіль тиску з боку Тегерана на Кремль. І очевидно, що ці важелі працюють, бо зараз ідеться тільки про ракети ближньої дальності й абсолютно не про те, що, очевидно, хотіла б отримати Москва для того, щоб по максимуму мати можливості завдавати ударів по території України. Насправді зараз Росія ще більше потребуватиме цих балістичних ракет, оскільки Україна з отриманням літаків F-16 і, вочевидь, з розширенням зони дії української ППО на території Російської Федерації, на території Курської області, суттєво обмежує можливості військово-повітряних сил Російської Федерації з завдання ударів КАБами по території України. Тому для того, щоб було чим замінити КАБи, росіяни, скоріш за все, і кинулися зараз ще більш активно випрошувати в Ірану балістичні ракети. Тому що у Кремлі прекрасно розуміють, що дуже скоро використання російської авіації та КАБів істотно скоротиться й потрібно чимось цей вакуум заповнювати”, — сказав експерт.
У Росії є важливий козир для впливу на Тегеран
Своєю чергою, ядерна програма Ірану без Росії також перебуватиме в глухому куті.
«Російська Федерація розуміє, що це той козир, від якого Іран відійти ніяк не зможе. І це та тема, якою можна впливати на Тегеран у будь-який момент. Я думаю, що кремлівські перемовники притримують цей козир до самого останнього моменту. Тобто вони зараз намагаються торгуватися тим, що в них є на руках, і тим, що ще можна використати. Тому що насправді точно так, як Іран зараз критично потрібен Російській Федерації в постачанні балістичних ракет, у стратегічному партнерстві та в забезпеченні політичної підтримки, так само Російська Федерація потрібна Ірану для того, щоб закінчити свою ядерну програму», — сказав він.
За словами експерта, в Ірану є можливості отримати достатню кількість збагаченого розщеплюваного ядерного матеріалу для створення ядерної бомби. Але сам по собі матеріал — це ще не ядерна бомба. І для того, щоб зібрати ядерний пристрій, потрібно розуміти не просто основні принципи та фізику процесу, а й технологічну сторону, як це робиться.
«І оскільки Іран такого практичного досвіду не має, а Російська Федерація його має, то ось тут Іран критично залежний від того, надасть Російська Федерація доступ до цього досвіду чи ні», — вважає Тарас Жовтенко.
Крім того, він зазначив, що навіть якщо Іран збере першу ядерну боєголовку, то він все одно дуже сильно залежить від співпраці з Російською Федерацією у питанні калібрування цих боєприпасів під конкретні носії.
«Насправді іранська ядерна програма перебуває просто в глухому куті, тому що можна нескінченно збагачувати уран, можна нескінченно отримувати ядерний матеріал, але якщо ти не вмієш збирати правильно ядерні боєприпаси, не вмієш ці боєприпаси пристосовувати до тих носіїв, які в тебе є, то в тебе немає ядерної програми, в тебе немає ядерного арсеналу. І ти не можеш це конвертувати в якісь військово-політичні бонуси. Тому Кремль очевидно розуміє ось цю критичну залежність Ірану від російського досвіду. І намагається надання цього досвіду тягнути до самого кінця, тобто вмовляти Іран іншими аргументами, будь-якими аргументами, які тільки можна, але до останнього моменту не використати ось цей аргумент ядерної програми, тому що він спрацює точно й гарантовано. Але якщо Кремль віддасть цей козир, то загалом вже ця залежність Ірану від Російської Федерації просто випарується», — сказав Тарас Жовтенко.