Вступ до НАТО – це хороший аргумент для України подвоїти зусилля щодо звільнення наших територій – Марія Золкіна

Київ розуміє, що до перемоги у війні з Росією Україну не візьмуть до НАТО. На це немає політичної волі країн-членів. Водночас Захід невпевнений у спроможності України звільнити всі свої території. Офіційна риторика західних партнерів, які підтримують Україну у відсічі російській агресії, дуже чітка: двері НАТО відчинені й на Україну чекають в Альянсі. Але, незважаючи на загальний консенсус, що Україна колись буде членом НАТО, все ще існує певна дилема. З одного боку, зараз Україна озброєна для проведення великого комплексу контрнаступальних операцій, які не будуть швидкими, як хтось може очікувати. З іншого боку, існують певні сумніви. Скільки часу знадобиться, щоб відвоювати всі території? На це підуть місяці, чи роки, або ж на полі бою буде глухий кут?

«Це політичні побоювання деяких наших партнерів, які змушують їх неофіційно, особливо в рамках якихось закритих дискусій, ставити запитання українській стороні, як вона діятиме, якщо ситуація на полі бою зміниться, і як це вплине на наші прагнення до НАТО. Україна ж скоригувала свою офіційну позицію: ми розуміємо, що членства в НАТО не буде, доки Україна не переможе Росію в цій війні. Ще рік тому такої чіткої обумовленості між перемогою у війні та прагненням до членства в НАТО не було, принаймні в поясненнях української влади. Тож відбувається певна раціоналізація української офіційної риторики».

Про це, відповідаючи на запитання ТСН.ua на конференції в Бухаресті «Саміт НАТО у Вільнюсі: членство України в Альянсі – місія можлива», сказала голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки та політичних наук Марія Золкіна.

Саме тому, за її словами, вступ до НАТО – це хороший аргумент для України подвоїти зусилля щодо звільнення наших територій. Хоча це не усуває сумнівів деяких столиць, особливо в Західній Європі. Деякі з наших партнерів бояться, щойно вони дадуть Україні чіткий сигнал про членство в НАТО після деокупації всіх територій, і якщо цього не станеться в найближчі роки, що тоді? І як тоді змінити стратегію відносин між НАТО та Україною?

«До початку широкомасштабного вторгнення Росії, Україна намагалася проштовхнути ідею членства в НАТО, навіть маючи окупований Крим і третину українського Донбасу. З української точки зору, це не було перешкодою, яку неможливо подолати. Проте, протягом попередніх восьми років навіть членство в ЄС іноді пояснювалося проблемою окупації Росією українських територій. Зараз ситуація інша. Але ми маємо пам’ятати, що політична логіка наших партнерів не обов’язково змінилася на 100%, все ще є деякі сумніви», – наголошує Марія Золкіна.

Ще один важливий фактор, за словами дослідниці, – це свого роду цинічний політичний підхід наших партнерів.

З одного боку, нам кажуть, що Україна буде членом НАТО.

Але з іншого, – щоб Україна двічі подумала, чи має ресурси для боротьби до самого кінця. Тобто до повної деокупації, включно з Кримом.

«І це пастка. Якщо Крим не буде деокупований, а Україні запропонують припинити стратегію деокупації, позбавляючи всіх необхідних для цього військових ресурсів у вирішальний момент на полі бою, це означатиме, що де-факто частина української території залишатиметься окупованою Росією. І це автоматично завадить нам стати членом НАТО, яка може сказати: у вас є проблема, ваша територія окупована, і НАТО не може вас прийняти. Бо щойно Росія організує черговий напад, як відреагує НАТО? Відсутність відповіді означатиме підрив самої ідеї НАТО. Саме тому для України наразі найбільш сприятливий момент, щоб подвоїти зусилля щодо просування вступу до НАТО, нівелювання будь-яких політичних спекуляцій щодо припинення вогню та ситуації на полі бою та фокусування на звільненні українських територій", – вважає Марія Золкіна.

Однією з головних тем на липневому саміті НАТО у Вільнюсі також стане питання надання Україні чітких гарантій безпеки на період до нашого фактичного членства в Альянсі. І тут, за словами Марії Золкіної, Україна має два завдання.

Перше – не дозволити нікому замінити членство України в НАТО на так звані гарантії безпеки для України.

«Коли вони будуть обговорені та імплементовані, це фактично означатиме лише формалізацію вже існуючої співпраці між Україною та її партнерами у вигляді двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних угод, ратифікованих парламентами. І це те, як вони мають відрізнятися від запевнень Будапештського меморандуму», – пояснює дослідниця.

Друге – ми знову можемо опинитися в пастці, коли Україну можуть залишити лише за крок до вступу в НАТО, навіть якщо Україна повністю звільнить свої території.

«Тому, поки ми зараз обговорюємо ці майбутні тимчасові гарантії безпеки, ми повинні дуже чітко дати зрозуміти, що вони мають мати тимчасовий характер, і вони потрібні Україні безпосередньо перед вступом до НАТО та подальшим їхнім можливим збереженням разом із членством у НАТО, як додатковий інструмент до військового потенціалу України», – підсумовує Марія Золкіна.