Все пропало в ОРДЛО?

Олексій Гарань,
науковий директор
Фонду "Демократичні ініціативи"
імені Ілька Кучеріва

Оригінал на "Новом времени"

Сумнівні цифри однаково говорять про певні тенденції. Зеленському та команді це послужить застереженням

Останнє опитування про настрої в ОРДЛО має значення, оскільки розвіює настрої, що панують в Офісі президента Зеленського. Про те, що нібито можна піти на комбінацію з виборами на окупованій території, і його партії навіть під силу там виграти.

Наївність Зеленського та команди щодо можливості пограти з Росією в гру з виборами на окупованих територіях, походить від нестачі професіоналізму. Тож у цьому сенсі опитування демонструє: такі сподівання насправді марні. Росія повністю контролює інформаційний простір, і всі ці роки на окупаційних територіях відбувалась ідеологічна «накачка». Це не є несподіванкою для експертів, громадськості та й загалом для логіки, здорового глузду, тож думаю, що для команди Зеленського це опитування послужить протверезінням. Та ось коли говорити про конкретні цифри та методологію цього опитування, виникає надзвичайно велика кількість питань.

Справа в тім, що це опитування, проведене New Image Marketing Group на замовлення Українського інституту майбутнього та газети Дзеркало тижня, не перше на окупованій території, були й інші. У 2016 та 2019 роках телефонне опитування проводив Центр досліджень Східної Європи (ZOiS), що базується в Берліні. А в 2016 і 2018 роках такі ж опитування шляхом прямого спілкування з респондентами в ОРДЛО здійснили GfK в рамках проекту SCORE Index. І результати цих престижних компаній показують серйозне неспівпадіння з цифрами New Image Marketing Group.

Німецьке опитування показало, що перебувати в складі України хочуть 55% жителів ОРДЛО, в складі Росії - 45%. За великим рахунком, дуже обережно слід ставитись до всіх опитувань на окупованих територіях. Та одне очевидно: розподіл думок не такий однозначний, як це показано в новому опитуванні, згідно з яким 64% хочуть бачити окуповану територію в складі Росії, а в Україні - лише 19%.

Уявіть, що ви живете в окупованому Донецьку, і до вас приходить хтось зі запитанням — то ви хочете бути в складі України чи Росії?

На сторінках УП, директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто зробив серйозні застереження, які коментував керівник New Image Marketing Group Олег Синаюк. Зі слів останнього все взагалі виглядає дуже дивно. Синаюк каже, що вони проводили опитування на непідконтрольному Донбасі «під легендою», що люди не знали, хто їх запитує, а самі соціологи працювали так, щоб на них не «настукали» місцевим органам безпеки. Перепрошую, та провести напівлегальне опитування 800 людей у непідконтрольних районах Донецької та 800 — Луганської областей так, щоб про це не знали «служби безпеки» «ЛДНР» просто неможливо. Тож про це вочевидь знали.

Уявіть собі ситуацію, що ви живете в окупованому Донецьку, і до вас приходить незрозуміла людина зі запитанням — то ви хочете бути в складі України чи Росії? Запитайте себе, чи дали би ви чесну відповідь? У випадках, коли йдеться про політично чутливі питання, а це якраз таке, очікується великий відсоток відмов відповідати. А тут він абсолютно мінімальний. Ось у питанні про статус Донбасу 0,8% відмов. І це абсолютно нереальне число.

Коли ви задаєте питання, хто найбільшою мірою відповідає за конфлікт на Донбасі, то ясно, що на перше місце виходить післямайданна українська влада, США тощо. Що цікаво, майже 45% все одно вказують, що серед винних є «місцеві активісти Антимайдану», і близько 25% ­- Росія. Остання цифра однаково досить велика, та ми маємо розуміти: якщо ви ставите політично чутливе питання в умовах, коли територія контролюється проросійськими силами, навряд чи варто очікувати на реальні результати чи навіть приблизний баланс думок.

Зрештою, погляньмо, що собою являє компанія New Image Marketing Group. У базі «Продавці рейтингів», розробленій виданням Texty, фігурує і ця група. Її соціологи давали липові результати з 2008 по 2015 рік. Зокрема, завищували рейтинги партії Королевської, кандидатів Литвина, Катеринчука, Корбана. На виборах 2015 року в Чернігові, приміром, їх екзит-пол прогнозував Корбану перше місце з 33%, та в реальності за нього проголосувало лише 15% виборців. На виборах 2012 р. прогнозували партії Королевської більше 6%, а реально вона отримала 1,6%. Тобто цифри разюче відрізняються. Олег Синаюк говорить про «гріхи молодості». Та коли вони продовжуються кілька років підряд, то вочевидь підривають довіру.

Звісно, навіть це опитування може говорити про певні тенденції, хоча кількісні виміри під сумнівом. Наївним романтикам на кшталт Зеленського це послужить застереженням, але як би там не було, не можна сказати, що все пропало. Бо на непідконтрольному Донбасі вочевидь проживає частина людей, налаштованих проукраїнски — навіть у цьому опитуванні 58% респондентів назвали себе громадянами України. А до виборів, які хочуть провести на непідконтрольному Донбасі, навіть після відновлення українського чи міжнародного контролю має пройти не місяць і не два. В силу ідеологічної накачки того, що відбувалась там увесь цей час, має пройти років зо три, перш ніж тамтешні люди зможуть вийти з-під російського інформаційного пресу. Це, до речі, буде відповідати і критеріям ОБСЄ, і тому, що прописано в мінських домовленостях: доступ до масової інформації, присутність партій, українських медіа, ЦВК. Усе це неможливо зробити в кілька місяців.