Україна: проблеми звільненого Донбасу

Робота, відновлення житла та порядку, а головне, мир – ось чим найбільше сьогодні переймаються жителі звільнених територій Донбасу, кажуть соціологи.

Опитування у Слов’янську та Краматорську показали: у конфлікті на сході України більшість жителів цих міст вважають винною нинішню владу.

84% респондентів переконані: відновленням Донбасу мусить займатися центральна влада.

Тоді як брати посильну участь у відновленні своїх міст готові лише третина жителів.

Ірина Бекешкіна, Фонд “Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва”:
“Це меншість, так. Але я певна, що ця активна меншість консолідується, буде активно співпрацювати з місцевою владою, і місцева влада повинна розуміти на кого спиратися в цих містах. Якщо до цієї роботи будуть долучені місцеві ЗМІ, а не столичні. Проблема в тому, як все це об’єднати.”

Геннадій переїхав з Донецька до Києва у червні. У Донецьку працював на одній з керівних посад в IT- компанії.

У Києві разом з іншими земляками заснував громадський Комітет у справах вимушених переселенців. На Донбасі лишилися родичі , друзі та знайомі.

Страх бойових дій та помсти – один із найсильніших на звільнених територіях, каже Геннадій.

Геннадій Кобзар, Комітет у справах вимушених переселенців:
“Райони, зайняті бойовиками, знаходяться дуже близько. Звідти постійно проникають якісь люди. Приїжджають, в тому числі, за пенсією, наприклад. А насправді вони – емісари бойовиків. Там постійно відбувається така планомірна психологічна робота: вони людям передають “вітання”. “Ну що, добре вам тут живеться? Але ж ви розумієте, що до Нового року ми будемо тут!” Або: “До 8 березня ми вас захопимо”.”

Та одна з найбільших проблем, вважає Геннадій, – місцева влада.

Багато хто на звільнених територіях чекав змін саме на цьому рівні, та вони і досі не сталися. У взаєминах влади та людей мало що змінилося від часів попередньої влади, переконані активісти.

Геннадій Кобзар, Комітет у справах вимушених переселенців:
“Є вакуум, який і був при владі Партії регіонів у взаєминах влади і людей. Там люди готові і підключатися до роботи, і виконувати її самостійно. Але треба розуміти, що Донецька і Луганська області – це такий специфічний регіон, який дуже довго закатували під асфальт. Більшість ініціативних людей, які хотіли не сподіватися на якогось хазяїна, а бути господарем своєї долі, як правило, з цих регіонів виїжджали. Мало там активних людей, їх треба вирощувати. Буквально по одному.”