Медіа
Перегляди: 1247
21 листопада 2014

У тому, що підтримка Євромайдану на Сході України була і залишається вельми низька, великою мірою відповідальні й активісти Майдану

У тому, що підтримка Євромайдану  на Сході  України була і залишається вельми низька, великою мірою  відповідальні й активісти Майдану. Про це, оцінюючи результати опитування громадської думки «Річниця Майдану», сказала громадська активістка, журналістка Громадського  радіо Наталія Соколенко.

«Коли ті люди, які в Донецьку та інших містах на сході країни, абсолютно поділяючи ідеї Майдану, просили з великої України, з Києва приїхати, прийти на ті антимайданівські мітинги і пояснити суть того, що відбувається в Києві, що це не державний переворот, що це не на замовлення Заходу.., то приїжджали насправді одиниці, просто одиниці…»

Наталія Соколенко зауважила, до жителів Донбасу треба було йти зі спокійними, розважними тезами і говорити  їхньою мовою.

«Я як журналістка багато годин розмовляла з тими  людьми, які зараз вже є біженцями,  як вони сприймають ці події. З одного боку, картина трагічна, а з іншого – дещо простіша, ніж ми її уявляємо. Одна біженка  з Єнакієвого пояснювала, що несприйняття Майдану почалося на фізіологічному рівні, коли канали давали пряму трансляцію з Майдану Незалежності, а там постійно вирували емоції, кричали «Слава Україні!».

Журналістка пояснила, що жителі Донбасу не були проти України, вони навіть не були проти гасла «Слава Україні!», вони просто  не були готові поглинути і сприйняти стільки емоцій.

Наталія Соколенко стверджує, що  головним зомбувальником  жителів східних регіонів стали російські телеканали. Протистояти їм може тільки спеціальне мовлення для Донбасу. «Громадське радіо вийшли з ініціативою і маємо навіть попередньо підтримку Національної ради про створення спеціального мовлення для Донбасу.  З цими людьми треба говорити, треба було давно зробити державний, ну а зараз вже суспільний, радіоканал російською мовою, з тим лексичним апаратом, з тими інтонаціями, які вони розуміють. Якщо їх шокують емоції, значить треба говорити спокійніше. Втягнути їх в загальнонаціональний діалог і далі будувати спільну країну. Бо інакше, інакше  – війна», – констатувала громадська активістка.