доктор історичних наук, професор кафедри політології НаУКМА, науковий радник Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва
Третій день після виборів Білорусь залишається у підвішеному стані. Офіційне оголошення про перемогу Олександра Лукашенка зовсім нічого не змінило. Європа не поспішає визнавати законність волевиявлення. Витримує паузу і Україна. Про те, як розвиватимуться відносини офіційних Києва і Мінська після того, як в сусідній країні стихнуть пристрасті, Lenta.UA поговорила з Олексієм Гаранем, професором політології НаУКМА, науковим директором Фонду «Демократичні ініціативи».
- Як ви оцінюєте президентські вибори в Білорусі в плані реакції України та світу?
- Перш за все, нам необхідно розуміти, що існує умовно «ідеалістична» модель, яка полягає в тому, що ми виступаємо з жорсткими засуджувальними заявами, вводимо санкції тощо. Разом з тим, в міжнародній політиці є таке поняття, як realpolitik, коли навіть моральні цінності відходять на другий план, оскільки необхідно досягати результату. Тобто, до чого я веду? До того, що є базове поняття прав людини, яке нерідко суперечить принципу невтручання у внутрішні справи держави.
У Білорусі зараз є об'єктивний протест людей проти фальсифікацій, однак поки що все складається в руслі російського сценарію. Точно так само, до речі, як це було в Україні з Януковичем. Тобто, влада йде на відверте порушення закону, в країні відбуваються протести, які засуджує світова спільнота, Янукович - у нас, Лукашенко - у них опиняються в ізоляції і де їм, запитується, шукати підтримку? Звичайно ж, в Росії. У цьому, власне, і полягає російський сценарій, який РФ не вдалося розіграти на 100% в Україні, оскільки наш протест зачепив величезну частину населення.
У Білорусі масштаби на порядок менші і єдиною опорою режиму Лукашенка, проти якого вводить санкції Захід, залишається Росія. Це означає, що Лукашенко, буде йти на поступки РФ і стане ще більш контрольований Росією.
Якщо говорити про українську позицію, то, ясна річ, що наші симпатії на стороні протестуючих. Однак ми повинні бути реалістами, які розуміють, що, найімовірніше, Лукашенко залишиться при владі. Для України, крім іншого, вкрай важливо, щоб в Білорусь не зайшли російські війська, які будуть загрожувати нам з північного флангу. Ситуація небезпечна в тому плані, що Росія може скористатися слабкістю Лукашенка і остаточно перетворити Білорусь на придаток РФ, значно посиливши там свою військову присутність.
Офіційна позиція України на даний момент... Я прочитав заяву Зеленського, що стосується виборів в Білорусі. В принципі, вона саме по собі нейтральна і прийнятна на той час. Він виступив проти вуличного насильства (тобто і нашим, і вашим). Наступна заява нашого МЗС вже після кровопролиття була рішучішою.
- Багато експертів вважають, що білоруський протест, оскільки там немає чіткої ідентифікації лідера і цивілізований світ не розуміє, з ким вести предметний діалог по суті. Світлана Тихановська поїхала в Литву, звідки в своїх відео посилає сигнали про те, що начебто відрікається від подальшої боротьби. Якби протестна хвиля в Білорусі мала персоніфікованого лідера, Захід був би більш рішучий в оцінках і діях?
- Насправді Тихановська і не претендувала на лідерство. Так сталося, що вона стала символічною фігурою, технічним кандидатом, навколо якого об'єдналася вся опозиція. Спочатку було абсолютно зрозуміло, що ця жінка не є політиком і, тим більше, лідером. До речі, в Україні під час Євромайдану теж не було однозначного лідера і нам постійно говорили, мовляв, що це за революція без конкретного ватажка? Але революція не обов'язково повинна мати лідера, головне – наявність структур та інституцій.
В Україні за Януковичі була потужна опозиція і не менш потужне громадянське суспільство. У Білорусі ми цього не бачимо і це є великою проблемою. А за Тихановську люди голосували тільки для того, щоб сказати: «Бацька, йди!».
Разом з тим, революційні процеси дуже часто виносять, народжують, формують лідера, але у свідомих жителів Білорусі зараз просто немає часу, щоб хтось «засвітився» і став реальним, а не декоративним лідером. До того ж, режим Лукашенка може це все придавити на старті.
- Лукашенко, особливо в ці гарячі для Білорусі в прямому і переносному сенсі дні, спирається на силову вертикаль. У світових ЗМІ проходила інформація про те, що в деяких містах правоохоронці схилили щити і, більш того, чи не браталися з протестуючими. Чи може ця тріщина стати руйнівною для усталеного там режиму в разі, якщо Захід буде більш рішучий в оцінках і діях?
- Не треба сподіватися на миттєву всесильність Заходу. Він, до речі, не застосовував санкції до Януковича, Захарченка (екс-глава МВС - ред.), інших представників того режиму, хоча заклики на Майдані звучали часто. Так, Захід висловлював солідарність і висловлював стурбованість, приймаючи відповідного змісту заяви, однак напролом ніхто не йшов. Очевидно, що був закулісний тиск на Януковича, однак реальних санкцій ніхто не вводив. Складно сказати, яким чином Захід буде вводити санкції проти Мінська, але проблема полягає в тому, щоб остаточно не підштовхнути Лукашенка в «обійми» Росії.
Зараз ситуація видається такою, що Лукашенко виграє, але він втратив легітимність. Куди йому бігти при такому політичному розкладі? У Москву, звичайно ж. Єдиний запобіжник цьому сценарію - кількість протестуючих. У нас цей фактор зіграв вирішальну роль, в Білорусі людей вийшло недостатньо. Безумовно, білоруси не мовчать, протести синхронно проходять в різних містах, чого раніше в цій країні не спостерігалося, однак, щоб прибрати диктаторський режим протестна хвиля кількісно слабка. А Лукашенко - це реальний диктатор, який, на відміну від Януковича, не буде коливатися, приймаючи рішення по «зачистці» вулиці.
- В останній рік свого п'ятого президентського терміну Лукашенко всіляко демонстрував орієнтацію на Європу і там, до речі, в деяких його прагненнях йшли назустріч. Чи варто очікувати, що в цьому плані буде безнадійно глибокий відкат назад?
- Лукашенко, правда, намагався, особливо останнім часом, балансувати, але ми повинні розуміти, що вплив Росії на Білорусь - колосальний. Однак коли, здавалося б, Росія була за крок від того, щоб повністю проковтнути Білорусь, Лукашенко починав черговий раунд демонстративної гри зі зближення із Заходом. Але такі «фокуси» Лукашенко дозволяв собі, будучи впевненим, що контролює ситуацію. Зараз же він розгублений і дезорієнтований.
- Як ви вважаєте, чому в Білорусі з моменту розпаду СРСР так і не з'явилася фігура, здатна на рівних реально, а не спонтанно-ситуативно конкурувати з «бацькою»?
- Справа в тому, що русифікація білоруської нації зайшла дуже глибоко. Білорусь фактично не мала своєї державності, а також балансу по лінії влада-опозиція. В Україні завжди, починаючи з часів «Народного Руху», була потужна опозиція, з якою влада просто змушена була рахуватися. У Білорусі цього не було, як не було активного громадянського суспільства. Зараз там вже сформувався середній клас, який, власне і є ядром протестів.
- Як зміниться позиційна лінія Мінська у відносинах з нашою країною, коли у виборчій історії сусідньої країни зразка 2020 року буде поставлено остаточну крапку?
- Суттєвих змін щодо України, думаю, не відбудеться. Лукашенко все-таки збереже владу, однак його позиції значно ослабнуть і навряд чи він зможе відбути повний президентський термін. Але ключова проблема полягає в тому, чи буде сформована реальна - демократична і проєвропейська опозиція. Та в будь-якому випадку, дуже добре, що білоруси вийшли на протести -,та погано, що демонстранти відразу «перескочили» в радикальну фазу. Наш Майдан, незважаючи на всілякі провокації і навіть насильницькі дії з боку силовиків, стояв, як мирний протест. І тільки через два місяці все вже переросло в силове протистояння...
- Багато експертів, і ви в тому числі, в принципі, цілком обгрунтовано, констатують, що Лукашенко залишиться біля владного керма. А як ви вважаєте, ця протестна іскра, яка проявилася в Білорусі в ході нинішніх президентських виборів, згасне надовго, або?..
- У Білорусі формується середній клас. Жителі цієї країни все частіше їздять в Європу і бачать різницю в різних аспектах життя. Тобто, зміни в Білорусі неминучі і демократизація там неминуче станеться, правда, за умови, якщо зараз не трапиться повномасштабна російська інтервенція і РФ не візьме Білорусь повністю під свій контроль. Об'єктивно - Євросоюз поруч, і Білорусі, незважаючи ні на що, не властиво таке поняття як антизахідництво. З ними поруч приклади успіху Польщі, Литви, тобто, вплив Європи неминучий.
- Мінськ сьогодні є переговорним майданчиком з врегулювання ситуації на Донбасі. Що і як зміниться в цьому плані після остаточного фіналу президентських виборів в Білорусі?
- Мені складно уявити, щоб у Білорусі, наприклад, відбулася зустріч «нормандського квартету». Однак оскільки ТКГ (тристороння контактна група - ред.) проводиться без участі самої Білорусі, а також Франції та Німеччини, кардинально навряд чи щось зміниться. Скажімо так: якщо в Білорусі в подальшому не буде кривавих подій, цей переговорний майданчик збережеться. А, можливо, це в майбутньому буде називатися «мінським процесом», перенесеним в Стамбул. Хто знає, хто знає...
Наталія Ромашова
