«Це не кава в Ялті цього літа». Про який план повернення Криму говорить головком Сирський і коли це може реалізуватися — Тарас Жовтенко
В інтерв'ю The Guardian головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що Київ має план деокупації Криму. Як Україна може звільнити окупований півострів та чи може це статися в 2024-му, в ефірі Radio NV розповів безпековий аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко.
— Насправді, про ймовірні сценарії повернення Криму з використанням насамперед військового інструментарію, військові експерти говорили ще роки два тому. І найкраще цей план сформулював в свій час генерал Бен Ходжес, який цілий список російських військових цілей на території півострова написав. Він ще фактично два роки тому говорив, що якщо б у України були ударні засоби, якими ці цілі можна було максимально швидко знищити і перетворити Кримський півострів на непридатний для використання росіянами з військового погляду, то тоді це був би дуже серйозний удар, по-перше, по російських спроможностях не лише в Криму, але і на півдні України.
Ми повинні розуміти, що з військово-технічного і з військово-організаційного погляду для росіян все-таки є велика різниця між східною і південною ділянками фронту. На сході їм набагато легше воювати, тому що там є сухопутний кордон з Україною, по якому їм набагато легше переналаштовувати свою логістику, по якій ми завдаємо системні удари. А на південному напрямку у них саме Крим був основним логістичним хабом. І переналаштувати логістику там набагато важче.
Росіяни пробували [здійснювати] і морські постачання військових ресурсів в Крим, але ми знищили їхні військові кораблі, за поромами ми зараз теж полюємо, і так далі. Щодо Кримського мосту ми для росіян поставили великий знак питання, наскільки він безпечний для такого масштабного постачання військ в Крим. Ми бачимо, вони зараз пробують будувати залізницю через Маріуполь по сухопутному коридору, для того, щоб пробувати [організувати] постачання саме південного угруповання своїх окупаційних військ. Знову ж таки, велике питання, чи буде їм вдаватися це робити, враховуючи, що ми наявними засобами Крим прострілюємо наскрізь. Питання в тому, щоб вибрати правильний час і правильний момент.
Насправді, південь для росіян є набагато більш проблемним зі стратегічного погляду в плані ведення війни, аніж схід. Тому там, дійсно, все впирається в Крим. І якщо йти за цим планом Бена Ходжеса, який в різних варіаціях був озвучений різними військовими експертами — і західними аналітиками, і українськими аналітиками… Тобто йдеться не про те, щоб висаджувати в Криму десант, одразу [атакувати] в лоб. Йдеться не про те, щоб заходити одразу сухопутними військами, наскільки буде можливість, в Крим.
Насамперед йдеться про те, щоб росіяни не могли використовувати територію півострова для військових цілей. А це — не давати їм постачати туди ресурси, обрізати, просто закупорити цей півострів, і системно виносити російські військові цілі, не даючи їм можливості оговтатися, відповідно, відновитися. І тоді, з часом… Це, звичайно, теж не кава в Ялті уже цього літа, наприклад, чи наступного літа, але принаймні [це може реалізуватися у] другій половині 2025-го року, до кінця 2025-го року, якщо ми будемо принаймні з тими темпами, якими ми це робимо зараз, виносити російські військові цілі в Криму. Це змусить росіян по-іншому подивитися на розклад сил в принципі.
Питання стоїть в тому, щоб взагалі зробити Крим абсолютно, як кажуть, безлюдним для росіян з військового погляду; щоб в них там не було жодного цілого військового об'єкта. І щоб все те, що вони туди пробують завозити по мінімуму, щоб воно одразу знищувалося.
А краще, знову ж таки, обрізати їм всю логістику не просто з Криму на материкову частину України, щоб не давати їм можливості перекидати ресурс для їхніх окупаційних військ, принаймні, на запорізькому напрямку… А насамперед треба обрізати постачання з російської території в Крим цього військового ресурсу, який потім використовується росіянами і на півострові, і для того, щоб посилювати свою окупаційну армію на південному напрямку.
І якщо ми зможемо протримати ось цю ізоляцію Криму у військовому сенсі якийсь певний проміжок часу (ймовірніше, це має бути кілька місяців) це буде змушувати росіян, по-перше, переглядати свою військову стратегію щонайменше на південному напрямку. І, по-друге, це має сподобатися нашим західним партнерам, це дуже серйозний фактор тиску на путінський режим.
Тому що у цьому разі можна прямо говорити путінському оточенню: «Шановні, по факту ви вже втратили в військовому сенсі Крим, ви не маєте над ним військового контролю. Якщо ви хочете дочекатися, щоб там дійсно висадився український десант, і в Севастополі підняли жовто-блакитний прапор, і таким чином ваш режим посиплеться, тому що ви це ніяк не зможете пояснити при всій потужності вашої пропаганди вашому ж власному населенню, це один момент, можете тоді почекати. Якщо ні, давайте приймати політичне рішення не лише по Криму, але і по східних територіях України, які вже встигли окупувати».
І це може бути така ймовірна точка входу до політичного врегулювання цієї всієї війни, але ця точка входу, за рахунок ситуації з Кримом, яку ми можемо створити, і переваг, які ми можемо там для себе мати, вона буде максимально посилювати наші позиції за переговорним столом. Навіть якщо говорити про політичне врегулювання і про сценарій деокупації Криму, то більш реалістично це виглядає саме так.
