Медіа
Перегляди: 720
17 квітня 2020

Суспільний рентген

Коли цей матеріал готувався у світ, її не стало. Аж мороз по шкірі – як? Ще пам’ятаються всі інтонації, інтелігентна вимова, впевненість і рішучість попри дещо втомлений голос. Химерна доля – подарувала і… забрала. Давно хотів побачити, почути, поспілкуватися. Вдалося лише раз. На тренінгу у Франківську «Соціологія в журналістиці: як інтерпретувати результати опитувань», який на запрошення доцента кафедри журналістики Прикарпатського національного університету Наталії Марчук провели фахівці  Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва на чолі з Іриною Бекешкіною. Запросили – відмовитись було неможливо. Слава директорки Фонду летіла поперед неї. Її аналітичні публікації, особливо в передвиборні періоди, були неперевершеними на тлі подібних служб і фахівців. Короткий спалах одноденного тренінгу, який не зникне в небуття. Бо єдиний. Пані Ірини не стало. Раптово, несподівано відійшла у кращі світи. Як? Лиш-лиш провела тур із семінарами-тренінгами, потягами-переїздами! Це стало шоком не лише для її соратників і друзів, а для всього прогресивного суспільства. Україну покинула "лицарка демократії та Незалежності України", так її називали.  А ми повертаємося до теми соціології.

Сергій Шаповалов, Ірина Бекешкіна, ІгорТерлецький, Юрій Горбань

Цьогоріч нас чекають вибори. Можливо, й не одні. Точно непрості, а які в Україні були простими? І коли ж люди не шкодували за свій вибір? І як його зробити максимально продуманим за такої кількості різноманітних впливів – медіа, експертів, технологів, консультантів, політологів, соціологічних досліджень? О, сьогодні саме про останні й поведемо мову. Бо вплив їхній на волевиявлення таки великий, із цим не посперечаєшся.

Тренінг виправдав усі сподівання, хоч і працювали всього кілька годин. Цього часу виявилося достатньо для того, щоб ознайомитися і з «правильними», і з продажними соціологічними службами, які маніпулюють чи й відверто брешуть. За чималі гроші. Список тих других, так званих продавців рейтингів, на жаль, незрівнянно більший. Тому українським виборцям часто доводиться шукати ложку меду в бочці з дьогтем.

Зліва - доцент ПНУ Наталія Марчук, третя справа - студентка Оксана Лукіянчук. На семінарі з Іриною Бекешкіною у Львові.

Пані Бекешкіна коротко окреслила соціологічні поняття, зупинилася на методах – фокус-групи, глибинні інтерв’ю, експертні опитування. Пояснила, чому і коли опитують, скажімо, 10 чи 2 тисячі респондентів. Відтак зупинилась на інформуванні населення на прикладі земельної реформи:

- Інформаційно це питання було провалено. Треба було вивчити – чому люди бояться земельної реформи? Передбачити все в законі, щоб перестали боятися, а тоді вже проводити конкретні речі. А не так, що прийдуть іноземці, вивезуть чорноземи. Чи земля – це наша Батьківщина і т.д. Ось пані, в якої беру молочні вироби, боїться, що це вже останній рік, бо продадуть і розорють пасовища. І ця селянка не одна така. А це ж можна було легко з’ясувати в дослідженні, відтак працювати з людьми. Попрацювати із законом. Соціологія могла тут допомогти, та, на жаль…

Або ж ми опитували, чому люди були проти НАТО. Стандартні дві причини. Що НАТО – агресивний імперіалістичний блок, такі пережитки радянських часів. І друге – що Україну можуть долучити до військових дій. Далі питаємо: «Як ви вважаєте, як ухвалюються рішення в НАТО? Простою більшістю, рішенням старих членів чи консенсусом?» Так от, правильних відповідей було всього 15-18 відсотків – що консенсусом. Тобто, люди не знали елементарного і думали, що з нами там робитимуть, що завгодно.

Тут варто пригадати й маніпуляції нечесних соціологів, які запитували отак: «Чи підтримуєте ви членство в НАТО, якщо це може викликати конфлікт із Росією!»

Соціологія, отже, дає можливість робити ці публічні дискусії змістовно. Моніторинг соціологічних досліджень ведеться з 1992 року, і дуже цікаво простежувати, як змінюється з роками наше суспільство.

Практична роль соціології – вона є посередником між владою та суспільством. Я далека від думки, що голос народу – голос Божий, але його, безперечно, треба знати. І часом він буває вирішальним.

Важливо відрізняти справжні соціологічні опитування від опитування журналістами перехожих на вулиці чи опитувань глядачів телеканалів. 

Дуже люблять українці слово «рейтинг». Наприклад, був рейтинг у Зеленського 73 відсотки, а став 50. По-перше, 73 – це з тих, хто голосував. По-друге, рейтинг довіри і рейтинг виборчий – це різні речі хоча б тому, що довіряти можете кільком, а голосувати треба за одного.

Комунікаційний менеджер Фонду Юрій Горбань розповів про «опитування», які перед виборами проводять на певних сайтах. Тут потрібно дивитися, хто власник сайту. Відповідно і «переможці» на таких сайтах різні, але це не має нічого спільного з реальністю.

Політичний аналітик Фонду Сергій Шаповалов зупинився, власне, на маніпуляціях, яких не цураються деякі служби і центри. І як простій людині розібратися в такій думці – «маніпулятор викриває маніпуляторів у маніпуляціях»? А треба розбиратися, в іншому випадку не варто і знайомитися з результатами соцопитувань. Вас неодмінно ошукають!

Експерт розповів про види маніпуляцій, а вони дуже, з дозволу сказати, «творчі». Ось кілька.

1. Вже саме формулювання питань і варіантів відповіді кудись спрямовує (це було добре видно, зокрема, на прикладі Закону про ринок землі – авт.), часто маніпулюють в уточненнях до запитання. 

2. Маскування недостатньої вибірки за допомогою відсотків. Наприклад питають серед прихильників партій: «Який варіант гарантування безпеки був би, найкращий для України?» Відповідь серед прихильників «Голосу» - 75 відсотків за вступ до НАТО, 43 відсотки – серед прихильників «Слуги народу». Колонка «Голосу»в  інфографіці виглядає вдвічі більшою. Та коли згадати, скільки ці партії набрали на виборах, картина різко змінюється.

3. Маніпуляції криються у дрібному шрифті, точно, як у банальній рекламній продукції. Читати треба все, бо уточнення, які майже неможливо прочитати, можуть перевертати все з ніг на голову.

4. Маніпуляції в заголовках. Наприклад, навіть солідна «Українська правда» дозволила собі заголовок «Діяльність уряду і Гончарука підтримує лише 6% українців». Тим часом, ще 34 відсотки, як вказано на діаграмі, підтримували окремі заходи уряду. А із заголовку виходило, що 94% його взагалі не підтримували.

- Загальне правило таке – там, де є цифри, треба завше залишати поле для сумніву, - підсумував Сергій Шаповалов. І це стало добрим підсумком кількагодинної розумової роботи, теоретичної і практичної.

Відповідальність журналістів не менша, ніж соціологів – напрошувався висновок. Гарний висновок, і спонукання до подальшого саморозвитку. Правда ж, неприємно, коли тебе обманюють, як якого неука?

Ігор ТЕРЛЕЦЬКИЙ.