Сибірський батальйон йде в атаку: як наступ добровольців вплине на Путіна і його оточення

Насправді всі ці акції – активність таких груп як РДК, Легіон "Свобода Росії" чи Сибірський батальйон – та засоби, які використовуються, щоб зменшити російський воєнно-політичний потенціал, вкладаються у цікаву і правильну стратегічну рамку. Ми дуже добре вивчили гібридний інструментарій, який рф напрацьовувала ще до 2014 року. Потім у першій фазі гібридної агресії проти України цей інструментарій був використаний проти нас. Зараз йде друга фаза, вже повномасштабна війна. Але вона теж починалася і до певної міри продовжується як збройний конфлікт з елементами гібридних операцій.

Все це ми дуже добре вивчили і поступово починаємо використовувати ці гібридні інструменти проти самої росії. І як показує практика, навіть сьогоднішні новини – коли цей інструментарій використовувати проти путінського режиму і путінських силових структур, то ми бачимо дуже цікаву картину. Російська влада абсолютно не готова протидіяти такому гібридному інструментарію. Зрештою це проявляється в тому, що вилітають безпілотники на територію рф, заходять воєнізовані угруповання, які складаються з росіян і формально не мають відношення до ЗСУ тощо.

Російський військовий і безпековий блоки виявилися абсолютно безпорадними перед такими речами. Вони реагують постфактум і максимально некоректно.

Якщо ж говорити про вплив гібридних операцій на путінський режим і відповідно на населення рф, то насамперед розрахунок робиться на те, щоб цей інструментарій впливав не стільки на російське населення, скільки на певну частину оточення путіна. Головна задача цих гібридних інструментів полягає в наступному: показати, що попри всі ілюзії російської пропаганди, путінський режим і його посіпаки абсолютно не контролюють ситуацію по всій вертикалі в рф. Це відкриває певне вікно можливостей для тих, хто, можливо, хотів би позбутися цього кривавого диктатора, а також створює правильну картину реальност  серед потенційних охочих. Тобто путін не є настільки всемогутнім – не контролює ситуацію і навіть силовиків. Так, він може залякати певну частину свого оточення, але чим нижче ми спускаємося за ієрархією у регіони, тим менше цього контролю.

Зрештою, це прямий і вітвертий натяк тій частині путінського оточення, яка, можливо, хоче щось змінити, але має певне побоювання – що їхні страхи насправді марні.

Що стосується населення рф, то воно вже підтягнеться за тими, хто хоче змін. По кейсу з Пригожиним ми побачили, що щойно з'являється якась альтернатива, російське населення одразу відкидає свою лояльність до путінського режиму і дуже радо вітає тих, хто показує реальну силову альтернативу цьому режиму.

Що стосується путінських виборів 17 березня, тут два важливих моменти. По-перше, російська пропагандистська машина максимально підготувалася до таких подій, і вони практично не потрапляють в російський інформпростір. Принаймні до виборів режим буде намагатися максимально замовчувати такі ситуації. І по-друге, якщо щось і проникне в інформаційне поле, близьке до офіційних джерел, то російська пропаганда намагатиметься повністю викрутити ситуацію і показати, що путінська передвиборча стратегія про війну проти України і конфронтацію з Заходом є правильною. Мовляв, є загроза, ми в небезпеці – і треба захищатися. Це план Б путінської пропаганди.

Після виборів це табу буде зняте. І є багато свідчень того, що після перепризначення путіна російським царем на наступний термін –  пропаганда це покаже заднім числом. Зокрема, ці процеси будуть пов'язані з поновленням мобілізації на росії. І для того, щоб пояснити російському населенню необхідність мобілізації, треба створити так званий фон тривожності. Не завдяки діям російських добровольців, а за допомогою пропаганди. Тобто постфактум вони можуть розкрити, що такі інциденти були, і тому всі бігом до військкоматів.