Сєвєродонецьк переїжджає?
Складається чітке враження, що чим менше проукраїнського в тій чи іншій ініціативі, тим «патріотичніше» звучить її назва. Завтра, 22 лютого, «Український фронт» збирає депутатів усіх рівнів з південно-східних областей та АР Крим. Проведення цього з’їзду лише підвищить градус конфлікту у суспільстві, бо:
- по-перше, з’їзд ініціюють насамперед політики (до яких доєднуються неполітичні об’єднання), які і складатимуть левову частку його учасників. Це не низова ініціатива, не прояв самоорганізації незгідних з Майданом та його вимогами. Це первинна відмінність Фронту від Майдану як явища. Тому логічним є питання: наскільки така ініціатива взагалі відображає позицію жителів Сходу і Півдня, наскільки вона «їхня»?
- по-друге, заклики до відновлення конституційного ладу, чомусь, поєднуються з вимогами формально-федералізації, а по суті є сепаратистськими і суперечать Конституції. Будь-які заклики до порушення унітарного державного устрою, особливо зараз, ніяким чином не сприятимуть вирішенню нинішньої кризи. Навпаки, вони поглиблять кризу, зроблять Україну ще вразливішою, а головне – спростять подальше втручання Росії, яка формально отримає привід «захищати» Схід і Південь від «бандерівців/терористів». В цьому – друга відмінність Майдану від цієї ініціативи: Майдан не закликає до розколу, не вважає населення Сходу і Півдня ворогами чи навіть опонентами, не піддає сумніву, що єдність України треба зберегти.
Отже, Майдан має розуміти: Схід і Південь у більшості своїй не розуміє природи Майдану, не розуміє і не підтримує його вимог, не знає, ХТО насправді майданівці і ДЛЯ ЧОГО вони вимагають те, що вимагають. Є міфи про Майдан на Сході і Півдні, і ці міфи грають на руку тим, хто хоче провести вододіл між Сходом і Заходом, посиливши їх. В той же час Схід і Південь однозначно є менш протестно активними, аніж Захід, Центр, Київ. Тому сепаратистські ідеї формулюються і поширюються за схемою «згори-донизу», а не навпаки, але це дає можливість політикам формулювати зміст дискусій на локальному рівні, створювати контент для місцевих медіа і штучно підбурювати настрої, загострювати поляризацію.
Майдан має зробити наступне: після вирішення ключових питань у Києві з конституційною реформою, призначенням дострокових виборів і новим урядом треба негайно починати роботу зі Сходом і Півднем. «Український фронт» сьогодні – це результат забуття, в яке остаточно відійшов Схід після Помаранчевої революції, поступово віддаляючись в плані цінностей від іншої частини України. Нав’язувати цінності та ідеї Сходу не варто, але пояснити, що зараз відбувається в контексті Майдану, нехай навіть і в ретроспективі – це завдання номер один після вирішення політичних питань. Інакше – заяви про федералізацію стануть реальністю: з одного боку, через загальну індиферентність Сходу і стереотипи, в полоні яких живуть пересічні східняни, а з іншого – через пост-Майдан, який не зможе донести до своїх співвітчизників те, без чого єдиної України не буде.
