Сєвєродонецьк переїжджає?

Складається чітке враження,  що чим менше проукраїнського в тій чи іншій ініціативі, тим «патріотичніше» звучить її назва.  Завтра, 22 лютого, «Український фронт» збирає депутатів усіх рівнів  з південно-східних областей  та АР Крим.   Проведення цього з’їзду лише підвищить градус конфлікту у суспільстві, бо:

• по-перше,  з’їзд ініціюють насамперед політики (до яких доєднуються неполітичні об’єднання), які і складатимуть левову частку його учасників. Це не низова ініціатива, не прояв самоорганізації незгідних з Майданом та  його вимогами. Це первинна  відмінність Фронту від Майдану як явища.  Тому логічним є питання: наскільки така ініціатива взагалі відображає  позицію жителів Сходу і Півдня, наскільки вона «їхня»? 
• по-друге, заклики до відновлення  конституційного ладу, чомусь, поєднуються  з  вимогами формально-федералізації, а  по суті є сепаратистськими  і суперечать Конституції. Будь-які заклики до  порушення унітарного державного устрою, особливо зараз, ніяким чином не сприятимуть вирішенню нинішньої  кризи. Навпаки,  вони  поглиблять кризу, зроблять Україну ще вразливішою, а головне –  спростять подальше втручання Росії, яка формально отримає привід «захищати» Схід і Південь від  «бандерівців/терористів». В цьому – друга  відмінність Майдану від цієї ініціативи: Майдан не закликає  до розколу, не вважає населення Сходу і Півдня ворогами чи навіть опонентами, не піддає сумніву, що  єдність України треба зберегти. 

Отже,  Майдан має розуміти:  Схід і Південь у більшості своїй не розуміє природи Майдану, не розуміє і не підтримує його вимог, не знає, ХТО насправді  майданівці і ДЛЯ ЧОГО вони вимагають те, що вимагають. Є міфи про Майдан на Сході і Півдні, і ці міфи грають на руку тим, хто хоче провести вододіл між Сходом і Заходом, посиливши їх.  В той же час Схід і Південь однозначно є менш протестно активними, аніж Захід, Центр, Київ.  Тому сепаратистські ідеї  формулюються і поширюються за схемою «згори-донизу», а не навпаки, але  це дає можливість політикам формулювати   зміст  дискусій на локальному рівні, створювати контент для місцевих медіа і штучно підбурювати настрої, загострювати поляризацію.

Майдан має зробити наступне:  після вирішення  ключових питань  у Києві з конституційною реформою, призначенням дострокових виборів і новим урядом  треба  негайно починати роботу зі Сходом і Півднем. «Український фронт»  сьогодні – це результат  забуття, в яке  остаточно відійшов Схід після Помаранчевої революції, поступово віддаляючись в плані цінностей  від іншої частини України. Нав’язувати цінності та ідеї Сходу не варто, але  пояснити, що зараз відбувається  в контексті Майдану,  нехай навіть і в ретроспективі – це завдання номер один після вирішення політичних  питань. Інакше –  заяви про федералізацію  стануть реальністю: з одного боку, через  загальну індиферентність  Сходу і стереотипи, в полоні яких живуть пересічні  східняни, а з іншого – через  пост-Майдан, який не зможе  донести до своїх співвітчизників те, без чого єдиної України не буде.