Серед народних депутатів є одиниці, яким Донбас болить, а іншим байдуже, — Золкіна

Анастасія Багаліка: Сьогоді відбулася дискусія щодо блокади Донбасу. Яка ваша позиція?

Марія Золкіна: На мій погляд, нинішній режим обмежених, фактично відсутніх, економічних контактів з непідконтрольною територією точно не наближає повернення цих територій. Навіть маючи обмежені зв’язки, які є інструментом держави, за допомогою якого вона може тиснути на самопроголошені формування, застосування цього інструменту може супроводжуватися кроками більшої відкритості держави в соціальній і гуманітарній політиці відносно громадян, які проживають на непідконтрольній території.

Якщо ми залишаємо все в нинішньому вигляді, то блокада означає розрив не тільки економічних і торгівельних зв’язків, а й певну ізоляцію громадян, які залишаються на окупованій території, їхнє наближення в ідеологічному плані якщо не до РФ, то до ідеї окремого від решти України проживання.

Анастасія Багаліка: Чи були на вашій дискусії ті, хто наводив протилежні аргументи?

Марія Золкіна: Дискусія була гаряча. Я навіть не очікувала, що за три місяці будуть вирувати емоції. У нас були і прихильники позиції, що блокада однозначно дає більше плюсів Україні. Основні аргументи за нинішній режим блокади:

• Відповідність загальнодержавним широким інтересам України.
• Україна перекладає економічний тягар за утримання цих територій на «ЛНР», «ДНР», хоча тут були суперечки. Противники блокади говорили, що ці підприємства не на повну, але будуть працювати, їхні прибутки лишатимуться в місцевих бюджетах.

Ті, хто вважали блокаду недоцільною, апелювали теж до довгострокових наслідків, пов’язаних передусім з відносинами між громадянами, тому що інформаційних зусиль держав з пояснення своїх кроків недостатньо.

Не менш гарячі дискусії, ніж сьогодні, ми мали під час обговорення у фокус-групах. Фонд «Демократичні ініціативи» проводив дискусії у Старобільську, Слов’янську, Покровську та у Сєвєродонецьку.

Люди не бачать цілісної державної політики відносно конфлікту, можливості повернення цих територій під юрисдикцію України та відносно відбудови навіть підконтрольного Донбасу.

Населення на прифронтових територіях вважає, що блокада — це політична акція. Змінити цю думку в уявленнях населення Донеччини і Луганщини буде дуже складно.

Анастасія Багаліка: Тема заборони торгівлі з Донбасом надзвичайно емоційна. Чи звучали на вашій дискусії рецепти вилучення емоцій? Наскільки емоції заважають нам думати раціонально?

Марія Золкіна: Сьогодні на дискусії емоції не заважали прихильникам різних позицій висловлювати аргументи.

Більшість людей, які аналізують ситуацію, погоджуються з тим, що держава повинна робити якісь кроки за іншими напрямками державної політики. Можна тримати режим відсутніх економічних зв’язків з непідконтрольними територіями. Нічого не заважає державі полегшити режим перетину лінії розмежування, і далі полегшувати доступ української молоді до освітніх закладів на території України. Держава може сказати: «Якщо ви хочете виїхати з цієї території, ми можемо запропонувати вам щось більше 400 гривень допомоги». Це буде рука допомоги для громадян, які вагаються.

Під час фокус-груп люди говорять, що у всьому винен президент.

Складається враження, що є окремі люди у Верховній Раді, я маю на увазі народних депутатів, яким персонально болить те, що відбувається, решті байдуже. Проблема не в тому, що вони не хочуть. Їх не цікавить ця проблема.

Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб є фактично в опозиції до уряду, частиною якого є. Воно не має підтримки в інших міністерств.