Санкційний резервуар вичерпано? Які ще санкції Євросоюз може та має запровадити проти Росії

Аналітика
Перегляди: 1398
14 березня 2023

 

 

Максим Марциновський,
студент магістратури
з державного управління
Центрально-Європейського університету

 

«ЄС зосередиться на зміцненні вже чинних санкцій замість ухвалення нових», – саме з таким заголовком вийшли статті багатьох українських медіа-видань на початку березня. Стверджується, що дипломати з десятка малих і великих країн ЄС побоюються, нібито нові санкції проти будь-яких секторів російської економіки, які ще не підпали під обмежувальні заходи, зашкодять Євросоюзу більше, аніж Росії. Європейські посадовці апелюють до критично необхідних для сільського господарства їхніх країн російських добрив, залежності від титану, збагаченого урану та деяких інших видів сировини, імпорт яких досі не було обмежено.

Однак наскільки насправді санкційний потенціал ЄС вичерпано? Висновки європейських посадовців не  поділяє українська влада: наприклад, міністр енергетики Герман Галущенко і радник голови ОП Михайло Подоляк вкотре висловилися про необхідність подальшого посилення санкційного тиску. Проте їхні заяви мають суто політичний характер.

Обґрунтовані пропозиції щодо такого посилення формує низка міжнародних аналітичних центрів і адвокаційних груп, зокрема Центр європейської політики та Міжнарода робоча група з питань російських санкцій. На основі їхньої аналітики можна виокремити перспективні сфери санкційної роботи ЄС за трьома напрямами: запровадження нових санкцій у секторах, де їх ще не введено, посилення вже чинних санкцій і боротьба з їх обходом.

Простір для посилення чинних санкцій

У 2021 році понад 60% російського експорту припало на нафтогазову галузь. Цей експорт забезпечує понад 40% доходів федерального бюджету – тобто нафта й газ відіграють в економіці держави-агресора без перебільшення ключову роль. Запровадження ембарго та цінових обмежень на російські нафту та нафтопродукти стало важливим проривом у санкційній політиці ЄС. Однак питання ціни на російську нафту, встановленої на рівні 60$ за барель,  залишається проблематичним. Така стеля хоч і призводить до скорочення російських нафтогазових доходів (у січні-лютому 2023 року вони впали на 40%), однак є лише незначним посиленням санкційного режиму порівняно з досанкційним статус-кво. Натомість Міжнародна робоча група з питань російських санкцій радить встановити обмеження ціни на рівні 35$ за барель, що знизить очікувані доходи нафтового експорту в 2023 році до 100$ мільярдів. Деякі партнери України, як от Естонія, виступають за ще жорсткіші обмеження – на рівні 30$ за барель. Справді ефективні санкції в цій галузі вимагають більш амбітних обмежень.

Дані: Росстат. Секторальна структура російського експорту в 2021 р.

Відключення всіх російських банків від міжнародної платіжної системи SWIFT задля обмеження їхнього доступу до експортно-імпортних та багатьох інших фінансових операцій стоїть на порядку денному ще з 2014 року, коли відбулася  анексії Криму і почалася війн на сході. Попри те, що  від SWIFT поступово відключають все більше російських банків (зокрема в лютому санкції поширилися на «Альфа-банк» і «Тінькофф Банк»), наявність ще не відімкнених банків створює можливості для обходу обмежень через них. Щоб цю можливість нейтралізувати, російську банківську систему необхідно відключити від SWIFT повністю.

Нарешті, сфера технологій. Попри всі обмеження, вже запроваджені в цій галузі, 38% російського імпорту IT-технологій та 63% імпорту електронного обладнання в листопаді походили з ЄС, Британії та США. Ці технології та компоненти обладнання сприяють розвитку російської військової машини – росіяни знайшли способи  використовувати компоненти навіть суто цивільних товарів у воєнних цілях. Щоб це припинити, необхідно  остаточно заблокувати доступ до всього  програмного забезпечення, що імпортується з ЄС в Росію, та припинити поставки електронного обладнання. Такий крок не лише ще більше обмежить воєнні можливості Росії, а й доб’є російські сфери високих технологій і машинобудування.

Нові сектори, які необхідно санкціонувати

Дані: Eurostat. Динаміка торгових відносин між ЄС і РФ у 2021-22.

Розпочати варто з атомної енергетики – сфери,  важливість якої досить недооцінена. У 2021 дохід Росії від експорту сирого та збагаченого урану склав майже 9$ мільярдів, а портфель замовлень на будівництво атомних електростанцій досяг 140$ мільярдів – разом це майже половина від доходів нафтогазового експорту. Окрім наповнення російського бюджету, продовження співпраці з «Росатомом» означає просування російських відносин з країнами-партнерами та посилення російського впливу в світі через прив’язку партнерів до російських ядерних технологій, кодексів і стандартів. У рамках потенційних санкцій проти атомного сектору експерти пропонують передусім ввести ембарго на постачання ядерної продукції (зокрема урану, доходи від експорту якого за 2022 зросли на 20%) з Росії та заморозити всі контракти на будівництво атомних електростанцій.

Болючою темою залишається російськи природний газ. Через спротив окремих членів Союзу в цій галузі так і не було запроваджено санкції, однак частка Росії в газовому імпорті ЄС за рік скоротилася з 41% до 13%. На тлі знищення «Північних потоків» та значного скорочення постачання газу іншими трубопроводами, експорт скрапленого газу з РФ зріс у 2022 році на 20%, що може свідчити про спроби деяких урядів і компаній обійти проблеми з газопроводами та продовжити активну закупівлю російського газу. Саме тому важливим кроком буде запровадження ембарго на імпорт російського скрапленого газу до ЄС і подальше скорочення використання трубопровідного газу.

Метали та дорогоцінні мінерали є ще одним важливим для російської економіки сектором – у 2021 на нього припало понад 10% російського експорту. Продукція російської металургійної промисловості й досі активно використовується європейцями у виробництві автомобілів і літаків, що робить ці сектори економіки окремих європейських держав залежними від торгівлі з державою-агресором, а найбільша алмазовидобувана  компанія з Росії «Алроса», яка відкрито фінансує окремі військові проєкти, продовжує активно постачати свої діаманти до Європи. Таким чином, остаточне припинення експорту всієї російської продукції з цієї сфери є питанням економічного тиску на Москву, перекриття шляхів фінансування війни та безпеки стратегічних галузей європейських економік.

Ще одна важлива сфера, щодо якої досі не було впроваджено жодних обмежень – це експорт російських добрив. Доход країни від експорту добрив у 2022 році зросли на 70%, а це означає, що торгівля розвивається. Це посилює небезпечну ситуацію залежності сільського господарства багатьох країн ЄС від поставок добрив з Росії, що слугує для останньої черговим засобом впливу на європейських партнерів (недарма роспропаганда традиційну свою мантру про «замерзаючу Європу» періодично розбавляє мантрою про «голодуючу Європу»). Загалом галузь хімічної промисловості, до якої входять і добрива, є четвертою за величиною статтею російського експорту після нафти, газу та металів – у 2021 на неї припадало близько 8% експорту, тому скорочення використання російських добрив і поступова відмова від них  важливі й з точки зору економічного тиску на РФ.

У перелічених секторах існує сильна залежність окремих європейських країн від поставок з Росії,  що  може вдарити по їхніх власних економіках у разі запровадження санкцій. У цій статті не розглядаються ідеї того, як ЄС може скоротити споживання товарів з Росії або перебудувати свої логістичні ланцюги поставок і диверсифікувати джерела постачання. Європейським лідерам доведеться зробити ще багато, щоб  зменшити свою залежність від Росії, однак навіть доки ухвалення санкцій на рівні ЄС неможливе, ніщо не заважає окремим державам скорочувати або взагалі відмовлятися від цих поставок без рішення з Брюсселя, як це відбувається з газом.

Боротьба з обходом санкцій

Безсумнівно, вплив санкцій на російську економіку не буде таким, як очікується, доки існуватимуть доступні Кремлю засоби для обходу цих санкцій. Тут варто виділити роль неетичних європейських компаній у недотриманні санкцій.

Лише близько 8% європейських компаній покинули Росію з початку великої війни. Незважаючи на те, що продовжувати економічну діяльність в РФ означає допомагати їй вести війну, сплачуючи податки, частина з яких іде на виробництво та закупівлю військової техніки й озброєння, багато брендів надають перевагу власним прибуткам, а не соціальній відповідальності й офіційно задекларованим цінностям. Деякі компанії обґрунтовують продовження своєї роботи в Росії гуманітарними міркуваннями, однак це може слугувати виправданням хіба що в сферах товарів першої необхідності, таких як певні продукти харчування та медичні засоби, але аж ніяк не коли йдеться про магазини меблів, транспортні компанії, банки тощо. Більше того, деякі компанії нібито навіть збираються відновлювати або нарощувати присутність на території країни-агресора. Чимало фірм використовують треті країни для обходу санкцій: наприклад, деякі бренди одягу планують постачати до Росії продукцію через Туреччину. Іншим прикладом слугує те, як європейські компанії допомагають росіянам перевантажувати нафту на танкери «тіньового флоту» біля берегів Греції.

Зображення: LeaveRussia. Ситуація з виходом європейських компаній з РФ.

Перед європейськими лідерами стоїть завдання посилити роботу з покарання компаній, які намагаються обходити санкції, а також сприяти самообмеженню компаній, діяльність яких не підпадає під обмеження. Уже існують портали на кшталт LeaveRussia, де зібрано доволі вичерпні дані про європейські фірми, які продовжують відкрито мати справу з росіянами, а там, де ці зв’язки приховано, доведеться проводити окремі розслідування.

У Євросоюзі існує посада спеціального посланника ЄС з питань імплементації санкцій, але варто було б розглянути можливість створення якоїсь повноцінної європейської інституції, яка  провадила б моніторинг  і аналіз виконання санкцій, викривала би порушення санкційного контролю та карала би компанії-порушниці. Ця структура могла би також взяти на себе роль посередника між європейськими чиновниками та компаніями, організовуючи зустрічі на кшталт нещодавніх переговорів представників ЄС і США з керівниками компаній діамантової промисловості й торгівлі. Це продемонструвало б серйозність намірів боротися за ефективну імплементацію санкцій і посприяло б цій ефективності.

Таблиця з коротким викладом рекомендацій зі статті.

Висновок

Незважаючи на заяви деяких європейських посадовців, санкційний інструментарій ЄС ще  не вичерпаний, а європейці  перебувають лише на середині цього шляху. Звичайно, наведений тут список сфер і заходів не претендує на  вичерпність, адже жодні санкції проти Росії зайвими не будуть. Однак варто бути реалістами та визнати, що цілковито ізолювати Росію не те, що від світової, а навіть від європейської економіки неможливо, як і неможливо змусити геть усі компанії з країн ЄС покинути Росію. Тому тут перелічено лише основні сфери, санкціонування яких є критично важливим для обмеження здатності РФ вести загарбницьку війну. Впровадження та посилення санкцій у цих секторах, а також кращий контроль за їхнім дотриманням дало б змогу в подальшому завдати російській економіці значно серйознішої шкоди, аніж минулого року.

У цій статті не було загадано таких цінних для посилення санкційної політики заходів, як продовження терміну дії санкцій між кожною їх пролонгацією, відмова від європейського принципу одностайності в голосуванні за санкції,  внесення Росії до чорного списку FATF і визнання її державою-спонсором тероризму. Їх не було згадано з тієї причин, що попри корисність таких кроків, до питання їх ухвалення залучено дуже багато стейкхолдерів, частина з яких чинять затятий спротив цьому процесу, тому на відміну від секторальних санкцій і технократичних рішень такі кроки не виглядають реалістичними в короткостроковій перспективі. Однак дійти до інших запропонованих рішень цілком можливо вже цього року, і чим швидше – тим краще, адже дні зволікання в цьому питанні вимірюються не економічними збитками, а втратами людських життів передусім.

Панорамне фото: Getty Images 

Останні новини з категорії Аналітика

Як група Вагнера експортує правління в стилі Путіна в Африку

Омар Ашур зазначає, що група Вагнера застосовує авторитарні методи в Африці для встановлення режимів у стилі Путіна і підриву демократичних...
2 лютого 2024

Стратегію визначає війна. Як Сумщина тримає економічний фронт

Економічні збитки в Сумській області внаслідок російської агресії та стратегію відновлення виробничих потужностей в регіоні проаналізував Се...
24 січня 2024

По той бік океану буде гаряче

Виборча кампанія в США, складні відносини між Аргентиною й Бразилією та непопулярний уряд у Канаді примусять дипломатів працювати 24/7, вваж...
14 січня 2024

2024 рік стане визначальним. Про ілюзії та реальність для України

Про те, який вигляд матиме поствоєнна архітектура безпеки навколо України — Марія Золкіна для NV
9 січня 2024