Російська ядерна зброя на території Білорусі: як реагуватимуть Китай, США та ЄС – коментар Тараса Жовтенка
Російська ядерна зброя на території Білорусі – шантаж чи реальність? Чи реагуватиме Китай на ядерні погрози Росії? Чим відповість ЄС і НАТО на ядерні погрози Путіна? Ці та інші питання в інтерв'ю Радіо Свобода прокоментував безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Жовтенко.
– Чи реально, що Путін розмістить ядерну зброю в Білорусі, чи це лише шантаж, і Москва не піде на такий крок?
– Ймовірність того, що Путін розмістить ядерну зброю в Білорусі, народилася не сьогодні, не вчора і не позавчора, це трек російської агресивної політики, який фактично має місце протягом останніх трьох років. Тема російської ядерної зброї в Білорусі почала активно обговорюватися в другій половині 2020 року. В 2021 році ці розмови почали набувати обрисів на рівні двох вождів двох режимів – РФ і Республіки Білорусь. А в 2022 році розпочалися практичні кроки – в лютому того ж року в Білорусі пройшов так званий референдум, за результатами якого нейтральний і без'ядерний статус держави був вилучений з Конституції Республіки Білорусь. Таким чином, були створені нібито правові передумови, і в червні 2022 року білоруський диктатор Лукашенко офіційно звернувся до Путіна з проханням передати Білорусі оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер-М». Це та модифікація комплексів, яка може бути носієм тактичної ядерної зброї. У грудні 2022 року Лукашенко оголосив, що ці ОТРК були поставлені на бойове чергування в Республіці Білорусь. Іншими словами, це рішення жодним чином не було несподіваним ні для Росії, ні для Білорусі, ні для Заходу. Більше того, можна було навіть очікувати, що Путін за логікою речей мав би спочатку розмістити ядерну зброю на території Білорусі, а вже потім розпочати збройну агресію проти України. Адже якби ця зброя була на території Білорусі до 24 лютого 2022 року, це, очевидно, значно посилило б позиції російського ядерного шантажу, і хто знає, наскільки вони вплинули б на рішучість Заходу допомогти Україні. Але Путін не став чекати повної готовності військової інфраструктури в Білорусі і, відповідно, почав війну до того, як Білорусь була готова мати ядерну зброю на своїй території. Тому, враховуючи те, як диктаторські держави підійшли до цієї ситуації, можна очікувати, що щось у цьому плані може дійсно з'явитися на території Білорусі. Більше того, ядерний шантаж Кремля не обмежиться Білоруссю. Починаючи з 2014 року, ми постійно очікуємо, що ядерна зброя може з'явитися в окупованому українському Криму. Тому такі кроки російського режиму фактично вписуються в російську стратегію "вставання з колін". Росія, зрештою, хоче, щоб США визнали її наддержавою, ядерною країною, якою колись був Радянський Союз, і, відповідно, поділили світ на два полюси і сфери впливу. Власне, це те, чого путінський режим стратегічно домагався від самого початку цієї гібридної агресії як проти України, так і проти Заходу. Тому ця погроза розміщення російської ядерної зброї в Білорусі є, з одного боку, справді спробою хоча б призупинити постачання західної зброї в Україну, а з іншого боку, ми повинні розуміти, що такі кроки насправді вписуються в стратегію Кремля бути гравцем принаймні на регіональному рівні.
– А яка може бути реакція Китаю на ядерні погрози Путіна, бо те, що ми бачимо попередньому, то вона досить стримана. Чи не прилетить Путіну з Пекіна це?
– Знаєте, тут є правова лазівка, якою російський диктатор, очевидно, скористається. У них з Білоруссю є двостороння правова рамка про союзну державу, і в контексті цієї рамки Путін може сказати, що технічно російська ядерна зброя не розміщена за межами російської території, тому що, якщо подивитися на територію Росії і Білорусі з точки зору цієї міжнародної правової рамки, то вони, по суті, свій ядерний арсенал посовали по їхній спільній території. Що стосується позиції Китаю, то навряд чи цей крок Путіна був розроблений і узгоджений з Сі Цзіньпінем, але він й не несподіванкою або сюрпризом для китайської сторони. Навіть більше – те, що зараз робить Путін, грає на руку китайському керівництву – китайський лідер може максимізувати свої бали, виглядаючи поміркованим, миролюбним, прихильним мирного політичного врегулювання, і це, в кінцевому підсумку, зміцнює його позицію в діалозі із Заходом. Тому що він може умовно стверджувати, що, по-перше, має вплив на Путіна і зможе його певною мірою контролювати, а по-друге, має власний «мирний план» з 12 пунктів, що робить його своєрідним миротворцем і посередником у цій ситуації.
– Якщо припустити, що Росія все ж почне переміщення ядерної зброї до Білорусі, що повинен робити Захід, яка може бути його реакція?
– Захід, очевидно, відреагує у свій стандартний спосіб – спочатку політичними заявами та закликами як до російської, так і білоруської сторін уникнути такого практичного кроку. Коли це не спрацює, то Захід вдасться до практичних дій – це політичні та військові інструменти. Тобто, з одного боку, буде посилення санкцій, і ці санкції будуть трохи жорсткішими, ніж зараз, більш персоналізованими, а з іншого боку, буде певна військова відповідь – посилення присутності Альянсу на своїх східних кордонах – у Польщі та країнах Балтії. Це означає, що, очевидно, будуть розгорнуті додаткові системи протиповітряної оборони і елементи системи протиракетної оборони, відбудуться чергові військові навчання зі США з ядерного стримування. І нарешті, повідомлення Пентагону, що США не бачать ознак, що росіяни переміщують свій ядерний арсенал або готуються до його застосування – це своєрідний сигнал Москві, що американці знають, куди дивитися, бачать все, що відбувається з ядерним арсеналом на території Російської Федерації. Це означає, що принаймні потенційні цілі для ударів американських крилатих ракет також відомі. І те, що союзники відпрацьовують свої дії до рівня військових навчань, також буде одним із сигналів того, що реакція Заходу на такий крок Росії очікувана. Захід просто додасть ще кілька цілей на території Республіки Білорусь до списку військових об'єктів, пов'язаних зі стратегічними і тактичними ядерними силами Росії, а росіянам і білорусам просто покаже, як союзники відпрацьовують удари по тих самих цілях у разі, якщо у Кремля або Мінська, або у обох виникне ідея не просто розгорнути ядерну зброю, а й погрожувати її застосуванням на практиці.
