Опитування
Перегляди: 531
26 квітня 2007

Рішення Конституційного Суду України: оцінки можливих ризиків і наслідків

Прес-конференція

“Рішення Конституційного Суду України:

оцінки можливих ризиків і наслідків”

(за результатами експертного опитування)

 

26 квітня 2007 року

Прес-центр інформаційного агентства “Інтерфакс–Україна”

Організатор прес-конференції — Фонд “Демократичні ініціативи”.

 

Питання до розгляду:

  • Причини конфлікту між Президентом та коаліцією більшості у Верховній Раді.
  • Справа щодо конституційності Указу Президента — правова чи політична?
  • Можливі ризики і наслідки у разі ухвалення Конституційним Судом рішення про конституційність Указу Президента.
  • Можливі ризики і наслідки у разі ухвалення Конституційним Судом рішення про неконституційність Указу Президента.
  • Хто має бути арбітром у конфлікті між Президентом та Верховною Радою?
  • Який найкращий вихід із нинішньої конфліктної ситуації?

Учасники:

  • Ілько Кучерів — директор Фонду “Демократичні ініціативи”;
  • Ірина Бекешкіна — науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи”;
  • Олександр Воробйов — експерт з виборчого права, народний депутат України І-го скликання.

Оцінка можливих наслідків Указу Президента України

про дострокове припинення повноважень Верховної Ради

(результати експертного опитування)

 

  • Головною причиною конфлікту між Президентом та коаліцією більшості у Верховній Раді більшість експертів вважає прагнення владної коаліції взяти всю владу в країні через здобуття конституційної більшості у 300 мандатів. Другою вагомою причиною були визнані вади при проведенні конституційної реформи.
  • Справа щодо конституційності Указу Президента, що його розглядає Конституційний Суд, має, на думку експертів, водночас і правовий, і політичний характер.
  • За будь-якого рішення Конституційного Суду Україні, на думку більшості експертів, не загрожує: міжнародна ізоляція України, розпалювання громадянської війни, припинення діяльності Конституційного Суду України.
  • За будь-якого рішення Конституційного Суду Україні, на думку більшості експертів, загрожує: зростання у суспільстві недовіри до Конституційного Суду, загострення суспільно-політичного конфлікту, неможливість виконання рішення Конституційного Суду у цій справі.
  •  При ухваленні Конституційним Судом рішення щодо неконституційності Указу Президента, на думку експертів, кількість імовірних ризиків дещо більша, насамперед – легалізація порушень Конституції, допущених при розширенні коаліції більшості, загроза зміни конституційного ладу в Україні, можливість переходу від демократичного до авторитарного режиму, посилення двовладдя і розкол України.
  • Думки експертів щодо ризиків ухвалення Конституційним Судом неправосудного рішення у варіанті визнання конституційності чи неконституційності Указу Президента поділилися.
  • Абсолютна більшість експертів переконана, що за будь-якого рішення Конституційного Суду у більшості суспільства довіри до цього рішення не буде або буде довіра лише у тієї частини суспільства, яка підтримує політичні сили, на користь яких буде це рішення.
  • Більшість експертів вважає, що арбітром між Президентом та Верховною Радою має бути народ, проте значна частина експертів покладає цю місію на Конституційний Суд України.
  • У питанні про найкращий вихід з нинішньої конфліктної ситуації думки експертів поділилися майже навпіл: між пропозицією призначення дострокових виборів до Верховної Ради, незалежно від рішення Конституційного Суду, та пропозицією переговорів між Президентом, Прем’єр-міністром та Верховною Радою (коаліцією та опозицією) і ухвалення рішення на основі взаємних поступок.

 

Фонд “Демократичні ініціативи” провів 23– 25 квітня 2007 р. опитування українських експертів – політологів, соціологів, юристів та представників громадських організацій стосовно їхньої оцінки Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та ризиків і ймовірних наслідків ухвали Конституційного Суду України щодо конституційності цього Указу. Усього було опитано 51 експерт, серед яких – 18 політологів та соціологів, 16 представників громадських організацій, 14 юристів та правознавців і 3 представники інших галузей.

Загальна оцінка походження конфлікту між Президентом
та коаліцією більшості у Верховній Раді

Більшість експертів (31 опитаний) головною причиною конфлікту між Президентом та коаліцією більшості у Верховній Раді вважають прагнення владної коаліції взяти всю владу у країні через здобуття конституційної більшості у 300 мандатів. Близько половини (25 опитаних) також стверджують, що причиною конфлікту є радше вади, допущені при проведенні конституційної реформи; а близько чверті (12 опитаних) вказують на вади чинної Конституції. Визначальну роль опозиції у загостренні взаємовідносин між Президентом та Верховною Радою, а саме її бажання здобути владу внаслідок дострокових виборів, відзначили 17 опитаних; а роль самого Президента як захисника прав виборців – лише 8 експертів.

Обґрунтовуючи вибір тієї чи іншої альтернативи, експерти схиляються до того, що вони є взаємопов’язаними, а де в чому і взаємообумовленими. Так, наприклад, деякі опитані, вважаючи першопричиною конфлікту ухвалення конституційної реформи, стверджують про такі її конфліктотворчі наслідки, як:

  • розбалансованість повноважень різних гілок влади та недостатньо визначені механізми взаємного стримування ВР та Президента;
  • відсутність чіткого механізму конституційно-правової (політичної) відповідальності, яка в свою чергу створила передумови для боротьби за монопольне володіння „владним ресурсом” як з боку владної коаліції, так і з боку опозиції;
  • роз’єднання зовнішньої і внутрішньої політики та намагання Президента (або опозиції) та коаліції реалізувати різновекторні курси;
  • запровадження засад політичного колективізму та посилення впливу інтересів потужних фінансово-промислових груп на парламент.

Як влучно зауважив один з експертів: “Думаю, що конфлікт розпочався з порушень при прийнятті конституційної реформи. Всі інші проблеми - це сніговий ком, до якого прилипають всі інші порушення, конфлікти, скандали, узурпація влади, підкуп депутатів, формування та переформування коаліції, порушення Конституції”.

Окрім заданих альтернатив, експерти ще зазначали свої причини виникнення парламентсько-президентського конфлікту, серед яких: навмисна бездіяльність органів державної влади (зокрема, Верховної Ради), недотримання цими органами власних конституційних обов'язків з організації діяльності інших органів влади (зокрема, КСУ), інституційна інертність інституту президентства та політична недалекоглядність глави держави, низький рівень політичної та конституційної культури суб’єктів політичних відносин, прагнення абсолютної влади і небажання нею ділитися, невміння співіснувати з політичним опонентом, шукати компромісні рішення і виконувати домовленості тощо.

 

Оцінка ймовірних наслідків ухвалення Конституційним Судом рішення
про конституційність або неконституційність Указу Президента

 

Переважна більшість опитаних (35 експертів) вважає справу щодо конституційності Указу Президента, яка нині розглядається Конституційним судом, такою, що має як правовий, так і політичний характер. Решті експертів властиві діаметрально протилежні думки з цього приводу – з одного боку, “якщо йдеться про нормативний акт, який видається посадовою особою і за своїм змістом суперечить положенням Конституції, то справа має носити правовий характер”; а з другого, “оскільки Указ Президента виражає розпорядження ним власними дискреційними повноваженнями як гаранта верховенства Конституції і додержання основних прав і свобод, то такі питання носять політичний характер”. Більшість решти експертів (11 опитаних) все ж дотримується останньої точки зору.

Що стосується потенційних негативних наслідків ухвалення Конституційним Судом рішення про конституційність Указу Президента, то експерти переважно вважають їх імовірність нижчою (за 4-бальною шкалою не перевищуватиме 2,9 балів), ніж у разі визнання даного Указу нелегітимним. Найбільш імовірними наслідками в обох випадках вважаються: загострення суспільно-політичного конфлікту (2,7-3,2 бали), зростання у суспільстві недовіри до Конституційного суду (2,9-3,1 бали) та посилення двовладдя і розкол України (2,4 –2,9 бали). Крім цього, у разі прийняття КСУ рішення про неконституційність, на думку експертів, існує небезпека легалізації порушень Конституції України, допущених коаліцією депутатських фракцій парламентської більшості (3,3 бали).

Найменш імовірними негативними наслідками обох рішень є розпалювання громадянської війни (1,7-1,8 балів), припинення діяльності такої інституції, як Конституційний Суд України (1,6-1,8 балів) та міжнародна ізоляція України (1,4-1,9 балів).

 

Оцінка ставлення суспільства до неупередженості та об’єктивності
очікуваного рішення КСУ

 

Думки опитаних з цього питання розділилися практично навпіл – 24 експерти вважають, що рішенню КСУ довірятиме та частина населення, яка підтримує політичні сили, на користь яких його буде ухвалено; тоді як 21 експерт твердить, що у будь-якому разі у більшості суспільства довіри до рішення Суду не буде.

Причинами ймовірної недовіри вони вважають:

  • низький рівень довіри до будь-яких гілок влади, зокрема й судової, та втрата КСУ авторитету серед громадян внаслідок своєї бездіяльності;
  • підозра щодо підкупу суддів (корупційний скандал навколо судді-доповідача С.Станік) або щодо їхньої “прямої залежності” від тих, хто їх призначає, яка дає змогу використати КСУ у розв’язанні політичних питань, а саме як інструменту політичних маніпуляцій;
  • низька кваліфікація більшості суддів у конституційному праві;
  • згода КСУ з новими положеннями Закону „Про Конституційний Суд України”, які заборонили КСУ переглядати конституційну реформу;
  • неспроможність Конституційного Суду розглянути хоча б одну зі справ, ініційованих суб’єктами права на конституційне подання і конституційне звернення протягом 2005–2006 рр.;
  • проголошення більшістю суддів свого ставлення до Указу, яке залежить винятково від того, яку політичну силу вони представляють, незалежно від правової позиції;
  • постійний «витік» інформації з Конституційного Суду через “третіх осіб”.

Поширеною серед експертів є також думка про те, що ставлення населення до рішення КСУ носитиме винятково політичний характер і ґрунтуватиметься на власних політичних преференціях.

Шукаючи “суддів”, більшість опитаних (30 експертів) вважають, що саме народ України має стати арбітром у протистоянні між Президентом та Верховною Радою, в той час, як виконання цієї ролі Конституційним Судом підтримують 20 експертів, а міжнародними організаціями та посередниками – всього11. Серед інших кандидатів на роль арбітра називалися: Референдум, Світовий Суд ( “складатиметься не з політиків і не з юристів, а з безпартійних українських громадян-аналітиків (науковців і журналістів); обов'язково половина жінок; добиратися склад має публічним рейтинговим голосуванням”) та бізнес-еліта.

Експертні прогнози щодо розв’язання нинішньої конфліктної
суспільно-політичної ситуації

Неодностайними виявилися експерти і з приводу цього питання – близько половини з них (22 опитаних) вважають найкращим виходом із ситуації перемовини між трьома гілками влади — Президентом, Прем’єр-міністром і Верховною Радою (коаліцією і опозицією) і ухвалення рішення на основі взаємних поступок; і приблизно та сама кількість (20 опитаних) вбачають вихід у призначенні дострокових виборів до Верховної Ради, незалежно від того, яким буде рішення Конституційного Суду. Решта у своїй меншості (8 осіб) віддають перевагу сценарію визнання усіма сторонами конфлікту будь-якого рішення КСУ.

До альтернативних або дещо уточнених моделей розв’язання цієї ситуації, запропонованих експертами, належать:

  • прозорі публічні переговори між Президентом і Прем'єр-міністром із залученням міжнародних посередників;
  • дострокові вибори всіх гілок влади, включаючи судову;
  • круглий стіл з опрацювання змін до Конституції України зразка 2004 року, продовження конституційної реформи, нової виборчої системи, вдосконалення законодавства про референдуми, про політичні партії тощо;
  • скасування Президентом свого Указу, як помилково виданого, і відповідно відміна Постанов Верховною Радою;
  • проведення всенародного референдуму щодо конституційного ладу у державі;
  • виключення з переговорів Мороза як першопричини конфлікту.

 

26 квітня 2007 р.

Прес-реліз підготували Ірина Бекешкіна та Марія Діденко.

Опитування експертів провели Альона Голота, Анна Журавльова та Єгор Москалець.

 

Додаток 1

Анкета

(результати подані у кількості голосів експертів)

 

1. Як Ви вважаєте, що є головною причиною конфлікту між Президентом та коаліцією більшості у Верховній Раді? (Можна було вказати кілька варіантів відповіді)

 

1 – Вади чинної Конституції............................................................................................................... 12

2 – Вади, допущені при проведенні конституційної реформи........................................................ 25

3 – Бажання опозиції стати владою внаслідок дострокових виборів.............................................. 17

4 – Прагнення владної коаліції узяти всю владу у країні через здобуття конституційної більшості у 300 мандатів.................................................................................................................................................. 31

5 – Прагнення Президента відстояти права виборців, які обирали Верховну Раду певної конфігурації, яка була змінена............................................................................................................................................. 8

 

2. Який характер має справа щодо конституційності Указу Президента, що зараз розглядається Конституційним судом?

 

1 – Справа має винятково політичний характер............................................................................... 11

2 – Справа має винятково правовий характер..................................................................................... 4

3 – Справа має як правовий, так і політичний характер.................................................................. 35

4 – Інше.................................................................................................................................................... 3

 

3.1. Можливі негативні наслідки (ризики) у разі ухвалення Конституційним судом рішення про конституційність Указу Президента. (Середнє за 4-бальною шкалою, де „1” — неймовірно, „2” — малоймовірно, „3” — переважно ймовірно, „4” — дуже ймовірно)

 

Наслідки

Середнє

Зростання у суспільстві недовіри до Конституційного суду

2,9

Загострення суспільно-політичного конфлікту

2,7

Неможливість виконання рішення КСУ у цій справі

2,5

Посилення двовладдя і розкол України

2,4

Ухвалення неправосудного рішення

2,3

Вирішення політичного конфлікту по суті

2,2

Розширення повноважень Президента і фактичне скасування конституційної реформи

2,2

Загроза зміни конституційного ладу України

1,9

Можливість антидержавного перевороту, а саме: переходу від демократичного до авторитарного режиму

1,8

Розпалювання громадянської війни

1,7

Введення Президентом України надзвичайного стану

1,7

Припинення діяльності такої інституції як Конституційний суд України

1,6

Міжнародна ізоляція України

1,4

 

3.2. Можливі негативні наслідки (ризики) у разі ухвалення Конституційним судом рішення про неконституційність Указу Президента. (Середнє за 4-бальною шкалою, де „1” — неймовірно, „2” — малоймовірно, „3” — переважно ймовірно, „4” — дуже ймовірно)

 

Наслідки

Середнє

Легалізація порушень Конституції України, допущених коаліцією депутатських фракцій парламентської більшості

3,3

Загострення суспільно-політичного конфлікту

3,2

Зростання у суспільстві недовіри до Конституційного суду

3,1

Посилення двовладдя і розкол України

2,9

Загроза зміни конституційного ладу України

2,7

Неможливість виконання рішення КСУ у цій справі

2,6

Ухвалення неправосудного рішення

2,6

Можливість антидержавного перевороту, а саме: переходу від демократичного до авторитарного режиму

2,5

Міжнародна ізоляція України

1,9

Вирішення політичного конфлікту по суті

1,8

Припинення діяльності такої інституції як Конституційний суд України

1,8

Розпалювання громадянської війни

1,8

 

4. Як Ви вважаєте, чи буде у суспільстві довіра щодо неупередженості та об’єктивності очікуваного рішення КСУ?

 

1 – Так, у більшості суспільства довіра буде........................................................................................ 4

2 – Буде довіра у тієї частини населення, яка підтримує політичні сили, на користь яких буде ухвалено рішення Суду......................................................................................................................................... 24

3 – У будь-якому разі у більшості суспільства довіри до рішення Суду не буде............................ 21

4 – Довіри не буде ні у кого................................................................................................................... 2

 

5. На Вашу думку, в конфлікті між Президентом та Верховною Радою арбітром має бути: (можна було вказати кілька варіантів відповіді)

 

1Конституційний суд України........................................................................................................ 20

2 – Верховний суд України.................................................................................................................... 0

3 – Міжнародні організації та посередники................................................................................... 12

4 – Народ України................................................................................................................................. 33

5 – Інша інстанція................................................................................................................................... 4

 

6. Як Ви вважаєте, який є найкращий вихід з нинішньої конфліктної ситуації?

 

1 – Визнання усіма сторонами конфлікту рішення Конституційного суду,
хоч яким би воно було............................................................................................................................ 8

2 – Призначення дострокових виборів до Верховної Ради, незалежно від того, яким буде рішення Конституційного суду.......................................................................................................................... 20

3 – Перемовини між трьома гілками влади — Президентом, Прем’єр-міністром і Верховною Радою (коаліцією і опозицією) і ухвалення рішення на основі взаємних поступок.................................. 22

 

7. Категорія експерта

1 – Політолог, соціолог........................................................................................................................ 18

2 – Юрист, правознавець...................................................................................................................... 14

3 – Представник громадської організації........................................................................................... 16

4 – Інше.................................................................................................................................................... 3

 

Додаток 2

 

Список опитаних

  1. Баймуратов Михайло, м. Маріуполь
  2. Барабаш Олександр, м. Київ
  3. Барабаш Юрій, м. Харків
  4. Батанов Олександр , м. Київ
  5. Бекешкіна Ірина, м. Київ
  6. Букалов Олександр , м. Донецьк
  7. Вишняк Олександр , м. Київ
  8. Вознюк В.Д., м. Київ
  9. Воробйов Олександр, м. Київ
  10. Гарань Олексій, м. Київ
  11. Горбач Володимир, м. Київ
  12. Дудко Валерій, м. Харків
  13. Єрмолаєв Андрій, м. Київ
  14. Железняк Микола, м. Київ
  15. Захаров Євген, м. Харків
  16. Ковриженко Денис, м. Київ
  17. Ковтунець Володимир, м. Київ
  18. Когут Ігор, м. Київ
  19. Коліушко Ігор, м. Київ
  20. Конончук Світлана , м. Київ
  21. Копатько Євген, м. Донецьк
  22. Кравченко Віктор, м. Київ
  23. Ляпін Дмитро, м. Київ
  24. Макєєв Сергій, м. Київ
  25. Мартиненко Петро, м. Київ
  26. Медведєв Олег, м. Київ
  27. Микитин Ігор, м. Львів
  28. Мінченко Раїса, м. Одеса
  29. Мірошник Ольга , м. Харків
  30. Носов Владислав, м. Київ
  31. Павленко Ірина, м. Київ
  32. Парахонський Борис, м. Київ
  33. Плашкін Ігор, м. Київ
  34. Полуйко Василь , м. Львів
  35. Романюк Анатолій , м. Львів
  36. Рубан Валерій, м. Київ
  37. Рубцов Валерій , м. Київ
  38. Савенко М., м. Київ
  39. Савчин Михайло, м. Ужгород
  40. Синьоокий Олександр , м. Київ
  41. Скрипинчук Василь, м. Івано-Франківськ
  42. Соловйов Євген , м. Харків
  43. Стешенко Володимир, м. Харків
  44. Сухоруков Олег, м. Київ
  45. Тимченко І., м. Київ
  46. Тищенко Юлія, м. Київ
  47. Федоренко Владислав, м. Київ
  48. Фесенко Володимир, м. Київ
  49. Шведа Юрій, м. Львів
  50. Якушик Валентин, м. Київ
  51. Ясеновська Марія, м. Харків
Top