Реформи. Кого українці вважають гальмом?
З крахом режиму Януковича і приходом нової влади в Україні стартували широкомасштабні реформи. Але в перший рік нової влади увага мільйонів українців була прикута до подій на фронті, а не реформ. Сьогодні ж, коли війна перейшла в фазу «заморожено», українці почали відчувати внутрішні проблеми, які охопили країну. Саме їх вирішення є не менш важливими, а може і вирішальними в перемозі над зовнішнім агресором. Проте, на думку більшості з громадян, українська влада не зробила практично нічого з обіцяного переліку реформ. Крім того, українці дуже сумніваються у здатності влади таки впровадити задекларовані реформи в майбутньому.
Ставлення громадян до реформ в Україні з’ясовували Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічна служба Центру Разумкова. В рамках дослідження, яке проводилося з 22 по 27 липня 2015 року, було опитано 2011 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком Криму і окупованих територій Донецької та Луганської областей. «Це, звичайно, суб’єктивне ставлення людей, але успіх реформ неможливий, якщо його не визнають громадяни, бо успішність реформ насамперед відчувають вони», - попереджає одразу Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Вона зазначає, що в порівнянні з фінансовою кризою, яка сколихнула світ у 2008 році і, безумовно, вплинула на матеріальне становище українців, сьогоднішні наслідки в рази гірші. «Ми питали, чи відчули люди на собі наслідки фінансової кризи, то не відчули їх лише 2%, тоді як в 2008 році їх було все-таки 16%», - відмітила соціолог.
Головним економічним наслідком кризи для більшості населення стало зростання цін (75%) і пов’язані з цим зменшення купівлі одягу та інших речей (72%). Більше того, 67% опитаних громадян констатували скорочення споживання продуктів харчування та обмеження купівлі ліків і медичних послуг (55%). Зменшення заробітної плати відчув кожен четвертий українець.
Натомість, здивували соціологів не надто високий відсоток громадян, які відчули труднощі, пов’язані з виплатою взятого в банку кредиту (10%), втратою роботи (9,5%) чи відмовою від звичайного відпочинку (32%).
«Українці залишаються поміркованими оптимістами»
Як же оцінюють українці успішність започаткованих урядом реформ? Абсолютна більшість громадян вважає, що зроблено дуже мало. Лише 0,6% опитаних гадає, що влада вже зробила більше половини з запланованих реформ, а майже половина українців (48%) вважає, що нова українська влада не досягла жодного прогресу у здійсненні реформ.
«Кожен четвертий громадянин вважає, що було зроблено приблизно 10% того, що слід було зробити, кожен десятий – що зроблено не більше третини», - констатує Ірина Бекешкіна.
«Оцінки населення просто вбивчі. Приблизно третина опитаних загалом вірить в успішність реформ, впевнених, правда, не так багато. 32% загалом не вірить, проте якась частка надії ще є. Тобто українці залишаються поміркованими оптимістами», - зазначила соціолог.
Соціологи також запитували, чи готові люди потерпіти певні матеріальні труднощі заради проведення реформ. «Вперше ми це питання поставили в грудні минулого року і тоді майже 45% населення були готові потерпіти, правда не більше року, - розповідає директор «Демократичних ініціатив». - Зараз ця кількість трошки зменшилася до 35%, але вони готові терпіти подальше зниження рівня власного життя заради кінцевого успіху реформ. Ще 25% населення терпіти не готові не тому, що не можуть, а тому що не вірять в успіх реформ», - відмічає Бекешкіна. За її словами, вони потенційно теж можуть бути прихильниками реформ, якщо їх переконати в цьому. Натомість, кожен третій українець не може терпіти далі, бо його матеріальне становище нестерпне вже зараз.
«Росія не гальмує реформи в Україні»
Соціологи також визначили, хто з головних агентів реформ є рушієм, а хто гальмом змін. На думку громадян, найбільший опір проведенню реформ в Україні чинять уряд та олігархи (по 51%). З іншого боку, на думку 32% українців, уряд не чинить опір, а навпаки, сприяє проведенню реформ, натомість, щодо олігархів таку думку мають лише 7%. Украй погано українці оцінюють й аналогічний вплив державних чиновників (-38%), а також політичних сил, що входять до складу коаліції (-22%). Кількість тих, хто вважає президента рушієм і гальмом реформ, приблизно однакова: 37% і 39%, відповідно. «Правда, це люди різні», - уточнює Бекешкіна. Найкращим балансом ставлення громадян у контексті впливу на проведення реформи можуть похвалитися громадські організації та волонтери: 22% вважають, що вони сприяють реформам, і лише 0,5% – що вони чинять їм опір.
Цікаво те, що Росія, на думку українських громадян, не є чинником ані рушійним, ані гальмуючим: лише 12% вважає, що країна-агресор винна у негараздах. «Тобто українці бачать причини у внутрішніх чинниках, насамперед, в тих політичних силах, які покликані ці реформи здійснювати», - підсумовує директор Фонду.
Головною причиною поточної соціально-економічної кризи українці назвали корумпованість представників влади (так вважають 72%). Крім того, важливими чинниками, на їхню думку, були також олігархізація економіки (54%), некомпетентне управління соціальною і економічною сферами з боку політичного керівництва країни (47%) та відсутність стратегії соціально-економічного розвитку (35%). Воєнні дії на Донбасі як причину назвала третина опитаних. «З одного боку це багато, але це не основна перешкода в громадській думці населення України», - коментує соціолог.
«Подолання корупції замість підвищення соціальних стандартів»
В результаті дослідження соціологи з’ясували дві реформи, які є для українців першочерговими. Найважливішою реформою є антикорупційна – так вважають 65%. До того ж у списку пріоритетних реформ респонденти часто згадували реформу органів правопорядку (судів, прокуратури, міліції). «Раніше, коли ми запитували про першочергові реформи, на першому місці завжди були соціальні реформи», - зазначає Ірина Бекешкіна. Далі йдуть традиційні реформи, які завжди були на першому місці, а саме пенсійна реформа та реформа соціального захисту, реформа охорони здоров’я, реформування армії.
Окремим блоком у дослідженні були питання про ставлення громадян до того, що керівні позиції у владі обіймають вихідці з інших країн, зокрема – з Грузії. «Слід сказати, що думки поділилися. Цілком позитивно і переважно позитивно до цього ставиться 40% і 42% ставиться негативно», - розказує Бекешкіна.
Правда соціологи вказують на регіональні відмінності в думках українців. На Заході та в Центрі переважно підтримують ці призначення (58% і 49%, відповідно, оцінюють їх позитивно), тоді як на Півдні, Сході та Донбасі переважно не підтримують (там їх схвалюють 33%, 29% і 26%, відповідно). «Коли ж ми конкретно ставили запитання про призначення Міхеїла Саакашвілі Головою Одеської ОДА, ми отримали такі ж самі результати, але було трохи більше позитиву, коли мова йшла про конкретну людину», - додає соціолог.
«Люди негативно ставляться до реформ через відсутність діалогу з владою»
Проблемним моментом проведення реформ в Україні, як свідчать результати опитування, лишається брак ефективної комунікації між владою та населенням. Навіть у тих сферах, де держава здійснює реформи, вона зазвичай не розтлумачує їхній зміст громадянам. Лише 9% опитаних відповіли, що інформації достатньо і вона зрозуміла, ще 24% нарікають на її незрозумілість. 28% громадян вважають, що такої інформації замало, натомість, на думку 39% громадян, інформація, яку дає уряд, не викликає довіри, тому що часто не відповідає дійсності. Лише 12% переконані, що такою інформацією мають цікавитися фахівці, а не пересічні громадяни.
«Причиною негативного ставлення до реформ в Україні пояснюється тим, що інформація про частину з них просто не доходить до пересічного українця, не налагоджений діалог влади і суспільства. Можливо, якби вони знали пор хід реформ, ставлення було дещо кращим», - переконана Бекешкіна.
Інформація про те, що ж особисто громадяни готові робити для успішної реалізації реформ, не є обнадійливою. Відносна більшість українців (51%) зізналася в тому, що не готова докладати особисті зусилля заради успіху реформ у країні. З одного боку люди скаржаться, що потрібної інформації не має і вони не можуть розібратися, з іншого боку – постійно, цілеспрямовано шукати цю інформацію і стежити за реформами готові лише 28% населення. Лише 13% українців готові набувати знань, потрібних для орієнтування в реформах, і 11% – брати участь у публічних обговореннях. «Це звичайно негативні результати, це прикро і сумно. Тому що очевидно, з одного боку люди не задоволені тим, як реалізуються реформи в країні, не задоволені рівнем діалогу, інформацією, з іншого боку, в більшості своїй, вони і не готові нічого для цього робити», - коментує соціолог результати опитування.
Що робити владі?
На думку соціологів, подальший рівень підтримки реформ серед населення залежатиме від кількох факторів, на які може вплинути українська влада. По-перше, прискорення темпів і розширення сфер реформ здатні збільшити рівень підтримки реформаторських зусиль і дати громадянам стимули допомагати органам влади. По-друге, вдосконалення каналів комунікації є очевидним викликом для керівництва держави. Це не лише дасть змогу підвищити рівень обізнаності населення з поточними реформаторськими кроками, а й дозволить отримати більшу підтримку громадян на шляху нових перетворень.
У тексті використані результати дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва
