Путін прагне домовитися зі США та Китаєм про новий розподіл сфер впливу, а Європа намагається не допустити такого сценарію – Тарас Жовтенко

Переговори Росії та України на робочому рівні, анонсовані на 10–11 листопада в Абу-Дабі за посередництва США, навряд чи принесуть конкретні результати. Для Дональда Трампа активізація мирного процесу є способом продемонструвати власну ефективність, а для Володимира Путіна  –можливістю підготувати ґрунт для ширших домовленостей із Вашингтоном і Пекіном. Водночас Кремль розраховує, що США погодяться на перерозподіл сфер впливу в Європі, а європейські лідери намагатимуться не допустити такого сценарію. Про це в інтерв’ю Radio NV розповів безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко.

На його думку, активізація мирного треку пов’язана не лише з бажанням американської адміністрації припинити російсько-українську війну. Важливу роль відіграє внутрішньополітична ситуація у США та прагнення Трампа продемонструвати результативність своєї політики.

«І от в цьому контексті те, що саме зараз робиться, такий акцент, і попередні всі рухи, в першу чергу, Віткоффа, який був і в Осло, і в Петербурзі і так далі. І от все це робиться в адміністрації Дональда Трампа, особисто американським президентом, для того, щоб, в принципі, в останній момент спробувати підняти вже такий дуже низьколежачий рейтинг Республіканської партії. А якщо ця спроба буде невдалою, то принаймні закинути такий гачок на майбутнє і показати, що ці всі ініціативи Трампівської адміністрації, в тому числі і в першу чергу, по мирному врегулюванню російсько-української війни, їх не можна ставити під загрозу», – пояснив аналітик.

Однак за політичними мотивами, на думку експерта, стоїть іще один інтерес Трампа – можливість реалізувати спільні бізнес-проєкти з Росією. Тарас Жовтенко наголошує, що Кремль давно намагається пов'язати перспективу економічної співпраці зі США з особистими інтересами американського президента.

«Для Трампа питання бізнесу це питання, в першу чергу, особистого збагачення, всі речі інші ідуть на другому або на третьому і далі плані. І, власне, в цьому контексті ми бачили кілька спроб росіян підсунути під Трампа оці всі корупційні прожекти», – каже аналітик.

За його словами, Росія прагне розділити переговорний процес на два напрямки: припинення бойових дій і зняття санкцій із подальшим запуском бізнес-проєктів. При цьому Москва хоче отримати економічні вигоди ще до того, як погодиться на припинення війни.

Водночас переговори в Абу-Дабі Тарас Жовтенко розглядає як частину ширшої стратегії Кремля. Путін, за його словами, розраховує на можливу тристоронню зустріч із Дональдом Трампом і Сі Цзіньпіном, де намагатиметься домовитися про майбутнє України та Європи.

«Володимир Путін розраховує, що він разом з СІ Цзінпіном додавить спочатку Трампа на тристоронній зустрічі лідерів, і вони  вирішать між собою, чия Україна,  поділять між собою Європу так, як хоче Володимир Путін. Тому що не дарма ж в російській пропаганді знову вискочила  теза про те, що НАТО має зібрати свої манатки і забиратися на лінію 1997 року», – нагадав аналітик.

Водночас він наголосив, що Росія не розглядає переговори з Україною як головний етап цього процесу. Кремль, за його оцінкою, сподівається спочатку домовитися зі США та Китаєм, а вже потім погоджуватися на зустріч із українською стороною.

«Путін для себе, принаймні, якщо це буде так, як він розраховує,  планує, незалежно від того, що відбудеться 10-11 листопада на переговорах технічних російсько-української сторони, переграти все по-своєму», – пояснив аналітик.

Він додає, що така стратегія передбачає не лише домовленості щодо України, а й можливість для Росії отримати згоду США на реалізацію економічних проєктів без завершення війни.
Однак, за словами Тараса Жовтенка, цей сценарій не є гарантованим. Китай зацікавлений у збереженні економічних відносин із Європою і не прагне повномасштабної війни на континенті.

«Сі підтримує Путіна, виходячи з того, що Путін створює такі екстремальні умови для європейців, тисне на них, шантажує, залякує війною і так далі, але Сі точно непотрібна повномасштабна війна, тому що Сі зрештою хоче з Європою торгувати, а не просто приїхати і подивитися на руїни», – зазначив Тарас Жовтенко.

Окремим важливим фактором переговорного процесу є позиція європейських країн. За словами Тараса Жовтенка, Кремль розраховує, що після домовленостей із Трампом Європа опиниться перед фактом нового розподілу сфер впливу і буде змушена погодитися з російськими вимогами.

Однак, на думку аналітика, сьогодні Європа має значно більше можливостей впливати на безпекову ситуацію, ніж у перші десятиліття холодної війни.

«Європа для сьогодні є набагато більш суб'єктною, ніж вона була, наприклад, в часи, я не знаю, після 45-го року, на початку холодної війни, коли дійсно Європа залежала в оборонному сенсі і в сенсі ядерного потенціалу від Сполучених Штатів», – пояснює він.

Тараса Жовтенка наголосив, що реалізація російського сценарію залежатиме від того, чи погодяться європейські країни на домовленості, які можуть бути досягнуті без їхньої участі.
«Для такої реалізації оцієї мрії Владимира Путіна треба, щоб Європа на це погодилася, чи принаймні частина Європи на це погодилася, тому що без такої згоди вся ця ситуація, вона ризикує скотитися фактично в війну в Європі», – зазначив аналітик.

Водночас він звернув увагу на те, що європейські лідери починають діяти на випередження. Зокрема, експерт  позитивно оцінює ініціативу прем'єр-міністра Норвегії та президента Фінляндії, які зателефонували Путіну.

«Це, власне, гра на випередження. Тобто Європа починає розуміти, принаймні на рівні країн, які ближче до Росії, і розуміють, що таке російська загроза», – зауважив  він.

За словами аналітика, європейські країни намагаються створити власний канал політичних контактів із Москвою, щоб не залишатися пасивними спостерігачами переговорів між США, Росією та Китаєм.

«Європа починає розуміти цю конфігурацію і намагається не сидіти пасивно чекати, поки хтось про щось домовиться, про них, про європейців, а робити кроки на випередження, і мати паралельний трек, принаймні паралельний канал політичних контактів із керівництвом путінського режиму, з російським диктатором», – підсумував Тарас Жовтенко.

На його думку, саме здатність Європи діяти самостійно й не допустити домовленостей за її спиною стане одним із ключових чинників подальшого розвитку переговорного процесу.