Медіа
Перегляди: 1903
29 січня 2015

Про що думають жителі Слов’янська і Краматорська після окупації?

28.01.2015
Валентин Краснопьоров, керівник проекту "Сильні громади Донеччини", Центр UA

Місяць тому фонд Демократичні Ініціативи ім. Ілька Кучеріва, представив важливе соцопитування, яке проливає світло на настрої жителів Донеччини. Опитування проводилося серед жителів Слов’янська і Краматорська на соціально-політичну тематику.

Одразу варто сказати, що не дивлячись на близьку відстань міст (до 20 км.) бачення ситуації мешканцями Слов’янська і Краматорська різняться досить істотно. Одою з основних причин такого стану стала концентрація бойових дій у Слов’янську. Краматорськ війна зачепила менше, адже активні бойові дії там відбувалися лише коло аеропорту.

Щодо самих даних, то я вирішив зосередитися на цікавих і важливих фактах і тенденціях, які проглядаються у відповідях на поставлені питання.

1. Люди тікали від війни в Україну.  Майже половина слов’янців виїжджала з міста під час бойових дій, і лише 20% краматорчан. З тих, хто виїжджав за кордон, лише трохи більше 10% відправились у Крим чи Росію. Більшість їхала в інші міста Донецької області чи України. Така мала кількість біженців, що вирушили в Росію, з одного боку розвінчує міф про великий наплив біженців у РФ, а з іншого може означати не бажання людей повертатися звідти. Адже Слов’янськ контролюється українською владою.

2. Війна була, та в ЗМІ було побоїще. Дуже цікава відповідь мешканців міст щодо наслідків війни. Переглядаючи новини і репортажі зі Слов’янська, можна було подумати, що там відбувалася справжня війна на знищення. Та і візуальний стан міст, і опитування говорять про протилежне. Повністю зруйноване житло лише у 2% слов’янців і 0,2% краматорчан. Частково зруйноване практично у 20% жителів Слов’янська і майже 4% Краматорська.

Родичі чи знайомі були вбиті у 6,5% слов’янців і 5,5% краматорчан. Складніше було в питаннях комунального господарства. Більшість респондентів відзначали нестачу води, електроенергії та газу в місті під час бойових дій.

3. Гуманітарна допомога і волонтери сконцентрувалися на Слов’янську. Допомогу отримувало практично половина жителів Слов’янська, і лише 13% Краматорська. І справді, Слов’янськ став центром першої фази конфлікту на Донбасі. І українці, і міжнародні організації, в першу чергу звернули увагу на ньому.

4. Тільки не війна. Опитування показує, що жителі регіону, майже 95% Слов’янська і 80% Краматорська, більше всього не хочуть війни. Практично на одному рівні, в межах від 30% до 50%, у Слов’янську і Краматорську мешканці бояться втратити роботу, відключення опалення, зупинки підприємств. Цікава відмінність міст у тому, майже 70% жителів Слов’янська бояться не виплати заробітних плат, а в Краматорську таких людей практично 45%.

Це пояснюється кращим економічним становищем другого міста. В Краматорську до тепер добре діють потужні підприємства машинобудівної промисловості, що не скажеш про Слов’янськ.

5. Росія, як сторона конфлікту. Жителі Краматорська звинувачують Росію у конфлікті більше, ніж Слов’янська. Стороною конфлікту Росію вважають майже 50% краматорчан, і лише 33% слов’янців. Проти цієї тези 35% і 26% мешканців міст відповідно. А з тих, хто вважає РФ стороною конфлікту, майже 50% впевненні, що вона постачає зброю і від 30% до 40%, що її війська беруть учать у бойових зіткненнях.

6. Мир за будь-яку ціну. 67% жителів Слов'янська вважають, що війну з Росією треба завершувати за будь-яку ціну. В Краматорську таку думку підтримують лише 23% населення. Те, що треба домовлятися, але не за будь-яку ціну, підтримують 14% слов’янців і 38% краматорчан.

7. Сепаратизм не проходить. Не більше 20% мешканців регіону хочуть незалежності Донбасу або входження до складу РФ. Всі інші 80% бажають, аби міста були частиною України згідно сьогоднішнього права або мали більшу автономію від Києва.

8. ЄС і Митний Союз. Краматорськ більше підтримує євроінтеграцію, майже 31%, а от у Слов’янску прихильників руху у ЄС лише 16%. Митний союз підтримують 40% жителів Слов’янська, і лише 20% Краматорська. Проти вступу у будь-яке об’єднання, виступають практично 30% жителів міст.

9. Мова і НАТО. Найбільш вживані ідеологічні маркери, що використовується Росією та апологетами ДНР і ЛНР, практично не мають значення у вказаних містах. Загрозу заборони російської мови і у вступі НАТО побачили не більше 10% населення. А коли просили обрати найбільші три загрози, з понад 20-ти, то загроза вступу в НАТО лякає не більше 5% населення, а заборони російської мови не більше 1%.

10. Правий сектор і ДНР. Загрозу в приході націоналістів Правого сектору бачать не більше 20% людей у Слов’янську і трохи більше 12% у Краматорську. Загрозу у поверненні бойовиків ДНР побачили 32% слов’янців і 23% краматорчан. Отже, міфічний страх Правого сектору, який розпалювала Партія регіонів на Донеччині, виявився меншим за реальним перед бойовиками ДНР.

11.Слов’янськ готовий до волонтерської роботи. Лише 30% слов’янців, на відміну від 40% краматорчан, не готові відновлювати своє місто в якості волонтера. Схожа ситуація і у бажанні безкоштовного і активного волонтерства у відбудові міста. Майже 23% у Слов’яньку проти майже 16% у Краматорську.

12Хто винний? У свідомості мешканців цих двох міст найбільша вина за війну лежить на теперішній владі (близько 70%). Не варто порівнювати ці данні з не любов’ю до України. Багато людей вважають, що теперішня влада могла набагато ефективніше вирішувати сучасний конфлікт. Близько 50% мешканців звинувачують у подіях минулу владу та Януковича. Приблизно 30% мешканців вину покладають на Росію, США та українських олігархів.

Опитування показало велику різницю думок у двох близьких один до одного містах. Це каже про те, що думка про Донбас, як одне ціле, є хибною. Донбас – це регіон з різними соціально-економічними та історичними умовами. В одній його частині ви можете побачити терикони, а в іншій буде лише сільське господарство без заводів.

Одні міста заселялися більше 300 років тому, а інші у 50-х роках минулого століття. Розуміння строкатості населення регіону варто враховувати при вироблені державної політики, адже врахування всіх нюансів може наблизити Донбас до України. І добре, що віддаленість між ними, не така велика, як могла здаватися.