Підсумки саміту «Великої сімки»: з чим пов’язаний демарш Трампа

Олексій ГАРАНЬ  для УНІАН

Якщо оцінювати підсумки саміту лідерів країн «Великої сімки», тобто США, Канади, Японії, Франції, Німеччини, Великобританії та Італії, то важливо проаналізувати підсумковий документ — Комюніке «Великої сімки». А це комюніке свідчить про те, що сторони зуміли вийти на узгоджену позицію.

І все виглядало б чудово, якби не демарш американського президента Дональда Трампа — він відмовився затверджувати цей документ. Саме це спричинило розмови про провал саміту та наростання суперечностей всередині G7.

Проте насправді це була імпульсивна реакція Трампа на виступ на прес-конференції канадського прем’єра Джастіна Трюдо. Трамп вирішив, що висловлювання канадського прем’єра щодо тарифної політики США є неприйнятними, і звідси — його реакція, яка здебільшого викликана імпульсивністю і непередбачуваністю американського президента.
А комюніке, наголошую, було узгоджене з усіма членами «Великої сімки». І в цілому воно є збалансованим і свідчить про вироблення єдиної позиції.

Однак те, що підсумкове комюніке «Великої сімки» не було затверджено Сполученими Штатами, дало підстави різним аналітикам, політикам і експертам говорити про кризу в трансатлантичних стосунках.

Цим неодмінно скористається російська пропаганда, євроскептичні та антиамериканські сили. Тому що для них важливо вбити клин в трансатлантичне партнерство, розколоти Євросоюз та трансатлантичне партнерство. Це буде використано Росією та іншими країнами, які прагнуть послабити єдність Заходу. Йдеться передусім про Китай та Іран.

Якими буду наслідки та значення цього саміту для України? Хоча Трамп не затвердив підсумкове комюніке, цей документ все одно був узгодженим, тобто він відображав єдність позиції всіх країн G7. Більше того, було цікаво, що буде закріплено у підсумковому документі, зважаючи на позицію Італії, де до влади прийшов уряд, який виступає за зняття санкцій, запроваджених проти Росії.

Та, не дивлячись ні на що, у документі чітко засуджені дії Росії: «справа Скрипаля», агресивні дії РФ у Сирії та агресія проти України. Причому події в Україні виділяються у тексті комюніке окремо: лідери G7 наголосили на територіальній цілісності України та зазначили, що санкції з Росії не будуть зняті, допоки не відбудеться повне виконання Мінських домовленостей.

Це дуже важливо, бо заяви окремих національних урядів викликали занепокоєння. Адже в Угорщині, Греції та Італії наголошували на необхідності зняття санкцій з Росії. Але, коли справа дійшла до рішень, які ухвалюються в рамках Євросоюзу, або «Великої сімки», ми переконалися, що все-таки переважає узгоджена позиція. У комюніке чітко вказано: санкції проти Росії мають бути продовжені. І італійці теж погодили цей документ.

Крім того, важливо, що у підсумковому документі «Великої сімки» йшлося також про можливість розширення обмежень, тобто ухвалення додаткових санкцій проти Росії. Це має особливе значення напередодні ухвалення рішень у Євросоюзі про продовження або не продовження секторальних санкцій ЄС на наступні півроку.

Тож, не дивлячись на те, що в Європі діють євроскептичні рухи — і лівопопулістські, і правопопулістські, тим не менше зберігається можливість продовження санкцій проти Росії.

Напередодні саміту Трамп наполягав на поверненні Росії в цей формат і відновлення роботи «Великої вісімки», проте ця ідея не знайшла підтримки серед інших членів G7, і це ніяк не було відображено в комюніке. Лідери «Великої сімки» чітко заявили: питання про повернення Росії та відновлення «Великої вісімки» не стоїть, тому що дії Російської Федерації повністю суперечать принципам демократії та цінностям, які відстоює G7. Саме з цих причин до складу цього формату не входить, скажімо, Китай.

В будь-якому разі, те, що про це заговорив Трамп, сама постановка питання про можливість повернення Росії в G7 — це негативний момент. До того ж, зараз обговорюється підготовка двосторонньої зустрічі Путіна і Трампа. І такі заяви Трампа виглядають достатньо тривожними в цьому контексті. Можливо, Путін і Трамп шукатимуть компроміс, і є ризик, що — у тому числі за рахунок України.

Та водночас ми можемо сподіватися на те, що формування американської політики, в тому числі зовнішньої, залежить не тільки від Трампа. Працює система — команда радників, апарати і адміністрація Трампа. Саме зважений підхід цих структур може виправити або скоригувати імпульсивність чи імпровізаційність Трампа.

Загалом заяви американського лідера про повернення Росії до «Великої сімки» — це заяви з серії тих, які він робив напередодні свого обрання президентом та одразу після обрання. Згадайте, тоді він казав, що можна було б зняти санкції з Росії. Це було і це виглядало дуже тривожно, але зрештою закінчилося навпаки розширенням санкцій проти Росії і наданням летальної зброї Україні.

Втім, цей крок США, цей демарш Трампа може матиме негативний символічний вплив, яким можуть скористатися супротивники, в тому числі й Америки.