Оксана ПРОЦЮК, редактор відділу газети “Галичина”
Як покласти край російсько-українській війні і домогтися сталого миру, чому лише перемога України примусить Китай відмовитись від підтримки росії, про стратегічну роль Польщі після вторгнення рф ексклюзивно розповів для газети «Галичина» політичний аналітик, виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Петро БУРКОВСЬКИЙ.
Тут, звісно, виникає питання, що потрібно зробити, аби знищити російську армію. По-перше, необхідно зберегти боєздатність наших збройних сил. Для цього нам потрібне не лише постачання західної зброї, а й уміння воювати нею. Тому що керувати літаком чи танком – це одна річ, а використовувати їх за призначенням і для виконання бойових задач – це інше. І це займає більше часу, ніж просте навчання солдатів і офіцерів того, як користуватися цією зброєю. Багато експертів кажуть, що мають бути зміни підходів і зміни на доктринальному рівні щодо застосування зброї.
По-друге, важливо, що ми розуміємо: росія переважає нас за людськими і матеріальними ресурсами, а також за вогневою потужністю, тому що може завдавати ударів по нашій території. І можна буде говорити, що війна йде до завершення, коли ми зможемо завдавати ударів по російських об’єктах, як на наших окупованих землях, так і на території рф і Білорусі. Тобто йдеться про знищення інфраструктури поблизу наших кордонів, яка дозволяє росії вести далі цю війну.
Третій компонент – це те, що в нас має з’явитися структура з належної підготовки людських резервів. Для того, щоб підготувати новобранців до сучасної війни, потрібно щонайменше шість – вісім місяців. У нашій країні має бути структура, яка готує потужний резерв, подібна до тієї, яка є у Фінляндії. А це країна, що багато десятиліть готувалася до відсічі потенційної радянської, а потім і російської агресії. Саме тому вступ Фінляндії в НАТО є дуже важливою подією…
Це такі параметри, які свідчать, що ми зможемо покласти край війні й домогтися сталого миру.
– Для України це не має жодних наслідків, тому що під загрозою ядерного удару ми перебуваємо з 27 лютого минулого року, коли путін привів у підвищену бойову готовність ядерні сили російської федерації. Проте застосування росією ядерної зброї проти нас чи будь-якої іншої держави в Європі потягне для неї незворотні наслідки, з якими вона не впорається. Це просто вони підвищують ставки, хочуть у такий спосіб натиснути на Захід, щоб він натиснув на нас і не надавав Україні підтримки. Навряд чи путін тут досягне успіху. Треба більше піклуватися про те, як не дозволити йому розмістити ядерну зброю в Криму. Інакше це може змінити сам характер війни. Тоді перед операцією зі звільнення Криму постануть нові виклики. Тут його потрібно випередити, у тому числі й за допомогою союзників. Думаю, що насправді робота в напрямі недопущення такого сценарію дуже активно просувається вперед.
– Є кілька цільових точок – це Крим, крайня Північ і Близький Схід, де росія ще може спробувати зробити маневри з ядерною зброєю. У всіх випадках цьому можна запобігти. Україна має отримати відповідні засоби, щоб нейтралізувати цю загрозу в Криму, унеможливити взагалі такий хід росіян.
– Я скажу так, що насправді ці відносини перебували у глухому куті. Нагадаємо, що Сі Цзіньпін прийшов до влади у 2012 році. Він бачив нерішучий Захід, безкарність путіна, який окуповує Крим і розпочав спочатку гібридну, а потім відкриту агресію на Донбасі. Він бачив, як Україну примушували до миру, як на нас певний період чинили тиск Німеччина і Франція. Китайці не дуже сильно розбиралися в українській ситуації. Вони лише бачили загальну картину, що росія нарощує силу і за допомогою економічного, енергетичного впливу робить дедалі більше залежною Європу.
Європа виглядала слабкою, путін виглядав сильним. Успіх путіна в Україні міг би мати великі геополітичні наслідки для Європи. Очевидно, відбувся б розкол Європи, подальше її ослаблення і залежність від росії. Це були б наслідки української поразки. Зрозуміло, що путін цієї стратегічної мети не досяг, але він від неї не відмовився. І ця мета путіна – про розкол і ослаблення Європи –відповідає намірам нинішнього китайського керівництва. Вона спрямована на конфронтацію і розпад Заходу, відділення Європи від Сполучених Штатів, ізоляцію США, по суті.
Оскільки США намагаються ізолювати Китай, то й Пекін веде таку ж політику: хоче ізолювати Штати, залишити їх наодинці, витиснути американські інтереси і з Європи, і з Африки, і з Латинської Америки. Тобто для Китаю росія є елементом антизахідної, антиамериканської політики. Тому це зручний для нього інструмент. Думаю, Китай до останнього робитиме все, щоб не допустити поразки росії. У тривалій перспективі Китай реалістично дивиться на рф, розуміючи, що вона не встоїть перед заходом і дедалі більше залежатиме від нього. Це йому вигідно. Лише перемога України примусить Китай відмовитись від підтримки росії.
– Польща була одним із послідовних наших партнерів ще до вторгнення росії. Під час війни Польща виконує стратегічну роль. Зокрема як хаб для тренування українських військових і перекидання західної військової техніки в Україну. Польща зміцнює свої збройні сили, і це є сильним стримуючим чинником для того, щоб білоруська армія не вступила у війну.
Уперше в польсько-українській історії вибудовується наше рівноправне союзництво, де немає держави, яка домінує і яка підпорядковується. Натомість обидві країни усвідомлюють, що такий рівноправний, дуже глибокий союз, який охоплює всі сфери, спрямований на майбутнє, на взаємні розвиток та економічне і безпекове зміцнення. Така співпраця після перемоги України може спричинитися до того, що постане новий центр впливу у Європі у вигляді польсько-українського союзу і держав, які теж захочуть взяти в ньому участь. Найперше, це балтійські наші сусіди, можливо, якісь скандинавські країни, а також Чехія і Словаччина… Можливо, після успішного завершення війни утвориться цей справжній Балто-Чорноморський альянс і новий центр тяжіння та розвитку на європейському континенті.
