Виконавчий директор Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва
Ордер на арешт Путіна трактують по-різному. Хтось з експертів каже, що Міжнародний суд не може зараз заарештувати Путіна, адже він сидить десь глибоко в бункері в росії. Чи може ця подія уже зараз мати практичне значення для України – про це та інше в інтерв’ю Радіо NV розповів виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський.
– Передовсім це може мати практичне значення для нашої країни в роботі з іншими державами, які зараз займають позицію «ні вашим, ні нашим» – позицію нейтралітету. Або намагаються формально засуджувати позицію Путіна, але практичних кроків не робити.
Насамперед йдеться про низку держав Азії, Африки та Латинської Америки. З Азією складніше, бо там зовсім небагато держав, які підписали і ратифікували Римський статут, який є основним документом, що регулює діяльність Міжнародного кримінального суду. І ратифікація Римського статуту означає, що держава визнає юрисдикцію і всі рішення Міжнародного кримінального суду.
Тобто це держави, які дуже важливі для росії, за допомогою яких вона намагається продемонструвати на міжнародній арені, що вона не ізольована, пробує обійти санкції. Перш за все це Південно-Африканська Республіка і Бразилія. Це дві держави, які входять до так званого неформального альянсу BRICS (куди входять і Китай, і Індія) і які ратифікували Римський статут.
Ордер на арешт Путіна виданий судом в Гаазі зі справді страшним звинуваченням – про викрадення дітей, незаконну депортацію дітей, і пряма відповідальність Путіна за це. Буде цікаво подивитися, як Лула да Сілва, президент Бразилії, просуватиме свій план у переговорах зі злочинцем після цього; чи як Сиріл Рамафоса, президент Південної Африки, продовжуватиме зустрічатися чи вести переговори з Путіним.
Тобто це рішення значно ускладнює підривну роботу російської федерації в низці країн і дає нам сильний аргумент у переговорах з цими країнами, щоб вони приєдналися до санкцій.
Можна сказати – ви не все сприймаєте, для вас теж там не все так однозначно, але ось є рішення, будь ласка, виконуйте його і приєднуйтесь до санкцій проти росії, яка не хоче визнавати рішення суду і вже навіть відкрито погрожує суддям на найвищому рівні, що видасть ордер на арешт всіх суддів Міжнародного кримінального суду. А там, до речі, багато представників і з Африки, і з Латинської Америки. Тобто це має важливе практичне значення для нашої держави.
– Ці події сталися напередодні візиту лідера Китаю Сі Цзіньпіна до Москви. Він вже післязавтра прилетить до Путіна. Чи зверне Сі Цзіньпін у розмовах із Путіним увагу на це рішення Міжнародного кримінального суду? Чи вплине ця подія на візит?
– Ні, я думаю, що в цьому разі не вплине. Китайці зроблять вигляд, що нічого не сталося. Вони проігнорують. Вони не підписували цю угоду, не приєднувалися до неї.
Індія, Пакистан і так далі. Азія – це найскладніша тема. Вони зроблять вигляд, що нічого не відбувається.
Але, звісно, це буде удар і по китайцях у їхніх стосунках з іншими країнами. І попри те, що у нас дуже обережно ставляться до Китаю, намагаються туди зараз відправити посла. Це все правильно. Але, я думаю, це рішення Міжнародного кримінального суду дає нам можливість підтиснути, зокрема, на присутність китайців у Європі і на інших континентах – там, де ми це можемо робити.
І якщо глава Китаю потисне Путіну руку, нам треба показувати, що він потиснув руку злочинцю, що це кидає тінь на політику, як вони кажуть, безпристрасності, нейтральності, яку проводить Китай.
– Чи буде Путін кудись виїжджати за межі росії? Зрозуміло, що, мабуть, в ті країни, які ратифікували Римський статут, не буде. А загалом?
– Думаю, що вони якраз спробують зробити такий маневр, підготувати такий візит, щоб показати, що вони держава, яка може порушувати безкарно подібні речі. Це тепер одна з провідних цілей російської дипломатії. Їм таку ціль поставлять, щоб знайти державу, яка ратифікувала чи хоча б підписала угоду, залежну, слабку, яка зацікавлена в російських грошах чи ще у чомусь, яка не дуже залежна від Заходу, щоб туди поїхати і показати, що попри все це не працює. Тобто така ціль, звісно, є.
Або вони можуть послати туди так звану уповноважену з прав дитини, яка теж підозрюється і має пряму причетність до депортації українських дітей. Вони це спробують зробити.
А щ стосується візитів Путіна, ми ж бачимо, що він може поїхати лише в Іран, Китай, можливо, ще в Північну Корею, не більше.
– З країнами, які не визначилися, кого вони підтримують у цій війні – зрозуміло, а що буде з політиками з дивною позицією на Заході? Наприклад, з прем'єром Угорщини Орбаном, з дзвінками Макрона Путіну, частиною республіканців у США. Маємо двох претендентів на роль кандидата у президенти від Республіканської партії з такою цікавою риторикою. Їхня політика і риорика зміниться?
– З американцями складніше. Почнемо з них. Вони так само, як і росія, відкликали свій підпис від ратифікації. Вони будуть бити на те, що всі ці інституції не працюють. От Трамп говорить, що санкції не працюють, і це теж не працює. Навпаки, будуть говорити, що це нам ускладнює шлях до миру. Тобто тут тези зрозумілі.
До речі, проросійські пропагандисти якраз і будуть бити на те, що це не працює, що це ускладнює шлях до миру. Ось ця теза, яка буде проросійськими силами проштовхуватися. І в Америці трампісти підхоплять цю дуже зручну тезу і будуть її повторювати.
З іншим кандидатом, напевно, складніше, бо він апелює до християнських цінностей, життя дітей. А це і частиною цих цінностей, бо неможна дітей розлучати з батьками, тим більше – в такий брутальний спосіб, це воєнний злочин. Американці це скрізь засуджують. Тобто йому буде складніше. Тому формально, напевно, Десантис засудить це все, а Трамп, напевно, спробує від цього якось ухилитися. І використовуватиме ці та інші тези, щоб говорити, що це неправильне рішення.
А щодо європейських держав, думаю, що Орбан потрапляє в складну ситуацію. Так, для нього, для Угорщини буде складно займати позицію. Я думаю, що наші європейські колеги зроблять все можливе, щоб примусити Угорщину виступити з якоюсь заявою. Побачимо. Це буде теж цікавий показник, наскільки ще Угорщина залишилася європейською, демократичною державою і наскільки вона ще хоче перебувати в лавах Європейського Союзу і НАТО.
Якщо Орбан, попри все, і далі розвиватиме стосунки з росією, то це буде ще один аргумент на користь того, щоб решта європейських держав задумалася, чи потрібна їм Угорщина в складі Євросоюзу і НАТО. Це не головний аргумент, але це буде ще одним аргументом на ту шальку терезів, що така держава не повинна перебувати в лавах ЄС і НАТО. Принаймні поки її очолює такий політик, як Віктор Орбан.
