Ні політичних, ні дипломатичних можливостей для заморожування війни я не бачу – Марія Золкіна

Нещодавно  президент України  зробив досить таки складну для України   заяву про те, що вона разом зі своїми партнерами має підготувати план дій за пунктами Формули миру і представити його на другому Саміті миру, щоб зупинити агресію РФ. «У нас не так багато часу, тому що у нас багато поранених та вбитих на полі бою і серед цивільного населення. ... Ми не хочемо, щоб ця війна тривала роками. Тому ми хочемо покласти цей спільний план на стіл до другого Саміту миру», – сказав Зеленський. Про що може свідчити така заява і  чи  можливе заморожування війни,  Марія  Золкіна,  голова напрямку «Регіональна безпека і дослідження конфліктів»  Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки, пояснила в інтерв'ю  «UKRLIFE з Людмилою Немирею».  

За її словами, ситуація у 2024 році відчутно змінилася, і якщо ще пів року тому і офіційно, і неформально  українська сторона заперечувала можливість перемовин, то сьогодні реалії  дещо ускладнилися  з двох причин.

Перша – пов’язана з позицією партнерів України, зокрема  майже семимісячна затримка з постачанням озброєння  показала Україні, наскільки вона сильно залежить від  західних вливань. Друга причина, що значною мірою вплинула на зміну риторики,  викристалізувалося із підсумків Глобального  саміті миру. Завдання саміту – максимально консолідувати підтримку пропозицій українського мирного плану президента Зеленського – не було реалізоване і показало серйозні проблеми України.  З одного боку, не вдалося досягти широкого фронту підтримки української позиції в країнах поза межами західного демократичного світу.  Але найголовніше, що показав Саміт миру, –   партнери України мають чітку позицію щодо того, що Україна повинна перейти до «намацування» якихось переговорних позицій.

«За логікою наших американських  партнерів, та й за логікою німецьких партнерів, до повернення  України до міжнародно визнаних кордонів у військовий спосіб вони не готові. Адже для цього їм потрібно постачати  Україні достатньо зброї, навчати наших військових і, можливо, в якийсь момент навіть долучитися до цієї війни на рівні своїх контингентів.  Тому  якби зараз відбулося якесь умовне заморожування, і при цьому українська держава продовжила функціонувати, для них було б точно не найгіршим  варіантом», – каже Марія Золкіна.

На  її думку,  і для Вашингтона, і для того ж таки Берліна,  ситуація, коли вони вважають, що можуть контролювати й передбачати дії кожної зі сторін,  є безпечнішою, ніж ставка на неконтрольовану війну. І це  головна причина, чому досі позиція Сполучених Штатів не змінилася.

В результаті Україна  потрапила у той стан, коли через невчасні дії партнерів,  з одного боку,  й неправильні дії української сторони, зокрема щодо мобілізації,  з другого боку,  а також через  безпосередню залежність від подальших поставок озброєння, вона не може сподіватися на серйозний перелом на полі бою, і відповідно за допомогою  хоча б локальних, але суттєвих поразок російської армії, змусити Росію до перемовин.

«Ось ці надії зараз з порядку денного  пішли. Тому Україна після вже Глобального саміту світу готується до наступного фактично саміту з розумінням, що там, найімовірніше, буде Росія», – розмірковує Марія Золкіна.

Водночас, на її переконання, підстав для заморожування конфлікту немає.

Ідея союзників про те, що конфлікт можна заморозити і  що це буде більш контрольованою ситуацією,   натикається  на неможливість заморозити її лише тому, що сама Росія не зацікавлена в такому вирішенні.

«Стратегічний інтерес Росії якраз не в тому, щоб окупувати частину або навіть повністю чотири області України. Її стратегічний інтерес абсолютно не змінився з 2022 року, а насправді ще з 2014 року…  А це –  зробити українську державу, по-перше, недієздатною,  по-друге, максимально політично залежною від Росії, і по-третє,  обрубати можливості Україні або отримувати оборонну підтримку, або самій бути такою державою-фортецею, яка має серйозну оборонну промисловість, сильну армію, здатну саму себе захищати, навіть якщо не буде поставок озброєння, наприклад, із-за кордону», – пояснює Марія Золкіна.

Вона наголошує, що якщо умовно завтра буде досягнута  домовленість про «режим тиші» і замороження лінії розмежування, це  не дає Росії просування  за жодним із вищеназваних  пунктів.  Тому що навіть якщо українська держава буде біднішою, менш захищеною, зі зруйнованою інфраструктурою і низьким рівнем комфорту для  цивільного населення, вона все одно буде  існувати, її  економіка все одно  отримуватиме притоки доходів, а армія – підтримку Заходу.  Тобто Україна не перетвориться на нефункціонуючу державу і  маріонетковий, політично залежний від Росії, апендикс, як Росія собі це бачить. І такий сценарій  Росію не влаштує, впевнена Марія Золкіна.

«Набагато ймовірнішим є те, що Росія використає цю домовленість і цей час для того, щоб ідея про  умовне перемир'я і “режим тиші” зміцнилася  у середовищі політичних еліт на Заході. В такий спосіб підтримка України з усіх боків стане  набагато спокійнішою й лімітованішою, тоді як   для Росії відкриється  інше вікно можливостей, і  вона зможе організувати чергові атаки, спробувати знову прорвати лінію фронту», – запевняє аналітикиня.

На її думку,  не в інтересах Росії заморозити конфлікт у тому сенсі, щоб бойові дії припинилися  і сторони розійшлися.  Зниження активності бойових дій може бути більше в інтересах України, оскільки вона має проблеми як з ротацією людей, та  і з кожним новим пакетом військової допомоги. 

Однак це не означає, що Україна отримає вирішення цього конфлікту, навіть якщо погодиться на якесь умовне перемир'я. Найбільше, чого може досягти Україна, – це тактичної згоди про припинення активних бойових дій.  Політична угода зараз неможлива, наполягає Марія Золкіна. Адже Україна не може погодитися з окупацією українських територій, а Росія не погодиться обговорювати повернення Україні територій, які вже анексовані і включені в російську Конституцію.

«Росія зацементувала свої  переговорні позиції на майбутнє, і  відмова від цього пункту для неї неможлива в принципі. Для України неможливо підписати жодну угоду, якщо там не буде посилання на те, що хоча б у перспективі Україна поверне собі ці території. Зараз таких умов немає. Тому у велику політичну угоду я не те, що не вірю, я не бачу для неї можливостей ні політичних, ні дипломатичних», – наголошує дослідниця.

Однак на Заході, зокрема в Сполучених Штатах, дуже активно останніми місяцями в експертному середовищі  поширюється ідея про те, що має бути проголошено «режим тиші» на тій лінії фронту,  де нині стоять війська. З погляду прихильників цієї ідеї, всі майбутні поставки озброєння Україні  повинні служити сигналом для Росії, що Україна все одно матиме озброєння, але не для наступу, а  для  оборони країни.  Така ідея, на думку Марії Золкіної,  доволі помилкова.

«Так само, як Україні дуже дозовано постачали озброєння у 2022-2023 роках,   щоб поразка Росії хоча б на одній стратегічній ділянці не призвела до неконтрольованих наслідків у самій  Росії –  зміни влади,  якоїсь смути чи  дестабілізації,  за тією ж логікою Україні зараз нав'язують ідею, що постачання озброєння буде утримувати Росію від можливих нових атак. Чи є підстави вважати, що якщо  ця логіка не спрацювала одного разу, то вона спрацює зараз?», – висловлює сумнів аналітикиня.

У формулу розмов зі своїми партнерами Україна  повинна більш активно вводити тему і наполягати саме на майбутній архітектурі безпеки для себе, наголошує вона.

«Просто домовитися про умовний “режим тиші” – це абсолютно ні про що.  Тому що “режим тиші” працює тоді, коли дві сторони в ньому зацікавлені.  А коли  такого інтересу обопільного немає, тоді для чого ця угода і ця ідея “режиму тиші”?», – акцентує Марія Золкіна.