Медіа
Перегляди: 1311
23 січня 2016

Можливість стати членом НАТО треба заслужити, — експерт

Прес-секретар Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Юрій Горбань зауважує, що тема НАТО переходить із теми рефлекторної у площину зважену. Про це він сказав в ефірі "Громадського радіо".

Юрій Горбань нагадує, що 2008 року рівень підтримки НАТО складав набагато менше, ніж тепер, і збільшення рівня підтримки НАТО в Україні пов’язано із провадженням комплексної кампанії з інформування, що проводилася з 2008 року та була згорнута 2010 року після приходу до влади Віктора Януковича.

Та, за словами Горбаня, якби референдум відбувся зараз, на нього прийшли би 64% українців, 72% з яких голосувати за вступ України до НАТО.

У четвер 21 січня з 15.00 до 17.00 у приміщенні Маріупольського національного університету відбудуться громадські дебати, присвячені взаєминам Україна–НАТО.

Юрій Горбань: Дуже добре, що тема НАТО переходить з площини емоційної, рефлекторної до обдуманої, зваженої і поінформованої. Дебати, які ми будемо проводити в Маріупольському державному університеті — це якраз та частина роботи, коли ми обираємо європейську безпеку не інстинктивно, а осмислюючи і розумно. Ми — це та частина суспільства, яка очевидно вже думає, що ми в Європу рухаємося вже безповоротно, і та частина суспільства, яка ще вагається, і ті, що утрималися.

Дебати — це ініціатива Фонду «Демократичні ініціативи» та Фонду «Відродження», які вирішили відродити дуже хорошу традицію, коли від університетських центрів України ще на початку 2000-их років проводилися круглі столи, дебати, семінари. Дебати відбудуться в університетському центрі, візмуть участь студенти, аспіранти, викладачі. Окрім того, ми анонсуємо подію у ЗМІ, том на неї можуть прийти журналісти, громадські діячі, представники влади. Ми розраховуємо на резонанс для Маріуполя. Це відбудеться у четвер, 25 січня, з 15.00 до 17.00.

Тетяна Трощинська: Чому обрали Маріуполь саме для цих дебатів?

Юрій Горбань: Як свідчать наші опитування, проводити це у Львові, Івано-Франківську сенсу немає, тому що рівень підтримки НАТО в західному регіоні сягає понад 80%, і тільки 8% вважають, що позаблоковий статус зараз кращий. Тому треба їхати на схід, південь, тому що там немає критичної маси людей, котрі би виступали за інтеграцію.

Тетяна Трощинська: Ви проводите опитування, пов’язані з НАТО. Що можна говорити про динаміку підтримки, падіння інтересу до НАТО?

Юрій Горбань: Я прийшов в фонд в 2007 році. Тодішній керівник фонду, коли ми почали працювати, сказав, що Україна в НАТО — це буде наша головна лінія. Тоді рівень підтримки НАТО складав десь 15%. У той час у нас було повне порозуміння з державними органами, зокрема з міністерством закордонних справ, була розроблена програма інформування. Я пам’ятаю, що ми дуже потужно проводили інформаційні кампанії. Ми в 2008 році в Німеччині на Чемпіонаті Європи з футболу зробили 8 роликів, де тему НАТО прив’язали до вищої ліги європейського футболу. Потім ми за допомоги МЗС зробили фільм «Україна в НАТО. Міфі і реальність». Тоді ми побачили, що вже десть на 2008-2009 роки рівень підтримки почав зростати: понад 20%.

Ірина Славінська: А чим це зумовлено? Як це можна пояснити?

Юрій Горбань: Я вважаю, що це інформаційна кампанія, плюс — університетські центри. Усе це згорнулося в 2010 році, коли до влади прийшов Янукович. А тепер ви бачите цифри. Якби зараз відбувся референдум щодо підтримки або вступу України в НАТО, в ньому би взяли участь 64% українців. З них 72% готові були б голосувати за вступ України до НАТО. Знову ж таки — це не заслуга держави. Так склалося через агресію Росії на інстинктивному рівні. Те, що ми проводимо в Маріуполі і будемо проводити далі — це усвідомлений вибір, щоб люди більше знали змістовного, що таке НАТО.

Тетяна Трощинська: Чи не є таке відчуття, що в 2008 все так активно проводилося, динаміка зростала, а потім стався відкат. Чи не потрібно зараз в інформуванні про НАТО починати все з нуля з якоюсь частиною українських громадян?

Юрій Горбань: Досі міфи живучі. Один з них: якщо ми станемо членами НАТО, ми станемо розмінною монетою в іграх Америки і інших сильних світу цього, підемо війною в Сирію, Ірак, будемо всесвітніми жандармами, а наші хлопці будуть гинути «за дядька Сема». Насправді це не так. Це міф. Тому що рішення в Альянсі ухвалюється, якщо всі члени Альянсу підтримують. Держави самостійно ухвалюють рішення, чи брати їм участь у тій чи іншій миротворчій акції. Ще один міф: НАТО – це дуже дорого, і ще більше грошей будуть йти на армію. Насправді це не так, навіть навпаки. У середньому бюджети військові країн-членів Альянсу складають 2% від ВВП. У той час як Україна в цьому році ухвалила бюджет з 5% витрат на Збройні сили. Зрозуміло, що в нас війна. Але якщо війна, то нам дешевше стати членом колективної системи безпеки, аніж бути позаблоковоми.

Тетяна Трощинська: Якби спроектувати це все, про що ми говоримо, на звичайного громадянина, який не є контрактником, військовим, що важливе ви вважаєте в своїх інформаційних кампаніях доносити до них? Навіщо звичайній людині, яка працює вчителем в школі чи касиром в банку, НАТО?

Юрій Горбань: У сьогоднішніх умовах, якби ми були членами Альянсу, навряд чи Росія наважилась забрати в нас Крим та зайти на Донбас, бо є правило. У документах записано: напад на одну з країн-членів Альянсу означає напад на весь Альянс. Нагадаю, що НАТО — це 28 країн, ще 4 стоять на порозі вступу. Якщо Варшавській договір розвалився, і про нього вже ніхто не згадує, то з 1949 року з НАТО не вийшла жодна з країн. Стоїть черга, аби туди потрапити. Друге, щоб я сказав людям: стати членом НАТО ще треба заслужити. Тому треба доводити стандарти демократії і боротьби з корупцією. Це не стільки військова організація, скільки організація, яка хоче нас підтягнути до стандартів європейських. Щоб стати членом НАТО, треба до цього дійти. Ще б я сказав «диванним» людям: ми інтегруємось у Євросоюз, водночас ми інтегруємось у систему колективної безпеки.