Між Я. і Я.

Арсеній Яценюк поставив перед Петром Порошенком питання руба: або підтримайте – або звільніть. Видання The Financial Times, у котрому вийшла публікація зі свіжими розмірковуваннями Яценюка про урядову кризу, винесла цю репліку в заголовок, і в оригіналі вона звучить римовано і вельми жваво: back me or sack me.

Яценюка змушують поступитися Яресько

Від моменту, коли Арсеній Яценюк вийшов цілим та неушкодженим із горнила парламентського вотуму недовіри, минув майже місяць. Хоча 16 лютого Верховній Раді не вистачило трьох десятків голосів для того, аби звільнити прем’єра, після того розмови про відставку Яценюка зовсім не вщухли, а навпаки пожвавилися. Попри отриману перевагу, Арсеній Петрович не виглядає ані на переможця, ані на бійця. Голова уряду доволі приречено говорить про свою долю. А в кулуарах подейкують, що він навіть погодився подати до демісії, сприйнявши один із кадрових пасьянсів від Адміністрації президента.

Зокрема, The Financial Times написала, що спершу Яценюк підтримав кандидатуру пропонованого прем’єр-міністра – Наталії Яресько – але згодом знову вхопився за крісло, апелюючи до того, що такий уряд не матиме підтримки в парламенті (вочевидь, що за рахунок невдоволення «Народного фронту»). До слова, Арсеній Петрович відмовився відповідати на питання журналістів британського ділового видання про згоду на прем’єрство пані Яресько.

Втім, експерти, з якими поспілкувався «Z», солідарні в тому, що Арсенієві Яценюку залишилося провести небагато часу на посаді прем’єр-міністра. Основним імпульсом, котрий підштовхує до відставки, є вихід із парламентської  коаліції фракцій «Батьківщини» та «Самопомочі». Нагадаємо, команди Тимошенко та Садового-Березюка пішли на демарш саме після «опереткового» голосування у парламенті: на їхню думку, Блок Порошенка свідомо недодав голосів за відставку Яценюка, аби зберегти того на посаді. За словами голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, коаліція ще існує де-юре, поки нема індивідуальних депутатських заяв про вихід із більшості. Однак уже тепер очевидно, що нестача голосів під урядові ініціативи після втечі «Батьківщини» і «Самопомочі» є фатальною. Відтак, на Арсенія Яценюка тепер тиснуть іще сильніше, ніж місяць тому.

«Шанси, що Яценюк збережеться на посаді, не дуже високі. Дві політичні сили, котрі вийшли із коаліції, заявили про те, що їхній крок пов'язаний із персональною критикою проти Яценюка. Відновити коаліцію під Яценюка майже неможливо, хоча я не кажу, що спроб не буде», – коментує для «Z» політолог Сергій Таран.

«Арсеній Яценюк не має підтримки у парламенті, попри результат лютневого голосування. Особливо на тому тлі, що такої підтримки нема з боку ніби основного союзника – якраз Блоку Порошенка. БПП використовує нинішнє становище Яценюка для того, аби поставити його перед складним вибором: або відставка – або дострокові вибори, – каже «Z» професор політології, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи»  Олексій Гарань, – Дочасні вибори не вигідні ані Порошенкові, ані Яценюкові. Але для першого вони принаймні зберігають якісь шанси, а для іншого однозначно завершаться плачевно».

Арсеній Яценюк 16 лютого – дня, коли вдалося встояти

Загалом, наразі є три варіанти виходу з політичної кризи. Цікаво, що їх три цілком влучно перелічив сам Арсеній Яценюк. Перший, на думку прем’єра, варіант: «Відновити діяльність коаліції, доформувати склад Кабінету міністрів України і рухатися далі шляхом реформ, адже альтернативи цьому не існує». Другий: «Коли президент України і фракція Блоку Петра Порошенка бере на себе відповідальність за формування нового кабінету, нової програми і коаліції, презентує народу України і відповідним чином отримує підтримку». Третій: «Це дострокові вибори».

Цілком очевидно, що перший варіант найбільше імпонує самому Арсенієві Яценюку. Бо це єдиний сценарій, коли прем’єр залишається. Але Адміністрація президента наразі тупцює у рамі другого з перелічених сценаріїв.

На Банковій доволі часто відбуваються переговори між політичними командами щодо виходу з політичного тупика, у котрих бере участь і Арсеній Яценюк, і – з не меншою регулярністю – Олег Ляшко, дебютант коаліційних утеч. Саме Ляшко першим із політиків публічно «засвітив» перелік кандидатів на прем’єра: Наталія Яресько, Володимир Гройсман і – то вже цитата з Ляшка – «витягнутий із нафталіну» Лєшек Бальцерович. 

«Поки що ці фігури – Гройсман і Яресько – є найбільш імовірними. У Яресько є перевага, бо вона має імідж технократа, і віддалена від партійних впливів. У Гройсмана натомість є підтримка в парламенті, він може зібрати голоси на свою підтримку», – зазначає Сергій Таран. За словами експерта, фактор Гройсмана є вагомим іще й тим, що екс-мер Вінниці звільняє за собою крісло спікера – а ця посада була би додатковим аргументом у коаліційних перемовинах.

«Думаю, що буде Яресько. І думаю, що вона затримається на півроку-рік. Протягнути час – таку місію матиме цей уряд. Це протриває до наступної осені або до наступної весни», – прогнозує в коментарі «Z» Тарас Стецьків, колишній народний депутат, учасник громадської коаліції «Народна Конституція».

За словами Стецьківа, відсутність кадрової пропозиції на посаду прем’єр-міністра була однією з причин, які спричинили провал лютневого голосування за відставку Яценюка. «Тоді не назвали прізвище майбутнього прем’єра, під якого назбиралося би 226 голосів. Зараз ця помилка, як я розумію процеси, є виправлена. Це було основним фактором стримування, який змушував у тому числі й Сполучені Штати Америки як одного з головних фігурантів у всі цій грі триматися за Яценюка. Зараз назвали і прізвище прем’єра, і кількість голосів під нього», – коментує Стецьків.

«Серед тих, кого називали, вважаю найбільш оптимальною кандидатуру Наталі Яресько, – каже натомість Олексій Гарань. – Якщо говорити про уряд, що мав би бути рівновіддаленим від усіх політичних сил, або про уряд технократичний, то Яресько підходить якнайкраще». Гарань каже: на тлі Володимира Гройсмана Яресько не є політично заангажованою.

Водночас експерти скептичні щодо шансів на прем’єрство Міхеїла Саакашвілі. Нагадаємо, у свій час передбачали, що активна фаза промоції Саакашлвілі пов’язана саме з бажанням президента витіснити Яценюка екс-президентом Грузії. «Я би на 100% викреслив Саакашвілі, – каже Гарань. – Він показав, що зі своїм емоційним політичним стилем, емоційно-хаотичним стилем приніс би в політикум значну деструктивність. Саакашвілі вміє працювати у системі, де все підпорядковується йому, але в Україні інакша система».

Березюк і Тимошенко розійшлися з коаліцією, що не розійшлася з Яценюком 

Ясна річ, що перш ніж почати формування уряду, доведеться сформувати нову коаліцію. Судячи з того, як часто в Адміністрації президента тепер з’являється Олег Ляшко, то формальну, «паперову» коаліцію можуть лишити і в нинішньому форматі, коли там залишаються БПП, «Народний фронт» і Радикальна партія, котра наробила гору гучних політичних заяв, однак досі не передала до апарату ВР індивідуальні заяви про вихід із коаліції («НФ» і БПП наполягають саме на індивідуальних підписах).

Утім, оглядачі не виключають, що коаліція може переродитися і в складі п’яти фракцій. «Політичні сили, що входили у коаліцію, можуть створити коаліцію заново. Але величезне питання: чи готові вони заново брати на себе відповідальність? Проблемою, котра розвалювала попередню коаліцію зсередини, було те, що лише дві фракції взяли на себе відповідальність за роботу уряду, а інші – або взагалі не брали відповідальність, або лише частково, у тих сферах, де їм захотілося. Зараз це питання постане інакше», – зазначає Сергій Таран.

Таран додає, що домовитися із «Батьківщиною» буде важче, бо партія Юлія Тимошенко вже фактично розпочала свою виборчу кампанію. «Для них важливо дистанціюватися від роботи уряду з тим, щоб отримати позицію, котра дозволить критикувати владу», – пояснює експерт.

Із цією думкою погоджується і Олексій Гарань. «У останні дні риторика «Батьківщини» стала менш войовничою, хоча основна лінія не змінилася – гра на дострокові вибори. На мою думку, це деструктивно. Якщо Яценюк чіпляється за посаду будь-якою ціною, то для Тимошенко важливі вибори будь-якою ціною, – зазначає пан Олексій. – Щодо «Самопомочі», тут момент істини для них: або доля країни – або дестабілізація з перспективою здобути кілька додаткових мандатів».

Зате експерти цілком погоджуються, що на латання коаліційних дірок першою стане Радикальна партії. «Ляшка туди запхають», – передбачає Тарас Стецьків. «Позиція Радикальної партії є абсолютно кон’юнктурною, я б сказав навіть, що цинічною, тому вони можуть підтримати будь-який варіант,  – додає Гарань. – Однак у цьому випадку слід прагматично розглядати варіант їхнього збереження у коаліції, бо це дозволить уникнути найменш бажаного варіанту – дострокових виборів».

Порошенко з Гройсманом покладаються на Ляшка

Найбільша інтрига в цій квестії – як поведеться «Народний фронт», котрому, можливо, доведеться зректися від власного прем’єра? Стецьків передбачає: «Позиція «Народного фронту» буде такою, як вирішить Захід. Фракція тримається купи лише завдяки обіцянкам Яценюка залишитися головою уряду. Якщо він піде з посади, то фракція поділиться і переформатується».

А Гарань додає, що члени «Народного фронту» нижчого рівня бояться дострокових парламентських виборів іще більше, ніж Арсеній Петрович. «Яценюку вже нічого втрачати, зате є що втрачати «Народному фронту», міністрам від «Народного фронту», – коментує пан Олексій.

А що пан Бальцерович? Автор польської "шокової терапії" відкинув можливість свого прем'єрства в Україні. "Прем'єром України має бути хтось, хто є з України. То мусить бути хтось, хто володіє українською мовою, з ким ототожнюються люди", – заявив він. Бальцерович додав, що міг би погодитися на іншу посаду, наприклад, стратегічного радника. "Якщо можна відігравати іншу роль і мати вплив на перебіг реформ у державі, то буду схильний над цим поміркувати, при шансі на успіх реформ", – додав пан Лєшек. 

Бальцерович сказав також річ, яку в нас, в Україні, часто забувають, коли спостерігають за "прем'єріадою", або коли чигають на крісло прем'єра. Проблема не в імені, котре треба прибрати, і не в імені, котре треба вибрати – проблема в політичній волі всього істеблішменту. На думку Бальцеровича, труднощі України значною мірою пов'язані з парламентом, "який блокує більшість законопроектів уряду". Пан Лєшек висновує: Україна має "політичну проблему", а не економічну.

А змінити це ще важче, ніж вигнати Яценюка. Бо українська політика є така: вона не сприйме того, кого витягнули із нафталіну, зате й себе з гімна не дасть витягнути.